Постанова № 3634277, 13.05.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції – суддя  Хрімлі О. Г.

Суддя-доповідач - Яманко В. Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 травня 2009 року                                                                                                                                           справа № 2-а-10653/08/0570

зал судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                 Яманко В. Г.

суддів:                                                                       Ястребової Л. В.

                                                                                   Нікуліна О. А.

при секретарі судового засідання                           Білоус К. І.

за участю представників від:

позивача:                                                                   Єгудін Д. Я. за дов. від 2 січня 2009 року,

                                                                                   Резніченко Т. О. за дов. від 2 січня 2009 року,

відповідача:                                                              Нікітіна Т. М. за дов. № 23 від 5 травня 2009 року, 

                                                                                   Удод М. І. за дов. від 8 травня 2009 року,

розглянувши у відкритому судовому                товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика

засіданні апеляційну скаргу                               "Курахівська"

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від                                                                             19 січня 2009 року (постанова виготовлена в повному обсязі 24 січня 2009 року) 

по адміністративній справі                                 № 2-а-10653/08/0570 (суддя Хрімлі О. Г.)

за позовом                                                               товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика

                                                                                  "Курахівська"

до                                                                               Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції,

про                                                                            визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:         

16 травня 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (т. 1 арк. спр. 2-9) до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень: від 16 січня 2008 року № 0000022342/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 180000 грн., від 16 січня 2008 року № 0000032342/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 243884 грн., від 9 лютого 2008 року № 0000022342/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 180000 грн., від 9 лютого 2008 року № 0000032342/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 243884 грн., від 7 травня 2008 року № 0000022342/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 180000 грн., від 7 травня 2008 року № 0000032342/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 243884 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від  19 січня 2009 року (т. 2 арк. спр. 254-256) у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" було відмовлено повністю.

Колегія суддів зазначає, що справа судом першої інстанції була розглянута з порушенням встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України двохмісячного строку.

В апеляційній скарзі (т. 2 арк. спр. 262-270) позивач просив скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нову постанову, якою задовольнити позов. Під час судового розгляду представник позивача підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечував та просив постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2009 року залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" є юридичною особою, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію (т. 1 арк. спр. 10). Позивач  включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 33959754 (т. 1 арк. спр. 11).

З 12 листопада 2007 року по 21 грудня 2007 року Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією на підставі плану-графіку та направлень на перевірку № 1653 від 9 листопада 2007 року та № 1722 від 6 грудня 2007 року була здійснена виїзна планова перевірка ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2006 року по 30 червня 2007 року. Перевіркою були встановлені  порушення: 1) підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.2, 5.3.3 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.4.1 пункту 8.4, підпункту 8.7.1 пункту 8.7, підпункту 8.8.1 пункту 8.8 статті  8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року (в редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями) в результаті чого було встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 178270 грн. (178482 грн. – в акті перевірки визначено дві суми) за період з 1 липня 2006 року по 30 червня 2007 року, у тому числі за 3 квартал 2006 року у розмірі 12717 грн., 4 квартал 2006 року у розмірі 3490 грн., 1 квартал 2007 року у розмірі 76205 грн., 2 квартал 2007 року у розмірі 86070 грн.; 2) підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 120000 грн., у тому числі за січень 2007 року – 20000 грн., лютий 2007 року – 20000 грн., березень 2007 року – 20000 грн., квітень 2007 року – 20000 грн., травень 2007 року – 20000 грн., червень 2007 року – 20000 грн. За результатами перевірки був складений акт від 28 грудня 2007 року № 40/23-2-33959754  (т. 1 арк. спр.  13-58) підписаний посадовими особами позивача з запереченнями. Податковим органом наданий розрахунок донарахованої суми податку на прибуток в розрізі встановлених порушень (т. 4 арк. спр. 2).

На підставі вказаного акту перевірки 16 січня 2008 року Красноармійською ОДПІ були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення: - № 0000032342/0 (т. 1 арк. спр. 59) про донарахування податкового зобов'язання податку на прибуток на загальну суму 243884 грн., з якої податок на прибуток – 178270 грн., штрафні (фінансові) санкції – 65614 грн.;  № 0000022342/0 (т. 1 арк. спр. 60) про донарахування податкового зобов'язання податку на додану вартість на загальну суму 180000 грн., з якої податок на прибуток – 120000 грн., штрафні (фінансові) санкції – 60000 грн.

