Постанова № 3634280, 15.05.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції – суддя Шальєва В.А.

Суддя - доповідач - Яманко В. Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2009 року                                                                                                                                                                              справа № 2-а-28396/08/0570

зал судового засідання № 1 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26, 3 корпус

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                            Яманко В. Г.

суддів:                                                                                  Геращенко І.В.

при секретарі судового засіданняАрабей Т.Г.

Литвіновій Л. О.за участю представників: від позивача:не з’явився, надане клопотання про розгляд за відсутністю представника,від відповідача:не з’явився, розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу                                           Державної податкової інспекції у місті Сніжному

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від                                                                               22 грудня 2008 року (повний текст постанови складено 26 грудня 2008 року) 

по адміністративній справі                                     № 2-а-28396/08 (суддя Шальєва В.А.)

за позовом                                                                  Державного підприємства «Сніжнеантрацит» 

до                                                                                Державної податкової інспекції у місті Сніжному

про                                                                              визнання протиправним податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство «Сніжнеантрацит», місто Сніжне, (далі за текстом ДП «Сніжнеантрацит») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (арк. справи 1-2) до Державної податкової інспекції у м. Сніжному(далі за текстом ДПІ) про визнання неправомірним податкового повідомлення - рішення від 8 жовтня 2008 року № 0003691540/0 про застосування фінансових санкцій у сумі 139763 грн. 09 коп. на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення строків сплати податку на додану вартість.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року (арк. справи 45-46) позовні вимоги ДП «Сніжнеантрацит» задоволені. Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0003691540/0 від 8 жовтня 2008 року Державної податкової інспекції у м. Сніжне, про застосування до Державного підприємства «Сніжнеантрацит» штрафних санкцій у розмірі 279526 грн. 15 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція у м. Сніжному звернулась до Донецького апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою (арк. справи 51-52), в якій просила постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року у справі № 2а-28396/08 скасувати як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Представники сторін до судового засідання не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Через канцелярію суду позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, справу розглянути за відсутністю представника (арк. справи 56-57).

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, встановила наступне.

Державне підприємство «Сніжнеантрацит» є юридичною особою, про що свідчать свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (арк. справи 27), довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (арк. справи 28), здійснює господарську діяльність на підставі статуту підприємства (арк. справи 22 -26), взятий на облік платників податків (арк. справи 20) та зареєстрований як платник податку на додану вартість (арк. справи 21).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року (арк. справи 18-19), поданої позивачем до Державної податкової інспекції у м. Сніжному 21 квітня 2008 року, сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (рядок 27 декларації), складає 1406300 грн.

За результатами невиїзної документальної перевірки позивача з питання своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість, нарахованих 30 квітня 2008 року та сплачених за період з 30 липня 2008 року по 13 серпня 2008 року Державною податковою інспекцією у м. Сніжному складено акт № 795/15-31906124 від 6 жовтня2008 року (арк. справи 5-7).

Перевіркою встановлено порушення підпунктів 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яке полягає у несвоєчасній сплаті податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у сумі 279526 грн. 15 коп.

З акту перевірки, розрахунку штрафних санкцій (арк. справи 7), вбачається наступне.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2008 року у загальній сумі 279526 грн. 15коп., на думку Державної податкової інспекції у місті Сніжне Донецької області, були погашені наступним чином:

30 липня 2008 року - заборгованість з ПДВ у розмірі 10105 грн. 42 коп. погашена з затримкою сплати на 91 день;

30 липня 2008 року - заборгованість з ПДВ у розмірі 24670 грн. 97 коп. погашена з затримкою сплати на 91 день;  

30 липня 2008 року - заборгованість з ПДВ у розмірі 16519 грн. 40 коп. погашена з затримкою сплати на 91 день;

30 липня 2008 року - заборгованість з ПДВ у розмірі 47357 грн. 25 коп. погашена з затримкою сплати на 91 день;

31 липня 2008 року - заборгованість з ПДВ у розмірі 57194 грн. 76 коп. погашена з затримкою сплати на 92 дні;

7 серпня 2008 року - заборгованість з ПДВ у розмірі 24436 грн. 54 коп. погашена з затримкою сплати на 99 днів;

8 серпня 2008 року - заборгованість з ПДВ у розмірі 24426 грн. 64 коп. погашена з затримкою сплати на 100 днів;

12 серпня 2008 року - заборгованість з ПДВ у розмірі 4125 грн. 03 коп. погашена з затримкою сплати на 104 дні;

12 серпня 2008 року - заборгованість з ПДВ у розмірі 24416 грн. 54 коп. погашена з затримкою сплати на 104 дні;

13 серпня 2008 року - заборгованість з ПДВ у розмірі 46273 грн. 60 коп. погашена з затримкою сплати на 105 днів.

На підставі акту 795/15-31906124 від 6 жовтня2008 рокуДержавною податковою інспекцією у м. Сніжному було прийнято податкове повідомлення-рішення від 8 жовтня 2008 року № 0003691540/0 про застосування фінансових санкцій у сумі 139763 грн. 09 коп. на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення строків сплати податку на додану вартість.

Підпунктом 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі якого застосовані фінансові санкції, встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у визначених цим підпунктом розмірах.

Колегія суддів зазначає, що згідно договору про розстрочення податкових зобов’язань№ 68/24-113 від 25 квітня 2008 року (арк. справи 12) та рішення Державної податкової інспекції у місті Сніжне про розстрочення податкового боргу № 68/24-113 від 25 квітня 2008 року (арк. справи 11) відповідачем було надано позивачеві розстрочення сплати податкового боргу з ПДВ на загальну суму 1442419 грн. терміном з 25 квітня 2008 року по 15 грудня 2008 року.

Відповідно до договору про розстрочення податкових зобов’язань № 121/24-113 від 30 липня 2008 року (арк. справи 15) та рішення Державної податкової інспекції у місті Сніжне про розстрочення податкового боргу № 121/24-113 від 30 липня 2008 року (арк. справи 14) відповідачем було надано позивачеві розстрочення сплати податкового боргу з Державної податкової інспекції у місті Сніжне на загальну суму 922269 грн. терміном з  30 липня 2008 року по 18 грудня 2008 року. 

За умовами  зазначених договорів при сплаті за графіком  розстрочених сум  податкових зобов’язань штрафні (фінансові) санкції та пеня за несвоєчасну сплату цих сум не застосовуються. Таке застосування можливо лише у випадку дострокового розірвання договорів, а такі  докази у справі відсутні.

Платіжними дорученнями № 313 від 30 липня 2008 року на суму 25000 грн., № 105/1 від 30 липня 2008 року на суму 10248 грн. 83 коп., № 220 від 30 липня 2008 року на суму 16751 грн. 17 коп., № 1393 від 30 липня 2008 року на суму 48000 грн. (арк. справи 8) з призначенням платежу «планове перерахування податку на додану вартість за липень 2008 року» позивачем було сплачено частку розстроченої суми податкового боргу з податку на додану вартість.

Платіжними дорученнями № 314 від  31 липня 2008 року на суму 58000 грн. з призначенням платежу «планове перерахування податку на додану вартість за липень 2008 року»(арк. справи 9), №233 від 15 травня 2008 року на суму 43333 грн. 33 коп. (арк. справи 11), № 327 від 7 серпня 2008 року на суму 25000 грн., № 328 від 8 серпня 2008 року на суму 25000 грн., № 329 від 12 серпня 2008 року на суму 25000 грн. (арк. справи 9), № 1491 від 12 серпня на суму 4225 грн. 44 коп., № 330 від 13 серпня 2008 року на суму 101076 грн. 56 коп. (арк. справи 10) з призначенням платежу «погашення розстроченої заборгованості з податку на додану вартість згідно рішення № 68/24-113 від 25 квітня 2008 року» позивачем було сплачено частку розстроченої суми податкового боргу з податку на додану вартість за рішенням Державної податкової інспекції у місті Сніжне про розстрочення податкового боргу № 68/24-113 від 25 квітня 2008 року.

