Рішення № 36343817, 16.12.2013, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7610/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

16.12.2013 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Дубас Т.В.

при секретарі Дідур М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» про визнання кредитних договорів та договорів іпотеки недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області в порядку цивільного судочинства з позовом до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» про визнання кредитних договорів та договорів іпотеки недійсними.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що кредитний договір № 014/0226/74/49459 від 05.01.2012, є продовженням і наслідком кредитного договору від 14.07.2008 № 223387043, який укладався між ПАТ ОСОБА_2 Аваль та позивачем, ОСОБА_1, ще у 2008 році для придбання цільових облігацій вартістю 546 808 (пятсот сорок шість тисяч вісімсот вісім) гривень 41 копійка Емітентом цих цільових облігацій був ТОВ Екобуд.

Цільові облігації придбавшись з метою їх подальшого обміну на обєкт нерухомості, а саме двокімнатну квартиру загальною площею 74,67 кв. м за адресою область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське.

Відповідно до визначених умов, позивач емітенту цільових облігацій виплатив перший внесок у розмірі 20 відсотків загальної вартості цільових облігацій сума якого становила 109 361,69 грн.

Таким чином, залишкова вартість цільових облігацій на той час склала:546 808,41 гривень - 109 361,69 гривень = 437 446 (чотириста тридцять сім чотириста сорок шість) гривень 72 копійки.

Зазначені кошти, у сумі 437 446 гривень 72 копійки, ПАТ ОСОБА_3 Аваль перерахував у іноземній валюті емітенту цільових облігацій.

Незважаючи на те, що ПАТ ОСОБА_3 Аваль емітенту цільових націй перерахував зазначені кошти у національний валюті, позивачу у 2008 році згідно кредитним договором від 14.07.2008 № 223387043 ОСОБА_4 було ініційовано мені кредиту в іноземній валюті, а саме в доларах США. Сума коштів, перерахована ОСОБА_4 емітенту цільових облігацій у національний валюті, а саме 437 446,72 грн., була конвертована в долари США на суму 87 862 (вісімдесят тисяч вісімсот шістдесят два) долари США 00 центів (вартість 1 долара США той час становила 4 гривні 54 копійки).

Ця сума була включена до кредитного договору з процентною ставкою 14,7 відсотків річних..

Для погашення кредиту ОСОБА_4 позивачу була запропонована ануїтетна схема погашення кредиту, яка спочатку передбачає погашення відсотків кредиту, а потім його тіла.

Згідно з першим кредитним договором від 14.07.2008 № 223387043, погашення кредиту за яким здійснювалось в доларах США, позивач ОСОБА_4 виплатив за відсотками 41 335 доларів США 54 центи, і по тілу кредиту, відповідно - 6 780 доларів США 23 центи. Підтвердженням цьому є довідка видана Шевченківським відділенням № 2 Київської РД AT «ОСОБА_3 Аваль».

Починаючи з 2008 року вартість 1 долара США по відношенню до гривні зросла вдвічі, і протягом 2008 2011 років становила 8,0 8,5 гривні за 1 долар США. Відповідно зросла річна процентна ставка, яка ні одного разу ОСОБА_4 не перераховувалась.

Таким чином, згідно з валютним кредитним договором (ураховуючи середній курс вартості валюти 8,0 гривні за 1 долар США), позивач ОСОБА_4 виплатив понад 385 106 гривень 16 копійок. У періоді здійснювались виплати за конвертацію валюти, комісію за кредит та інші виплати, зокрема за надання послуг нотаріусом, обслуговування операцій з утримання цільових облігацій банком, страхові внески тощо, які також потребували значних витрат.

ОСОБА_5 з емітентом цільових облігацій розрахувався національною валютою, вважаю надання ОСОБА_4 мені кредиту в іноземній валюті, яка в Україні може використовуватись у випадках і в порядку, встановлених законом, неправомірним.

Крім цього, ОСОБА_4 порушені права позивача, як споживача, які визначені статтею 18 України Про захист прав споживачів, у звязку з ненаданням заздалегідь йому, та його поручителю, до придбання їми кредиту, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про кредитні послуги ОСОБА_4, яка б забезпечила на той час можливість свідомого і компетентного вибору банківських послуг повязаних з наданням іпотечного кредиту.

Крім того, позивач, зазначав що кредитний договір від 14.07.2008 № 223387043 і договір іпотеки від 14.07.2008 укладались в липні 2008 року для придбання квартири в житловому будинку, який на той час ще тільки будувався, і був зданий в експлуатацію лише на початку 2009 року.

Ураховуючи те, що на момент укладення зазначеного кредитного договору статтею 5 Закону України Про іпотеку (у редакції станом на 01.10.2007 р.) такий предмет іпотеки, як майнове право, не був передбачений, то відповідно до положень статей 203 і 215 Цивільного кодексу України договір іпотеки від 14.07.2008 є недійсним.

Унаслідок переходу з кредитного договору від 14.07.2008 № 223387043 до кредитного договору від 05.01.2012 за № 014/0226/74/49459, сума по відношенню до кредиту (437 466, 72 гривні) зросла практично у 2 рази, аж до 851739 гривень 95 копійок.

Позивач зазначав, що кошти в сумі 81 739 гривень 95 копійок, зазначені в кредитному договорі від 05.01.2012 року за № 014/0226/7449459, позивач готівкою на руки не отримував, і ними не розпоряджався.

