Ухвала суду № 3634419, 29.04.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа  № 22-а-13197\08 р.                  Головуючий у першій інстанції: Пилипенко О.Є.

                                                                                                           Доповідач: Саприкіна І.В.

У Х  В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

       29 квітня 2009 року                                                                                                м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                        Саприкіної І.В.,

суддів:                                                                              Бараненка І.І., Романчук О.М.,

при секретарі:                                                                  Бадріашвілі К.С.,

         розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2007 року у справі за позовом Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ДТГО «ПЗЗ» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000782308/0, № 0000772308/0, № 0000822308/0 від 14.02.2007 р., № 0000782308/1, № 0000822308/1, № 0002842308/1 від 25.04.2007 р.,           № 0000782308/2, № 0000822308/2, № 0002842308/2 від 27.06.2007 р., № 0000782308/3,     № 0000822308/3, № 0002842308/3 від 11.09.2007 р.

  Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2007 року позов задоволено частково: скасовані податкові повідомлення рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0000782308/0, № 0000822308/0 від 14.02.2007 р., № 0002842308/1, № 0000822308/1 від 25.04.2007 р., № 0002842308/2, № 0000822308/2 від 27.06.2007 р., № 0002842308/3, № 0000822308/3 від 11.09.2007 р. у частині нарахування ДТГО «ПЗЗ» 1091995,20 грн. податку на додану вартість та 799822,10 грн. фінансових санкцій. В решті в задоволенні позовних вимог відмовлено.

           Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення. Вважає, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають істотне значення для справи, а встановлені висновки не відповідають її обставинам, що є безумовною підставою для скасування рішення.

            Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

  Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було проведено виїзну планову перевірку фінансово-господарської діяльності ДТГО «ПЗЗ»    з    питань    дотримання    вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2005 р. по 01.07.2006 р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 216/23-3/04713033 від 31.01.2007 року, на підставі якого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0000802308/0 від 14.02.2007 р., яким відповідно до пп. "б" пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 та п.п. 17.1.3., пп. 17.1.6. п.17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами позивачу визначено суму частини прибутку, що вилучається до бюджету у розмірі 22460000,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 20806700,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000782308/0 від 14.02.2007 р., яким відповідно до пп. "б" пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 та п.п. 17.1.3., пп. 17.1.6. п.17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6332974,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 6132742,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000772308/0 від 14.02.2007 р., яким відповідно до пп. "б" пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 та п.п. 17.1.3., пп. 17.1.6. п.17.1. ст. 17 Закону України  "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1209795,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 1947855,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000822308/0 від 14.02.2007 р., яким відповідно до пп. "б" пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 та п.п. 17.1.3., пп. 17.1.6. п.17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними  цільовими  фондами  позивачу  визначено  суму  податкового  зобов'язання  з податку на додану вартість у розмірі 85385,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі  42692,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000792308/0 від 14.02.2007 р., яким відповідно до  пп. "б" пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 та п.п. 17.1.3., пп. 17.1.6. п.17.1. ст. 17 ЗаконуУкраїни  "Про  порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними  цільовими  фондами  позивачу визначено  суму податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 87457752,00 грн. та застосовано  штрафні санкції у сумі 174915504,00 грн.

В порядку процедури адміністративного оскарження ДПІ у Шевченківському районі м. Києва залишено без змін податкові повідомлення-рішення № 0000802308/0 від 14.02.2007 р., № 0000782308/0 від 14.02.2007 р., № 0000822308/0 від 14.02.2007 р. та        № 0000792308/0 від 14.02.2007 р. та скасовано податкове повідомлення-рішення               № 0000772308/0 від 14.02.2007 р. у частині донарахованого податку на додану вартість в сумі178 265,00 грн.  з відповідним перерахункомштрафної санкції.

В іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Крім того, податковим органом прийняті:

- податкове повідомлення-рішення № 0000802308/1 від 25.04.2007 р., яким відповідно до     пп. "б" пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 та п.п. 17.1.3., пп.   17.1.6.  п.17.1.  ст.   17 Закону України  "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед   бюджетами   та   державними   цільовими   фондами   позивачу визначено суму частини прибутку, що вилучається до бюджету у розмірі 22460000,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 20806700,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000782308/1 від 25.04.2007 р., яким відповідно до     пп. "б" пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 та п.п. 17.1.3., пп.   17.1.6. п.17.1.  ст.   17 Закону України  "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед   бюджетами   та   державними   цільовими   фондами   позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6332974,00 грн. та  застосовано штрафні санкції у сумі 6132742,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0002842308/1 від 25.04.2007 р., яким відповідно до     пп. "б" пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 та п.п. 17.1.3., пп.   17.1.6.  п.17.1.  ст.   17 Закону України  "Про порядок  погашення зобов'язань платників   податків   перед   бюджетами   та   державними   цільовими   фондами   позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1031530,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 769590,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000822308/1 від 25.04.2007 р., яким відповідно до   пп. "б" пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 та п.п. 17.1.3., пп. 17.1.6. п.17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників   податків   перед   бюджетами   та   державними   цільовими   фондами   позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 85385,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі  42692,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000792308/1 від 25.04.2007 р., яким відповідно до    пп. "б" пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 та п.п. 17.1.3., пп.   17.1.6.  п.17.1.  ст.   17  Закону України  "Про порядок погашення  зобов'язань платників   податків   перед   бюджетами   та   державними   цільовими   фондами   позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 87457752,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 174915504,00 грн.

Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві № 2285/10/25-114 від 25.06.07 р. про результати розгляду скарги скасовано податкові повідомлення рішення     № 0000802308/0 від 14.02.07 р. та № 0000802308/1 від 25.04.2007 р., скасовано податкові повідомлення рішення № 0000782308/0 від 14.02.07 р. та № 0000782308/1 від 25.04.2007 р. в частині донарахування податку на прибуток у розмірі 906989,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 997688,00 грн. В іншій частині зазначені податкові повідомлення рішення залишено без змін. Крім того, залишено без змін податкові повідомлення рішення № 0000772308/0 від  14.02.07 р., № 0002842308/1  від 25.04.2007 р., № 0000822308/0 від  14.02.07 р., №0000822308/1 від 25.04.2007 р., № 0000792308/0 від 14.02.07 р. та                 № 0000792308/1 від 25.04.2007 р.

На підставі вищезазначеного рішення відповідачем були видані податкове повідомлення-рішення № 0000782308/2 від 27.06.2007 р., яким відповідно до пп. "б" пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 та п.п. 17.1.3., пп. 17.1.6. п.17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5425985,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 5135054,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0002842308/2 від 27.06.2007 р., яким відповідно до пп. "б" пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 та п.п. 17.1.3., пп. 17.1.6. п.17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1031530,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 769590,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000822308/2 від 27.06.2007 р., яким відповідно до пп. "б" пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 та п.п. 17.1.3., пп. 17.1.6. п.17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 85385,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі та 42692,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000792308/2 від 27.06.2007 р., яким відповідно до пп. "б" пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 та п.п. 17.1.3., пп. 17.1.6. п.17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 87457752,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 174915504,00 грн.

Рішенням Державної податкової адміністрації України № 8046/6/25-0115 від 30.08.07 р. про результати розгляду повторної скарги податкові повідомлення-рішення     № 0000782308/0 від 14.02.2007 р., № 0000782308/1 від 25.04.2007 р., № 0000782308/2 від 27.06.2007 р., № 0000772308/0 від 14.02.2007 р., № 0002842308/1 від 25.04.2007 р., № 0002842308/2 від 27.06.2007 р.. № 0000822308/0 від 14.02.2007 р., № 0000822308/1 від 25.04.2007 р., № 0000822308/2 від 27.06.2007 р., № 0000792308/0 від 14.02.2007 р., № 0000792308/1 від 25.04.2007 р. та № 0000792308/2 від 27.06.2007 р. залишені без змін.