Штрафні (фінансові) санкції були застосовані у відповідності до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

В результаті апеляційного оскарження скарги позивача були залишені податковими органами без задоволення, податкові повідомлення-рішення – без змін (т. 1 арк. спр. 61-77,  80-96) та відповідно прийняті нові податкові повідомлення-рішення:

 - № 0000032342/1 від 9 лютого 2008 року  (т. 1 арк. спр. 79) про донарахування податкового зобов'язання податку на прибуток на загальну суму 243884 грн., з якої податок на прибуток – 178270 грн., штрафні (фінансові) санкції – 65614 грн.;

- № 0000022342/1 від 9 лютого 2008 року (т. 1 арк. спр. 78) про донарахування податкового зобов'язання податку на додану вартість на загальну суму 180000 грн., з якої податок на прибуток – 120000 грн., штрафні (фінансові) санкції – 60000 грн.;

- № 0000032342/2 від 7 травня 2008 року  (т. 1 арк. спр. 98) про донарахування податкового зобов'язання податку на прибуток на загальну суму 243884 грн., з якої податок на прибуток – 178270 грн., штрафні (фінансові) санкції – 65614 грн.;

- № 0000022342/2 від 7 травня 2008 року (т. 1 арк. спр. 97) про донарахування податкового зобов'язання податку на додану вартість на загальну суму 180000 грн., з якої податок на прибуток – 120000 грн., штрафні (фінансові) санкції – 60000 грн.

За актом перевірки в порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем не було включено до складу валових доходів вартість отриманого металобрухту від ремонту орендованих основних фондів на суму 32918 грн., у тому числі за: 3 квартал 2006 року – 3626 грн., 4 квартал 2006 року – 12357 грн., 1 квартал 2007 року – 7752 грн., 2 квартал 2007 року – 9183 грн.  Податковим органом вказано, що до складу валового доходу за вказаною нормою включається сума безоплатно отриманих активів, які залишились в результаті поточних та капітальних ремонтів орендованого обладнання, яке не є власністю ТОВ "ЦЗФ "Курахівська", а згідно умов договорів з ВАТ "Павлоградвугілля" від 31 січня 2006 року № 2451-А та № 2452-А з додатковими угодами (т. 1 арк. спр. 145-154) основні фонди передано в оренду, що підтверджено актами приймання-передачі. (т. 1 арк. спр. 116-122). Податковим органом зазначено, що  оскільки договорами оренди не передбачено право власності ВАТ "Павлоградвугілля" на металобрухт, що залишається після проведення поточного ремонту, то відповідно позивач отримав металобрухт як безоплатний товар. Проте вказане твердження не відповідає вимогам частини 4 статті 778 Цивільного кодексу України, за якою якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця за договором найму (оренди), створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Позивач зазначає, що ВАТ "Павлоградвугілля" не заперечував проти технічного обслуговування орендованого майна, тим більше, що такі дії наймача відповідають вимогам Цивільного кодексу України,  а саме:  частини 1 статті 776, за якою  поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом, частини 1 статті 775, за якою наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм. За пунктом 1.23 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.  Отриманий в результаті проведення технічного обслуговування майна переданого в оренду металобрухт, як вбачається з наведеного, не є безоплатно отриманим товаром.

Господарські операції позивача з проведеного технічного обслуговування орендованого майна були оформлені актами на прихід металобрухту, прибутковими ордерами та відображені в відомостях аналітичного обліку по рахунку 20-9-01, що відповідає вимогам бухгалтерського обліку (т. 4 арк. спр. 14-46). В подальшому позивачем металобрухт був реалізований за договорами (т. 4 арк. спр. 10-13), дохід отриманий за операціями продажу металобрухту був включений до складу валового доходу відповідних податкових періодів та за цими операціями податковим органом порушення не встановлювалися. Колегія суддів зазначає, що за підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валового доходу дійсно включаються  доходи з інших джерел, але отримання металобрухту в результаті поліпшення орендованого майна до числа інших джерел законом не віднесено.

Податковим органом було визначено, що в порушення підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.7.1 пункту 8.7, підпункту 8.8.1 пункту 8.8 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем до складу валових витрат віднесені витрати на придбання матеріалів використаних для ремонту обладнання 3 групи основних фондів орендованих за договором оперативного лізингу на суму 51681 грн., у тому числі за 3 квартал 2006 року на суму 47241 грн., за 4 квартал 2006 року на суму 4440 грн. Посадовими особами відповідача визначено, що ТОВ «ЦЗФ «Курахівська» на початок 2006 року не мало на балансі основних засобів, тому суму понесених витрат, пов’язаних з поліпшенням основних засобів отриманих в оренду, не мало право відносити до складу валових витрат, а у повному обсязі повинно було збільшити балансову вартість відповідної групи.

За підпунктом 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на: придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону. Позивач з посиланням на матеріальні звіти (т. 4 арк. спр. 47-59) вказує, що придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів не відбувалося, а здійснювалося технічне обслуговування орендованих основних засобів, у зв’язку з чим приписи підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 та підпункту 8.8.1 пункту 8.8 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на ці операції не розповсюджуються та відповідно витрати на придбання замінних матеріалів включаються до складу валових витрат. За пунктом 2.2 Положення про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств (далі за текстом  - Положення), затвердженим наказом Міністерства промислової політики України від 4 липня 2003 р. N 281, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2003 р. за N 733/8054, технічне обслуговування – це комплекс операцій або операція з підтримки працездатності або справності об'єкта устаткування при використанні за призначенням, чеканні, зберіганні і транспортуванні. За пунктом 2.13 вказаного Положення  система технічного обслуговування - це сукупність організаційних, технічних та інших заходів, необхідних для підтримки працездатності устаткування при використанні за призначенням, чеканні, зберіганні і транспортуванні. За пунктом 3.1. Положення метою технічного обслуговування устаткування є попередження передчасного його зносу шляхом забезпечення режимів роботи відповідно до паспортних або проектних даних, належного догляду, змащення і регулювання, своєчасного виявлення й усунення несправностей, розробки і впровадження заходів щодо його вдосконалення. Згідно пункту 3.2 Положення про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств технічне обслуговування не є поточним або капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізацією, технічним переозброєнням чи іншим видом поліпшення основних фондів.

За висновком податкового органу позивачем віднесено до складу валових витрат  витрати на придбання споруд, що обумовило нарахування сум амортизаційних витрат у відповідності до підпункту 8.4.2 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств», які за розрахунком податкового органу складають 8520 грн., у тому числі за 4 квартал 2006 року – 2834 грн., за 1 квартал 2007 року – 2931 грн., 2 квартал 2007 року – 2755 грн. Як вбачається з акту перевірки та матеріалів справи фактів придбання позивачем споруд не встановлювалося, а віднесення вартості матеріалів використаних при технічному обслуговуванні орендованих засобів до складу валових витрат є правомірним, тому відповідно підстави для нарахування амортизаційних витрат відсутні.

За визначенням податкового органу в порушення підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті  5, підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем до складу валових витрат була віднесена сума податку на додану вартість сплачена при придбанні легкових автомобілів, витрати на придбання якого включені до складу основних фондів другої групи за 2 квартал 2007 року на суму 37003 грн.  Доказом придбання автомобілів є договори та податкові накладні  (т. 1 арк. спр. 111-115, 155-166). Факт сплати податку на додану вартість до бюджету відповідачем не спростовується, зауважень до періоду визначення валових витрат в акті перевірки не вказано.

Згідно підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті  7 Закону України "Про податок на додану вартість" не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів. За підпунктом 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання. Як вбачається з наведеного має місце "конфлікт інтересів" врегульований підпунктом 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме норми двох законів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, тому рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до акту перевірки в порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем було включено до складу валових витрат суму оплачених абонентських операторських послуг по управлінню ключовими бізнес-процесами за 1 та 2 квартали 2007 року на загальну суму 600000 грн.