Платіжним дорученням № 331 від 13 серпня 2008 року на суму 48923 грн. 44 коп. (арк. справи 10) з призначенням платежу «…планове перерахування податку на додану вартість за рішенням № 121/24-113 від 30 липня 2008 року» позивачем було сплачено частку розстроченої суми податкового боргу з податку на додану вартістьза рішенням Державної податкової інспекції у місті Сніжне про розстрочення податкового боргу № 121/24-113 від 30 липня 2008 року.

Отже, матеріалами справи встановлюється, що податковий орган при зарахуванні платежів у рахунок погашення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2008 року було змінено призначення платежів, які було зазначено платником податку у платіжних документах без врахування особливостей сплати розстрочених податкових зобов’язань.

Відповідно до вимог пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на який посилається Державна податкова інспекція у місті Сніжне Донецької областіяк на обґрунтування права зараховувати сплачені позивачем суми податку на додану вартість у календарній черговості виникнення податкового боргу, встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.

З наведеного вбачається, що ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи то платники податків. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов'язань. Ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.

Згідно пункту 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.

На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за N 843/11123. Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України “Про Національний банк України”від 20 травня 1999 року № 679-ХІVНаціональний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За частинами 1, 2, 6, 7 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, держава не втручається у здійснення власником права власності, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Стаття 321 Цивільного кодексу  України встановила, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу, а саме: у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Відповідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування» також встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

За приписами статті 8 Закону України «Про систему оподаткування» порядок зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих бюджетів та державних цільових фондів встановлюється Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону та інших законів України.

Згідно статті 50 Бюджетного кодексу України, якою встановлений порядок виконання Державного бюджету України за доходами, визначено, що податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Згідно підпункту 3.1 пункту 3 Порядку виконання державного бюджету за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19 грудня 2000 р. N 131, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 січня 2001 р. за N 67/5258, платники податків (юридичні та фізичні особи) сплачують податки і збори (обов'язкові платежі) у безготівковій або готівковій формах; платежі здійснюються платниками через установи банків, у яких вони обслуговуються, через установи Державного комітету зв'язку України, установи Ощадного банку за місцезнаходженням платника.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що сплатою платником податку податкових зобов'язань вважається саме перерахування на казначейський рахунок державного бюджету відповідної суми податку.

Аналіз підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» свідчить про те, що фінансові санкції на підставі даного підпункту застосовуються саме за умови сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

До того ж, Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що дії податкового органу щодо зарахування платежів у рахунок погашення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2008 року шляхом зміни призначення платежів, визначених платником податку у платіжних документах без врахування наявності договорів та рішень про розстрочення сплати податкових зобов’язань, є неправомірними, отже, застосування до позивача фінансових санкцій за порушення строків сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 139763 грн. 09 коп. є незаконним.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення - рішення від 8 жовтня 2008 року № 0003691540/0 про застосування фінансових санкцій у сумі 139763 грн. 09 коп.не можуть вважатися обґрунтованими та правильно визнано судом першої інстанції недійсним.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята правильно по суті, проте у резолютивній частині оскаржуваної постанови Донецький окружний адміністративний суд помилково зазначив оскаржену суму штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 8 жовтня 2008 року № 0003691540/0 в розмірі  279526 грн. 15 коп., у той час як підлягає визнанню протиправним податкове повідомлення-рішення від 8 жовтня 2008 року № 0003691540/0 на суму штрафних санкцій в розмірі 139763 грн. 09 коп.,що є підставою для зміни постанови.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у місті Сніжному на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року у справі № 2-а-17497/08 – задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року у справі № 2-а-17497/08 – змінити.

Викласти абзац другий резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року у справі № 2-а-17497/08 в наступній редакції: «Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Сніжне № 0003691540/0 від 8 жовтня 2008 року про застосування до державного підприємства «Сніжнеантрацит» штрафних санкцій у розмірі 139763 грн. 09 коп.». В іншій частини вказану постанову суду першої інстанції  залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п’ять днів складання судового рішення  у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови складені та підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 15 травня 2009 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.

Постанова складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 19 травня 2009 року

Головуючий:                                                                                                                                                                       В.Г.Яманко

Судді                                                                                                                                                                                    І.В.Геращенко

                                                                                                                                                                                                                 Т.Г.Арабей

З оригіналом згідно:

Суддя                           В.Г.Яманко