Рішенням Державної податкової адміністрації України № 8625/6/25-0115 від 06.09.2007 р. «Про внесення змін у рішення ДПА України» скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000792308/0 від 14.02.2007 р., № 0000792308/1 від 25.04.2007 р. та № 0000792308/2 від 27.06.2007 р. В іншій частині рішення ДПА України                    № 8046/6/25-0115 від 30.08.07 р. залишено без змін. За результатами вказаних рішень відповідачем прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0000782308/3 від 11.09.2007 р., яким відповідно до пп. "б" пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 та п.п. 17.1.3., пп. 17.1.6. п.17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5425985,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 5135054,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0002842308/3 від 11.09.2007 р., яким відповідно до пп. "б" пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 та п.п. 17.1.3., пп. 17.1.6. п.17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1031530,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 769590,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000822308/3 від 11.09.2007 р., яким відповідно до пп. "б" пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 та п.п. 17.1.3., пп. 17.1.6. п.17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 85385,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 42692,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями № 0000782308/0, № 0000772308/0, № 0000822308/0 від 14.02.2007 р., № 0000782308/1, № 0000822308/1, № 0002842308/1 від 25.04.2007 р., № 0000782308/2, № 0000822308/2, № 0002842308/2 від 27.06.2007 р., № 0000782308/3,     № 0000822308/3, № 0002842308/3 від 11.09.2007 р. позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При винесенні оскаржуваної постанови суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а апеляційна інстанція погоджується з такими висновками Окружного адміністративного суду м. Києва з огляду на наступне:

В обґрунтування правової позиції апелянт посилається на ті обставини, що під час виконання договорів на здійснення ДТГО «ПЗЗ» посередницької діяльності в сфері страхування в якості страхового агента, останній отримував комісійну винагороду, яка, на думку ДПІ у Шевченківському районі м. Києва повинна оподатковуватися податком на додану вартість на загальних підставах.

Апеляційна інстанція не погоджується з такими твердженнями апелянта з огляду на наступне:

Законом України «Про податок на додану вартість»  не встановлені види оплати послуг страхових посередників і не поділені на такі, що не підлягають оподаткуванню  і такі, що звільнені від оподаткування.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про страхування», страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти. Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов'язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим Уповноваженим органом.

Страхові брокери - юридичні особи або фізичні особи, які зареєстровані   у   встановленому   порядку   як   суб'єкти   підприємницької   діяльності   та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.

Страхові брокери - фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, не мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування.

Відповідно до Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками агентська діяльність – це діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручення одного або більше страховиків, щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов'язаної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка і укладення договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат;  договір про надання страхових агентських послуг (агентська угода) - письмова угода між страховиком та страховим агентом, в якій визначаються права та обов'язки сторін щодо порядку укладення, обслуговування та виконання договорів страхування, порядок внесення страхових платежів, умови здійснення взаєморозрахунків між ними, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов зазначеної угоди, інші умови за згодою сторін.

Позивачем не були порушені вимоги чинного податкового законодавства України при здійсненні посередницької діяльності в сфері страхування небезпечних вантажів у якості страхового агента, оскільки Закон України «Про оподаткування» не встановлена вимога обкладати ПДВ за ставкою 20% комісійну винагороду.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що ДТГО «ПЗЗ» при здійсненні посередницької діяльності в сфері страхування небезпечних вантажів у якості страхового агента не були порушені вимоги чинного податкового законодавства України, зокрема  п.п.3.2.3. п.3.2. ст. З Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, при проведенні перевірки відповідачем було встановлено, що на субрахунку 1516 «Інші витрати капітального будівництва» ДТГО «ПЗЗ» враховували суму у розмірі 2500000 гривень, яка була перерахована КП «Володимирський ринок» у листопаді 2005 року, у якості відшкодування вартості майна по будівництву ринка біля станції м. Видубичі.

За таких підстав, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийшли до висновку, що ДТГО "ПЗЗ" порушено п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищено суму податкового кредиту з ПДВ у листопаді 2005 року на суму 500000,00 грн., перерахованих КП «Володимирський ринок».

Розпорядженням КМ України № 733-р від 15.10.2004 року схвалено техніко-економічне обґрунтування проекту будівництва залізнично - автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві (з підходами) на залізничній ділянці Київ-Московський - Дарниця, де у розділі «Розрахунок вартості» передбачені витрати на перенос КП «Володимирський ринок».

25.10.2005 року між позивачем та КП «Володимирський ринок» було укладено договір про відшкодування збитків № ПЗ/ДН-6-0553, у відповідності до якого позивач перераховує КП «Володимирський ринок» аванс за матеріали, які були використані в процесі будівництва ринку «Видубичі».

З матеріалів справи вбачається, що остаточний розрахунок не проводився, оскільки не відбулося узгодження ціни на матеріали.

Таким чином, витрати позивача на викуп матеріалів, які були використані в процесі будівництва  ринку «Видубичі», отримані від КП «Володимирський ринок» передбачені кошторисом на будівництво залізнично - автомобільного мостового переходу через           р. Дніпро у м. Києві.