Позивач просив визнати недійсним кредитний договір від 14.07.2008 № 223387043 і договорі іпотеки від 14.07.2008 та доповнення до них, а також кредитний договорів від 05.01.2012 № 014/0226/74/49459 та договорі іпотеки від 05.01.2012, які є продовженням і наслідком кредитного договору від 14.07.2008 № 223387043 та договору іпотеки від 14.07.2008 року, після проведення кредиту з іноземної валюти в національній валюті.

Визначити суму 500 000,00 гривень, виплачену позивачем кредитодавцю, за кредитними договорами від 14.07.2008 № 223387043 та від 05.01.2012 № 014/0226/74/49459, як таку, що повернена кредитодавцю.

Визначити суму 62 553 гривні 28 копійок, як таку, що переплачена позивачем кредитодавцю, та таку, що підлягає повергненню позивачу.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення осіб які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній докази, знаходить що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У статті 4 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно положень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі»і роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до кредитного договору № 223387043 від 14 липня 2008 року укладеного між ВАТ «ОСОБА_2 Аваль» та ОСОБА_1, кредитор (банк) надав позичальнику (позивачу) кредит, а позичальник отримує його відповідного віддповіндо до умов кредитування за програмою кредитування «Житло в кредит на первинному ринку». Сума кредиту складала 89 200,00 дол. США. Кошти видавались на придбання цільових облігацій за вартістю 546808,41 гривень в кількості 7467 штуки.

Відповідно до п. 3.1. позичальник зобовязувався сплачувати кредитору проценти за користування кредитом, розмір яких розраховується на основі процентної ставки в розмірі, визначеному п. 1.2.1. Договору. Додатково позичальник сплачує на користь кредитора комісії, передбачені цим договором.

Згідно 4.1. даного договору кредитор має право в односторонньому порядку на власний розсуд без згоди позичальника, але не частіше одразу в шість місяців, змінити проценту ставку за кредитом у разі настання, подій які мають безпосередній вплив на вартість кредитним ресурсів установи кредитора та не залежать від волі сторін.

Відповідно до п. 15.4. позичальник усвідомлює та гарантує, що умови цього договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересах (інтересам його сімї), є розумними та справедливими.

Так Згідно кредитного договору № 014/0226/74/49459 від 05 січня 2012 року укладеного між ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» та ОСОБА_1, банком була надано позивачу кредит у розмірі 851 739,95 грн. на споживчі цілі з кінцевою датою погашення до 05 грудня 2012 року.

Виконання зобовязання позичальника за цим договором забезпечувалось іпотекою нерухомості: квартирою загальною площею 74,67 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та порукою ОСОБА_6.

Відповідно до ст. 2.1. даного договору кредитор відповідно до умов даного договору надає позичальнику кредит, а позичальник зобовязується отримати кредит та використати його за цільовим призначеннм, повернути кредитору суму кредиту, сплатити комісійну винагороду за надання кредиту та проценти за користування кредитом, а також виконати інші обовязки визначені цим договором.

Надання кредиту здійснювалось у безготівковій формі шляхом переказу суми кредиту на поточний рахунок позичальника.

Згідно п. 5.2. даного договору процентна ставка за цим договором може бути змінена за загодою сторін, в тому числі при настанні умов, передбачених п.п. 5.8., 5.10. цього договору.

Відповідно до пункту 8.1.6. даного договору умови договору позивачу були зрозумілі, відповідають його інтересам (інтересам його сімї), є розумними та справедливими.

05 січня 2012 року з метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором було укладено Іпотечний договір між ОСОБА_4 та позичальником. Відповідно до умов даного договору іпотеки, іпотека забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Кредитного договору. Предметом іпотеки є квартира загальною площею 74,67 кв.м., що знаходиться за адресою Київська область, Києво-Святошиснький район, село Петрівське, вулиця Теплична, будинок 38, № 81, яка належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.12.2009 року.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 014/0226/74/49459 від 05.01.2012 р. станом на 04.03.2013 року заборгованість у позивача перед відповідачем складає 964 200,10 грн.

Згідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Стаття 203 ЦК України визначає що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, аналізуючи все вищевикладене, суд, приходить до висновку про необхідність відмови у вимогах даного позову оскільки, позивачем не наданого доказів того що кредитні договори від 14.07.2008 № 223387043 і договорі іпотеки від 14.07.2008 та доповнення до них, а також кредитний договорів від 05.01.2012 № 014/0226/74/49459 та договорі іпотеки від 05.01.2012 є повязаними між собою, випливають один з одного та стосуються одного предмету та умов.

Так позивачем, не надано письмових доказів в підтвердження того, що умови в даних договорах суперечать вимога законодавства України та порушують права позивача.

Крім того, при підписанні даних договорів позивач визнав що умови договорів йому були зрозумілі, відповідають його інтересам (інтересам його сімї), є розумними та справедливими.

Також не підлягають до задоволення вимоги позивача щодо визнання суми 500 000 грн., я так що повернена кредитодавцю, оскільки обраний Позивачем спосіб захисту цивільних прав та інтересів не передбачений ст. 16 ЦК України, при врахування врахуванні того, що кожен із даних договорів є належним один від одного і погашення боргу за цими договорами повинно здійснюватись окремо.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах пред'явлених ними позовних вимог, вихід за які за ініціативою суду не допускається.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови у позові.

Відповідно до ст.ст. 15, 16, 203, 215, 525, 526, 530, 549, 572, 575, 589, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, та керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 88, 212-215, 218, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» про визнання кредитних договорів та договорів іпотеки недійсними відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня його оголошення .

Суддя: Дубас Т.В.