ТОВ "ЦОФ "Курахівська" (замовник) було укладено угоду від 29 грудня 2006 року № КО/7 з корпорацією "Донбаська паливно-енергетична компанія" (виконавець) про надання комплексних абонентських операторських послуг по управлінню ключовими бізнес-процесами з метою отримання найкращих результатів господарської діяльності та досягнення уставної мети, підвищення ефективної діяльності замовника та забезпечення його конкурентоспроможності.  Податковим органом визначено, що підтверджуючі надання послуг  акти приймання-передачі не містять інформації, за якою надані послуги можливо було б пов'язати з господарською діяльністю позивача.

Згідно  пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"  валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності,  з урахуванням того, що відповідно до положень пункту 1.32 статті 1 цього Закону господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного закону передбачено включення до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених цим законом.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. При цьому, стаття 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов’язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Лише у тому разі, коли у пунктах 5.3-5.8 статті 5 зазначеного Закону містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат, таке включення можна вважати неправомірним. В пунктах 5.3 - 5.8 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містяться обмеження стосовно віднесення до складу валових витрат оплаченої вартості абонентських операторських послуг по управлінню ключовими бізнес-процесами.

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачає вимог щодо наявності у платника податків доказів безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат з підготовкою, організацією, веденням   виробництва,   продажем  продукції  (робіт,  послуг)  і охороною праці, так як пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування   прибутку   підприємств" визначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Таким чином, обов’язок доказування отриманих та оплачених за договором послуг по управлінню ключовими бізнес-процесами з господарською діяльністю законодавством на суб’єкта підприємницької діяльності, у даному випадку на позивача, не покладений.

Згідно статті 1 Закону України  "Про  бухгалтерський  облік   та фінансову  звітність  в  Україні" № 996-ХІVвід  16 липня 1999 року зі змінами та доповненнями, господарська операціяце дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства,  а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами 1, 2  статті  9  вказаного закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Обмеження та чіткого тлумачення вимог щодо зазначення змісту та обсягу господарської операції зазначені норми не містять.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності регулюються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318,  зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, яке застосовується підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ). Згідно розділу “Визнання витрат” цього Положення  витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань (пункт 5),  витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (пункт 6).

Оплата вартості операторських послуг за договором від 29 грудня 2006 року № КО/7 підтверджується платіжними дорученнями (т. 3 арк. спр. 178-183).

В підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат оплачених послуг наданих корпорацією "Донбаська паливно-енергетична компанія" за договором від 29 грудня 2006 року № КО/7 з додатковими угодами (т. 1 арк. спр. 134-144) про надання комплексних абонентських операторських послуг по управлінню ключовими бізнес-процесами позивачем надані до матеріалів справи щомісячні акти виконаних робіт з січня по червень 2007 року (т. 1 арк. спр. 99, 101, 103, 105, 107, 109), заявки–доручення (т. 2 арк. спр. 202-218), звіти виконавця про надані послуги з додатками щодо надання послуг по організаційному розвитку, по придбанню ТМЦ,  обладнання, в організації робіт капітального будівництва, формування інвестиційної програми та інші, договори укладені позивачем завдяки наданим послугам корпорації «Донбаська паливно-енергетична компанія», бізнес-плани, дані про виконання фінансового плану позивачем з використанням наданих рекомендацій та послуг вказаної корпорації (т. 2 арк. спр. 6-201, 219-248, т. 3 арк. спр. 8-87, 188-199), які мають необхідні реквізити первинних документів підтверджуючих здійснення господарських операцій та їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача. Обов’язкове вимірювання  наданих послуг цифровими даними як обов’язкова умова для прийняття первинних документів в якості доказів валових витрат законодавством не передбачено. 