КП «Володимирський ринок» цілком правомірно нараховані податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 500 тис. грн. при продажу матеріалів для будівництва позивачу, а ДТГО «ПЗЗ», в свою чергу, цілком правомірно віднесли цю суму до складу податкового кредиту, оскільки для цього є всі підстави, зважаючи на той факт, що мостовий перехід, що будується буде основним виробничим засобом позивача.

П.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 протягом звітного періоду у зв'язку з: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такітовари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, позивач не порушив вимог чинного податкового законодавства України при здійсненні витрат по підготовці території будівництва залізнично -автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві, оскільки такі витрати є «Іншими витратами капітального будівництва» та правомірно обліковуються ДТГО «ПЗЗ» на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» (субрахунок 1516).

Крім того, податок на додану вартість у розмірі 500 тис. грн., сплачений КП «Володимирський ринок» у листопаді 2005 року позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту, як податок, сплачений протягом звітного періоду у зв'язку з будівництвом (спорудженням) основних фондів.

В акті перевірки відповідачем встановлено завищення валових доходів Службою локомотивного господарства ДТГО "Південно-Західна залізниця"  на суму вартості послуг по розміщенню реклами на транспорті у розмірі 388698,00 грн.

Крім того, встановлено завищення валових витрат позивача пов'язаних з розміщенням реклами на транспорті у розмірі 1944,00 грн., що є порушенням п.п. 2.2.2. п. 2.2.ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.2.2. ст.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку на прибуток, одержаний від господарської діяльності залізничного транспорту, є управління залізниці. Перелік робіт та послуг, що належать до господарської діяльності залізничного транспорту, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Доходи залізниць, одержані від господарської діяльності залізничного транспорту, визначаються у межах доходних надходжень, перерозподілених між залізницями у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України.

Платниками податку на прибуток, що одержаний не від господарської діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи.

Відповідно до п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до листа ДПА України № 586/6/15-1116 від 16.07.2004 року, платниками податку на прибуток, що одержаний не від господарської діяльності залізничного транспорту є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які мають статус юридичних осіб.

Моторвагонне депо «Фастів» не є юридичною особою, оскільки не входить до Галузевої служби локомотивного господарства ДТГО «ПЗЗ».

Таким чином, позивачем не завищені доходи на загальну суму 388698,00 грн., а також не завищені валові витрати на загальну суму 1944,00 грн. Діяльність Фастівського моторвагонного депо Служби локомотивного господарства ДТГО „Південно-Західна залізниця" по розміщенню реклами на транспорті є господарською у розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і підлягає включенню до доходної та витратної частин зведеної декларації управління ДТГО ПЗЗ відповідно до п.2.2. вказаного Закону.

В акті перевірки відповідачем встановлено завищення валових витрат ДТГО «ПЗЗ» на суму податку на додану вартість, сплаченого при проведенні капітальних інвестицій та виключеного зі складу податкового кредиту у зв'язку зі здійсненням позивачем операцій, які не є об'єктом оподаткування у розмірі 21521467,00 грн.

Відповідно до п.7.4. Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі 10 статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Податком на додану вартість оподатковуються операції , що передбачають передачу права власності на товари або майно, а також надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до «Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження…» послугами вважається діяльність суб'єктів, яка не набуває матеріально-речової форми і задовольняє певні потреби замовників - особисті, колективні, громадські. Вони є результатом різнорідної діяльності, що здійснюється виробником на замовлення будь-яких споживачів (окремих громадян, підприємств, організацій, підприємців), і як правило ведуть до зміни стану одиниць, які споживають ці послуги. Специфіка послуг як продукції полягає в тому, що послуги не накопичуються (за винятком окремих видів), не транспортуються, не існують окремо від виробників, тобто вони споживаються, на момент їх надання. Отже, при виконанні робіт та наданні послуг права власності на товари чи майно не передається, а їх результатом є наслідок безпосередньої взаємодії між постачальником та споживачем і внутрішньої діяльності постачальника для задоволення потреб споживача. Тобто, операція поставки послуг передачі права власності не передбачає.

