Ухвала суду № 3634361, 25.03.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Суддя першої інстанції Хрімлі О.Г.

                                                                                                                       Суддя-доповідач  Гаврищук Т.Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 УХВАЛА

Іменем України

25 березня 2009 року                                                               справа № 2-а-3797/08/0570

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів:                       Сухарька М.Г.

                                   Білак С.В.

при секретарі судового засіданняКірсановій М.В.

за участю представників: від позивача:не з’явився від відповідача:не з’явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду    від 22 грудня 2008 року    по адміністративній справі№ 2-а-3797/08(суддя Хрімлі О.Г.)за позовомДержавного підприємства «Сніжнеантрацит»

до

Державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області

про

визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,-    

ВСТАНОВИЛА:

                 Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2008 рокупо справі № 2-а-3797/08задоволено позов Державного підприємства «Сніжнеантрацит»до Державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області, в наслідок чого визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0003331540/0, прийняте 21.12.2007 року Державною податковою інспекцією у м. Сніжному, про застосування до Державного підприємства «Сніжне антрацит» штрафних санкцій у розмірі 124575,06грн.                

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Сніжному Донецької області  просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

            Позивач в письмових запереченнях проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі.

            Представники відповідача, позивача у судове засідання не з’явилися, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином. Позивач у письмових запре реченнях просив справу розглянути за його відсутністю. Скаржник заявою  також просив справу розглянути без його участі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань, за результатами якої складений акт від 19.12.2007р. № 901/15-31906124 та прийнято податкове повідомлення-рішення                    № 0003331540/0 від 21.12.2007, яким до позивача на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000р. за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість були застосовані штрафні санкції в розмірі 20% в сумі 124575,06грн. за затримку більш 89 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 622875,25грн.

З акту перевірки вбачається, що фінансові санкції були застосовані до позивача за несвоєчасну сплату самостійно узгодженої суми податкового зобов‘язання з податку на додану вартість за податковою декларацією за липень 2007р. ( вхід. №11183 від 20.08.07р.).

 Сторонами не оспорюється факт подання до податкового органу наведених декларацій і самостійного узгодження позивачем зазначеної в них суми податкового зобов‘язання.

Підпунктом 17.1.7 п.17.1. ст.17 Закону  України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що у разі коли платник  податків  не  сплачує  узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за  останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;    при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

За правилами п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове  зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Строки сплати узгодженого податкового зобов‘язання визначені у п.п.5.3.1. п.5.3. ст.5 наведеного Закону і становлять десять календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

За приписами п.3 ст.9 цього Закону обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно до п.20.1 ст.20, п.21.1 ст.21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціатором переказу може бути платник, ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

Пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 29 березня 2004р. за № 377/8976 встановлено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає саме платник з урахуванням вимог законодавства України.  Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Як вбачаться з матеріалів справи, оспореним податковим повідомлення-рішенням відповідачем застосовані штрафні санкції, при сплаті позивачем податкових зобов’язань за зовсім інші податкові періоди, податкові зобов’язання яких визначені іншими податковими деклараціями, та платежі згідно з графіком розстроченої заборгованості за рішенням відповідача № 14/24 від 29.05.2007 року

З платіжних доручень вбачається, що позивачем здійснювалась сплата податкових зобов’язань згідно постанови Кабінету Міністрів України №270 від 07.03.2002р. за реалізоване вугілля.

Пунктом 7-1  Постанови Кабінету Міністрів  України від 7 березня 2002 р. № 270 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 р. № 892 «Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості» встановлено, що суми податку на додану вартість, отримані від споживачів за поставлену вугільну продукцію, підприємства вугільної промисловості перераховують не пізніше наступного операційного дня на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий у відповідній установі банку, для розрахунків з податку на додану вартість. У міру надходження коштів на зазначений поточний рахунок платник податку спрямовує їх на сплату податку на додану вартість в державний бюджет і на поточні розрахунки з постачальниками за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, та з іншими кредиторами, визначеними пропорційно частці сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, належних до сплати в державний бюджет, та сум податку, належних до сплати постачальникам, за підсумками місяця, що передує місяцю, в якому проводився такий розподіл.

Під час проведення розрахунків з податку на додану вартість з постачальниками та іншими кредиторами за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, в платіжному документі у графі «Призначення платежу» платник податку робить такий запис: Кошти для розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 р. № 270. Зазначені кошти перераховуються на відкритий кожному такому постачальнику (іншому кредитору) рахунок у відповідній установі банку.

Під час здійснення платежу в оплату вартості товарів (робіт, послуг) у платіжному документі робиться така відмітка: Платіж згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 р. № 270.

Кошти для розрахунків з податку на додану вартість, зараховані на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, використовуються лише в порядку і за напрямами, визначеними у цьому пункті. Стягнення коштів із зазначеного рахунка може здійснюватися відповідно до вимог пункту 3.2.2 статті 3.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відповідальність за цільове використання коштів несе власник зазначеного рахунка відповідно до законодавства.

Наведеною постановою платники податку зобов’язані були забезпечити відкриття у відповідних установах банку поточних рахунків із спеціальним режимом використання для розрахунків з податку на додану вартість.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскільки спірними платіжними дорученнями позивачем було здійснено сплату  податку на додану вартість за поточний місяць згідно до постанови Кабінету Міністрів України  від 7 березня 2002 р. №270, то відповідач не мав права самостійно змінювати «призначення платежу» та направляти зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобов’язань інших податкових періодів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно  використав зазначені кошти як джерело погашення податкового боргу та нарахував штрафні санкції.

Посилання відповідача на п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки  зазначеною нормою не встановлено право чи обов’язок саме податкового органу змінювати  податкові зобов’язання  в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції  правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:  

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької областіна постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2008 рокупо справі № 2-а-3797/08залишити без задоволення.

            Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2008 рокупо справі № 2-а-3797/08залишити без змін.   

Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 25 березня 2009 року.

 Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

    Головуючий:                                                                                              Гаврищук Т.Г.

    Судді:                                                                                                           Сухарьок М.Г.       

                                                                                                                          Білак С.В.