Постанова № 3634283, 15.05.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції – суддя Тарасенко І.М.

Суддя - доповідач - Яманко В. Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2009 року                                                                                                                                             справа № 2-а-36313/08/0570

зал судового засідання № 1 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                            Яманко В. Г.

суддів:                                                                                  Геращенко І. В.

при секретарі судового засіданняАрабей Т. Г.

Литвіновій Л. О.за участю представників від: позивача:Сагарда О. І. за дов. № 01-02/24 від 14 січня 2009 року, відповідача:Мочкаєв Ю. І. за дов. від 27 квітня  2009 року,розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу                                            Державної податкової інспекції у місті Торезі

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від                                                                               23 лютого 2009 року (повний текст постанови складено 27 лютого 2009 року) 

по адміністративній справі                                     № 2-а-36313/08/0570 (суддя Тарасенко І.М.)

за позовом                                                                  Закритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Донецька» 

до                                                                                Державної податкової інспекції у місті Торезі

про                                                                              визнання недійсним податкового повідомлення – рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Закрите акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Донецька», звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (арк. справи 3-4) до Державної податкової інспекції у м. Торезі (далі за текстом ДПІ у м. Торезі) про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 24 листопада 2008 року № 0002461510/0 про застосування фінансових санкцій у сумі 5214 грн. 60 коп. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року (арк. справи 33-34) позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Донецька» задоволені частково. Визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення № 0002461510/0 від 24 листопада 2008 року Державної податкової інспекції у м. Торезі про застосування до Закритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Донецька» штрафних санкцій у розмірі 5214 грн. 60 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Донецького апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою (арк. справи 35-38), в якій просила постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року у справі № 2а-36313/08/0570 скасувати як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Закрите акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Донецька» є юридичною особою, зареєстроване 12 лютого 2003 року виконавчим комітетом Торезької міської ради Донецької області, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (арк. справи 26), взятий на облік платників податків у Державній податковій інспекції у м. Торезі та зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2008 року (арк. справи 27 - 28), поданої позивачем до ДПІ у м. Торезі 19 червня 2008 року, сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (рядок 27 декларації), складає 26073 грн.

За підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами» від 21 грудня 2000 № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Згідно з підпунктом 4.1.4 зазначеного Закону, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. За підпунктом 7.8.1 пункту 7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97податковим періодом для визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість є один календарний місяць,

За результатами невиїзної документальної перевірки позивача з питань своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість за травень 2008 року державною податковою інспекцією у м. Торезі складено акт № 1020/15-0/00175797 від 17 листопада 2008 року (арк. справи 6-8).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яке полягає у несвоєчасній сплаті податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2008 року у сумі 26073 грн.  

На підставі акту 1020/15-0/00175797 від 17 листопада 2008 року ДПІ у м. Торезі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 листопада 2008 року № 0002461510/0 про застосування фінансових санкцій у сумі 5214 грн. 60 коп. на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення строків сплати податку на додану вартість на суму 26073 грн.

В акті перевірки податковим органом визначено, що погашення позивачем податкових зобов’язань травня 2008 року  у розмірі 20673 грн. відбулося згідно нижче проаналізованих колегією суддів платіжних доручень: 

- від 1 вересня 2008 року за № 1133 на суму 43290 грн.,  з якої податковим органом самостійно зараховано в травень 2008 року 20352 грн. 96 коп. з визначенням затримки платежу на 62 дні, фактично оплата позивачем податку на  додану вартість  в розмірі 43290 грн. була здійснена за липень 2008 року та за платіжним дорученням № 133 від 1 вересня 2008 року (арк. спр. 46),

- від 5 вересня 2008 року за № 402 на суму 1496 грн. 50 коп., з якої податковим органом самостійно зараховано в травень 2008 року 1468 грн. 84 коп. з визначенням затримки платежу на 66 днів, фактично, як пояснює позивач (арк. спр. 43) такого платіжного доручення не існує та відповідач з цього приводу доказів не надав,

- від 19 вересня 2008 року за № 609 на суму 7153 грн. 38 коп.,  з якої податковим органом самостійно зараховано в травень 2008 року 4251 грн. 20 коп. з визначенням затримки платежу на 80 днів, фактично оплата позивачем податку на  додану вартість  в розмірі 7153 грн. 38 коп. за призначенням платежу вказаному в платіжному дорученні (арк. спр. 47)  була здійснена згідно рішення господарського суду  Донецької області № 41/315 від 26 жовтня 2006 року по строку 20 вересня 2008 року.

ДПІ у м. Торезі не було враховано, що податкові зобов’язання з податку на додану вартість за травень 2008 року в розмірі 26073 грн.  були повністю погашені позивачем платіжним дорученням № 36 від 3 липня 2008 року (арк. справи 2, 44) та затримка платежу склала до зо календарних днів, що за підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідає 20 % штрафу, який застосований з посиланням на наведене платіжне доручення податковим органом не був.

Таким чином, встановлені в акті перевірки порушення спростовуються матеріалами справи, що означає невідповідність податкового повідомлення-рішення № 0002461510/0 від 24 листопада 2008 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 5214 грн. 60 коп. вимогам законодавства повністю, а не частково, як помилково вказав суд першої інстанції.

Крім того, відповідно до вимог пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на який посилається Державна податкова інспекція у місті Торезіяк на обґрунтування права зараховувати сплачені позивачем суми податку на додану вартість у календарній черговості виникнення податкового боргу, встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.

З наведеного вбачається, що ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи то платники податків. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов'язань. Ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.

Згідно пункту 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.

На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за N 843/11123. Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України “Про Національний банк України”від 20 травня 1999 року № 679-ХІVНаціональний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За частинами 1, 2, 6, 7 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, держава не втручається у здійснення власником права власності, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Стаття 321 Цивільного кодексу  України встановила, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу, а саме: у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Відповідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування» також встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

За приписами статті 8 Закону України «Про систему оподаткування» порядок зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих бюджетів та державних цільових фондів встановлюється Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону та інших законів України.

Згідно статті 50 Бюджетного кодексу України, якою встановлений порядок виконання Державного бюджету України за доходами, визначено, що податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Згідно підпункту 3.1 пункту 3 Порядку виконання державного бюджету за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19 грудня 2000 р. N 131, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 січня 2001 р. за N 67/5258, платники податків (юридичні та фізичні особи) сплачують податки і збори (обов'язкові платежі) у безготівковій або готівковій формах; платежі здійснюються платниками через установи банків, у яких вони обслуговуються, через установи Державного комітету зв'язку України, установи Ощадного банку за місцезнаходженням платника.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що сплатою платником податку податкових зобов'язань вважається саме перерахування на казначейський рахунок державного бюджету відповідної суми податку.

Аналіз підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» свідчить про те, що фінансові санкції на підставі даного підпункту застосовуються саме за умови сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

До того ж, Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що дії податкового органу щодо зарахування платежів у рахунок погашення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2008 року шляхом зміни призначення платежів, визначених платником податку у платіжних документах без врахування наявності платіжного доручення про сплату податкового зобов’язання саме за цей період, є неправомірними, отже, застосування до позивача фінансових санкцій за порушення строків сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 5214 грн. 60 коп.  є незаконним.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення - рішення від № 0002461510/0 від 24 листопада 2008 рокупро застосування фінансових санкцій у сумі 5214 грн. 60 коп.  не можуть вважатися обґрунтованими та правильно визнано судом першої інстанції недійсним, але з помилковим визначення про часткове визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення та частковим задоволенням позовних вимог, що є підставою для зміни постанови. Крім того, в порушення частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати були стягнуті не повному обсязі 3 грн. 40 коп.,  а 1 грн. 70 коп. та не з Державного бюджету України, а з ДПІ у м. Торезі, що також обумовлює зміну постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 24, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Торезі на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року у справі № 2-а-36313/08/0570 – задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року у справі № 2а-36313/08/0570 – змінити.

В абзацах 1 та 2 резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року у справі № 2-а-36313/08/0570 виключити слово «частково».

Абзац 3 резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року у справі № 2-а-36313/08/0570 викласти в наступній редакції: «Стягнути на користь закритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Донецька» з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.».

В іншій частини вказану постанову суду першої інстанції  залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п’ять днів складання судового рішення у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови складені та підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 15 травня 2009 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.

Постанова складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 19 травня 2009 року

Головуючий:                                                                                                                                                                   В.Г.Яманко

Судді                                                                                                                                                                                І.В.Геращенко

                                                                                                                                                                                                             Т.Г.Арабей