Щодо змісту договірних зобов’язань та відповідно їх пов’язаності з господарською діяльністю позивача, то, як вбачається з умов договору, послуги надані корпорацією "Донбаська паливно-енергетична компанія" включають в себе: проведення маркетингових досліджень ринків продукції виробничо-технічного призначення, вивчення цінових пропозицій по товарам, визначення оптимальних умов постачання товару, організація планомірного, безперебійного та своєчасного постачання товарів, контроль за грошовими потоками для забезпечення фінансової рівноваги товариства, надання рекомендацій, консультацій в сферах інформаційних, телекомунікаційних послуг, підготування та реалізації інвестиційних проектів та програм капітального будівництва, в сфері аналізу та управління ризиками, надання послуг з підбору та управління персоналом та інші. Тобто, перелічені послуги направлені на досягнення найкращих результатів господарської діяльності позивача та підвищення ефективності діяльності товариства, забезпечення його конкурентоздатності. В якості доказів підвищення ефективності роботи завдяки реалізації договірних відносин з корпорацією позивачем надані звіти про фінансові результати (т. 3 арк. спр. 184-187).

Докази визнання договору від 29 грудня 2006 року № КО/7 про надання комплексних абонентських операторських послуг по управлінню ключовими бізнес-процесами в судовому порядку недійсним або нікчемним податковим органом суду не надано.

Щодо податку на додану вартість, то відповідачем вказано на порушення ТОВ «ЦЗФ «Курахівська» вимог підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо включення до складу податкового кредиту суми абонентських операторських послуг по управлінню ключовими бізнес-процесами, за якими неможливо встановити зв'язок з виробничою діяльністю на суму 120 000 грн. щомісячно, у тому числі за січень 2007 року ПДВ 20000 грн. за податковою накладною від 31 січня 2007 року № 507 (т. 1 арк. спр. 100), за лютий 2007 року ПДВ 20000 грн. за податковою накладною від 28 лютого 2007 року № 402 (т. 1 арк. спр. 102),  за березень 2007 року ПДВ 20000 грн. за податковою накладною від 30 березня 2007 року № 421 (т. 1 арк. спр. 104) , за квітень 2007 року ПДВ 20000 грн. за податковою накладною від 27 квітня 2007 року № 678 (т. 1 арк. спр. 106), за травень 2007 року ПДВ 20000 грн. за податковою накладною від 31 травня 2007 року № 965 (т. 1 арк. спр. 108), за червень 2007 року ПДВ 20000 грн. за податковою накладною від 27 червня 2007 року № 917 (т. 1 арк. спр. 110).

В акті перевірки відповідачем порушення порядку складання наведених податкових накладних та внесення їх до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних відповідних періодів (т. 3 арк. спр. 88-115, 134-153) не визначено.

Як вбачається з вищенаведених первинних документів та наведеного аналізу податкового законодавства, отримані послуги від корпорації "Донбаська паливно-енергетична компанія" за договором від 29 грудня 2006 року № КО/7 пов'язані з господарською діяльністю позивача, що спростовує посилання податкового органу про порушення ТОВ «ЦЗФ «Курахівська» вимог  підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Виходячи з вищевикладеного та дотримуючись завдання та принципів адміністративного судочинства передбачених статтями 2, 7-14 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції постанова від 19 січня 2009 року була прийнята з неповним з’ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що обумовлює скасування судового рішення та відповідно задоволення апеляційних та позовних вимог ТОВ «ЦЗФ «Курахівська» зі стягненням судових витрат.

Керуючись статтями 24, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-10653/08/0570 задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-10653/08/0570 – скасувати.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати не чинними податкові повідомлення-рішення: від 16 січня 2008 року № 0000022342/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 180000 грн., від 16 січня 2008 року № 0000032342/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 243884 грн., від 9 лютого 2008 року № 0000022342/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 180000 грн., від 9 лютого 2008 року № 0000032342/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 243884 грн., від 7 травня 2008 року № 0000022342/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 180000 грн., від 7 травня 2008 року № 0000032342/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 243884 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" судові витрати у розмірі 5 грн. 10 коп.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п’ять днів складання судового рішення у повному обсязі. Вступна та резолютивна частини постанови складені та підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 13 травня 2009 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.

Постанова складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 14 травня 2009 року.

Головуючий:                                                                                                                                                                                В.Г.Яманко

Судді:                                                                                                                                                                                             Л.В.Ястребова

                                                                                                                                                                                                         О.А.Нікулін