З наведеного можна зробити висновок, що вказані в Законі України„Про податок на додану вартість" товари, майно і послуги, що придбаваються, відрізняються від придбаних основних фондів у господарській діяльності платника податку. Послуги надаються платником податку безпосередньо споживачеві, товари та майно придбаваються або виготовляються для передачі права власності на них, а основні фонди набуваються з метою використання для забезпечення процесу придбання, виготовлення та поставки товарів та послуг споживачам. Для виконання цих функцій у господарській діяльності вони залишаються у власності платника податку.

Відповідно ст. 319 Цивільного Кодексу, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Подальше використання речей та майна у виробничому процесі передбачає, що право власності на них залишиться у платника податку. При операції поставки товарів або майна, як вказувалося вище, здійснюється перехід права власності на товари чи майно.

П. 1.17 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що терміни товари та основні фонди, що підлягають амортизації, розуміються у значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".  

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" товарами визначені матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. Всі перелічені в цьому пункті терміни наведені в цій же статті Закону наступним чином:

-  матеріальні активи - основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів (п.1.1);

-  нематеріальні активи - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку (п.1.2);

-  цінний папір - документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери (п.1.4);

- дериватив - стандартний документ, що засвідчує право або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому (п.1.5).

За визначенням п.п. 8.2.1 п. 8.2. ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "основні фонди" розуміються матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

П. 4 Положення (стандарті) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" визначено методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, зокрема підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). В тому ж пункті вказано, що об'єктом основних засобів є закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції.

Термін оборотних активів чинним законодавством передбачено в п. 4 Положення „Баланс " - грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інших активів, призначених для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Поняття нематеріального активу, як немонетарного активу, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в12 адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам, передбачено в п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 „Нематеріальні активи".

Визначення цінних паперів, як документів встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала) і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам, зазначено в ст. 3 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок".

В даній статті зазначено, що деривативи є похідними цінними паперами, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів.

Суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном (ст.134 Господарського Кодексу).

З огляду на вищенаведене можна вказати, що оприбутковані товари, це ті речі, на які направлено вплив виробничого процесу з метою їх перетворення. Основні фонди - це ті речі, перетворення яких у виробничому процесі не відбувається, а за допомогою них проводиться перетворення товару. Вони тривалий час виконують притаманні їм функції та багаторазово приймають участь у виробничому процесі, зберігаючи натуральну форму. Вони можуть виконувати роль товару тільки за умови їх продажу, тобто передачі права власності на них.

Ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачені операції, які не є об'єктом оподаткування, а в ст. 5 передбачені операції, що звільняються від оподаткування. Що стосується податку на додану вартість сплаченого (нарахованого) в складі ціни товарів та основних фондів, що придбаваються платником податку для виконання цих операцій, то відповідно до п.п. 7.4.2.п. 7.4 ст. 7 цього Закону, він не включаються до складу податкового кредиту такого платника, а в п.п. 7.4.3. п. 7.4 ст. 7 визначено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. Перерахунок суми податкового кредиту по придбаних основних фондах цим пунктом не передбачено.

Таким чином, позивач неправомірно розцінював товари, роботи, послуги, оплачені та враховані на 15 рахунку в бухгалтерському обліку не як основні засоби, а, власне, як товари, роботи чи послуги та проводив перерахунок податкового кредиту у відповідності до п.п. 7.4.3. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких підстав, судом першої інстанції було встановлено, що перерахунок податку на додану вартість, сплаченого при придбанні, спорудженні основних фондів у відповідності до п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не проводиться, а вказана сума податку формує податковий кредит з податку на додану вартість позивача за умови використання (або подальшого використання для споруджуваних основних фондів) таких основних фондів в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

Закон України «Про податок на додану вартість» не дозволяє платнику податку формувати податковий кредит при придбанні основних фондів лише в тому випадку, коли такі основні фонди передбачається використовувати для здійснення операцій, звільнених від оподаткування та таких, що не є об'єктом оподаткування (п.7.4.2. Закону).

Таким чином суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень № 0000782308/0 від  14.02.2007 р., № 0000782308/1 від 25.04.2007 р., № 0000782308/2 від 27.06.2007 р. та № 0000782308/3 від 1  11.09.2007 р. у частині нарахування позивачу 5283678,00 грн. податку на прибуток та 5113838,00 грн. фінансових санкцій.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного або іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного або іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином Окружний адміністративного суд м. Києва обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Згідно зі ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2007 року у справі за позовом Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва – відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2007 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:                              

Судді: