Постанова № 36342528, 18.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2013 р. Справа№ 925/1101/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Дяченко Р.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Кравець О.С. ( за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілянський цукровий завод"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.09.2013р.

у справі № 925/1101/13 (Суддя: Анісімова І.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Електропостачзбут"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілянський цукровий завод"

про стягнення 278 465, 81 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 278 465 грн. 81 коп. в тому числі 258 203 грн. 29 коп. основного боргу та 20 262 грн. 52 коп. пені.

В подальшому, 05.09.2013 від представника позивача надійшла заява про уточнення суми боргу, якою він повідомив, що відповідачем частково сплачений основний борг в сумі 8 000 грн. 00 коп., а тому просить стягнути 250 203 грн. 29 коп. основної заборгованості, 20 262 грн. 52 коп. пені та 5 569 грн. 32 коп. судового збору.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 05.09.2013 р. у справі № 925/1101/13 позов задоволено частково: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Смілянський цукровий завод" на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Електропостачзбут" 250 203, 29 грн. основної заборгованості, 19 569, 27 грн. пені, в задоволені решти позовних вимог в сумі 8000, 00 грн. (основний борг) провадження припинено. В задоволені решти позовних вимог в сумі 693, 25 грн. (пені) відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Смілянський цукровий завод" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області № 925/1101/13 від 05.09.2013 р. про заборгованості з ТОВ "Смілянський цукровий завод" на користь ТОВ фірма "Електропостачзбут" скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволені позовних вимог та направити справу на новий розгляд. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що до відповідача надходила цистерна № 51192581, та що останній належним чином отримував її відповідно до накладної № 42192195.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу ТОВ "Смілянський цукровий завод" та призначено розгляд справи № 925/1101/13.

20.11.2013р. через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

В подальшому розгляд справи декілька разів відкладався.

18.12.2013 року представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування нори Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача, за наявними у справі доказами

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав свої вимоги апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Черкаської області від 05.09.2013 року скасувати.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.03.2012 між позивачем та відповідачем був укладений договір № 203/03.(а.с.17)

За умовами зазначеного договору Продавець (позивач) зобов'язався поставити, а Покупець (відповідач) прийняти та оплатити продукцію, найменування (асортимент) якої вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Продукція за даним договором поставляється покупцю на умовах, вказаних у специфікаціях, використовуючи терміни ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року. Моментом переходу права власності на товар є дата прибуття товару на станцію ім. Тараса Шевченка Одеської Залізниці, яка вказана в залізничній накладній. (п.3.1.,3.4. договору ).

Пунктами 4.2., 4.3 договору, оплата проводиться по факту поставки протягом 10 календарних днів. За прострочення оплати, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, яка діяла в період прострочення, за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 5.4 договору, продукція вважається поставленою Продавцем і прийнятою Покупцем:

- за кількістю - згідно даних, вказаних у накладній;

- за якістю - згідно сертифікату якості виробника.

Задовольняючи частково позовні вимоги, судом першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач повністю виконав умови договору № 203\03, здійснив поставку товару, проте відповідач обов'язку щодо оплати отриманого товару в повному обсязі не виконав

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки Продавець (Постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність Покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використання, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як з матеріалів справи позивачем на виконання умов договору № 203\03 від 01 березня 2012 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму на загальну суму 304 989 грн. 65 коп., що підтверджується залізничними накладними та видатковими накладними, які підписані представниками Постачальника та Покупця. (а.с.24-32 )

залізничною накладною № 53326351(а.с.24) цистерна № 50236280 на загальну суму 71 591 грн. 86 коп. та видатковою накладною № РН-0000512 від 11.06.2012, яка підписана представниками Постачальника та Покупця;

залізничною накладною № 5339771(а.с.25) цистерна № 50235787 на загальну суму 70313 грн.05 коп. та видатковою накладною № РН-0000519 від 13 червня 2012 року, яка підписана представниками Постачальника та Покупця;

залізничною накладною № 51933133(а.с.26) цистерна № 51192326 на загальну суму 55404 грн.90 коп. та видатковою накладною № РН -0000745 від 15 вересня 2012 року, яка підписана представниками Постачальника та Покупця;

залізничною накладною № 42192195 (а.с.27)цистерна № 51192581 на загальну суму 55202 грн.40 коп., в даному випадку Покупець відмовився від підпису видаткової накладної;

залізничною накладною № 41497660(а.с.28) цистерна № 50236553 на загальну суму 52477 грн. 44 коп. та видатковою накладною № РН-0000045 від 11 січня 2013 року, яка підписана представниками Постачальника та Покупця.

Однак, з урахуванням частково сплаченого боргу в сумі 8 000 грн., суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те, що стягненню підлягає основний борг в сумі 250 203, 29 грн. , оскільки відповідачем, розрахунок позовних вимог не оспорювався, а факт отримання товару підтверджено залізничними та видатковими накладними, частковою оплатою отриманого товару.

Доводи апеляційної скарги про те, що товар згідно накладної № 42192195, по якій надійшла цистерна № 42192195 відповідач не отримував, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки факт отримання зазначеної цистерни окрім залізничної накладної підтверджується також листом № ДС-03\928 Державного підприємства «Одеська залізниця» , в котрому зазначено, що вищевказану цистерну була вивантажена 09.09.2012 року о 18 годині 25 хвилин, про що майстром ТОВ «СЦЗ» Письменною В.І., на станції надано повідомлення про закінчення, та оформлений перевізний документ № 42249367 для повернення порожньої цистерни на станцію Вадим Одеської залізниці. Належних та допустимих доказів, які спростовують зазначене повідомлення відповідачем в підтвердження своєї позиції, згідно ст.33, надано не було.

Також вірно судом першої інстанції на підставі п.1.1 ч.1 ст. 80 ГПК України припинено провадження в частині стягнення 8 000,00 грн., оскільки зазначені кошти перераховані платіжним дорученням № 485 від 25.07.2013 на рахунок позивача .

Крім того, скаржник в уточненій позовній заяві, просив суд першої інстанції стягнути, з відповідача за неналежна виконання умов договору штрафні санкції, у вигляді пені в розмірі 20 262 грн. 52 коп.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 218 ГК України,передбачено, що підставою для застосування господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач на підставі договору № 203/03 від 01.03.2012, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996, вправі вимагати стягнення з відповідача cуми основного боргу та пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який стягується пеня.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З цією нормою кореспондуються і приписи ст. 193 ГК України, що визначають загальні умови виконання господарських зобов'язань.

Як передбачено ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як видно з умов Договору № 203\03, а саме до п.4.3 за прострочку оплати, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості , яка є в цей період, за кожен день прострочки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення на користь позивача пені за неналежне виконання умов договору поставки в розмірі 19 569 грн. 27 коп. , розрахунок проведений відповідно до системи Ліга: Закон.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції був вірно зроблений висновок про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 250 203, 29 грн. та пені в розмірі 19 569, 27 грн., оскільки відповідач свої обов'язки за договором № 203/03 від 01 березня 2012 року належним чином не виконав, в порушення п.п. 4.2. зазначеного договору своєчасно за поставлений товар не розрахувався.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладене, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Черкаської області від 05.09.2013р. року у справі № 925/1101/13, підстави для його скасування або зміни відсутні

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілянський цукровий завод" на рішенням господарського суду Черкаської області від 05.09.2013р. року у справі № 925/1101/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду господарського суду Черкаської області від 05.09.2013р. року у справі № 925/1101/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 925/1101/13 повернути до місцевого господарському суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко