Ухвала суду № 36341119, 12.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8211/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В. М. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

12 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Парінова А. Б., Грибан І. О.

при секретарі: Тур В. В.

за участю представника відповідача Коваленка А. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління міндоходів м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2013 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна індустрія №1" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління міндоходів м. Києва визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 21.05.2013 №0003112220 та №0003102220,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна індустрія №1" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління міндоходів м. Києва визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 21.05.2013 №0003112220 та №0003102220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, особу, що з'явилась, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволенні, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем у період із 19 по 26 квітня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 30 квітня 2013 року складено акт № 1458/22-221/37768897 про результати позапланової виїзної перевірки позивача щодо підтвердження взаємовідносин із платником приватним підприємством "Унісон дизайн" з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також із товариством з обмеженою відповідальністю "СВН-Антарекс" з податку на прибуток, відповідно до висновків якого, позивачем:

- занижено ПДВ у загальному розмірі 120010,00 грн., у тому числі за: липень 2012 року - 25500,00 грн.; серпень 2012 року - 36843,00 грн.; вересень 2012 року - 57667,00 грн., чим порушено п.п. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України;

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 189413,00 грн., у тому числі за: ІІ квартал 2012 року - 64453,00 грн.; ІІІ квартал 2012 року - 124960,00 грн., чим порушено підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Перевірку проведено на підставі наказу від 15 квітня 2013 року № 822, копію якого вручено особисто під розписку законному представнику позивача до початку проведення перевірки.

На підставі акту перевірки, 21 травня 2013 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 0003102220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 120010,00 грн. за основним платежем та нараховано 60005,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0003112220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 189413,00 грн. за основним платежем та нараховано 473530,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

При цьому, листом відповідача від 24 травня 2013 року № 10609/10/22-210 позивача повідомлено, що в оскаржуваному рішенні № 0003112220 допущено технічну помилку, а саме в графі "за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)" замість "47353,00 грн." помилково зазначено "473530,00 грн.".

Як з'ясовано судом першої інстанції, 28 травня 2012 року між позивачем та ТОВ "СВН-Антарекс" укладено договір купівлі-продажу № 47, за умовами якого ТОВ "СВН-Антарекс" зобов'язалось продати позивачу будівельні матеріали.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2, п. 3.1 ст. 3 вказаного договору, позивач здійснює самовивіз зі складу ТОВ "СВН-Антарекс" або ТОВ "СВН-Антарекс" доставляє товар на склад позивача. Умови поставки вказуються у рахунку-фактурі.

Якісь товару підтверджується гігієнічними висновками.

Крім того, 11 липня 2012 року між позивачем та ПП "Унісон дизайн" укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ПП "Унісон дизайн" зобов'язалось продати позивачу будівельні матеріали.

Згідно з п. 2.1 ст. 2, п. 3.1 ст. 3 вказаного договору, позивач здійснює самовивіз зі складу ПП "Унісон дизайн" або ПП "Унісон дизайн" доставляє товар на склад позивача. Умови поставки вказуються у рахунку-фактурі.

Якість товару підтверджується гігієнічними висновками.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем до матеріалів справи долучено копії: рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, договору від 29 березня 2012 року № 06-500 (придбання позивачем автомобіля), податкових розрахунків, оборотно-сальдових відомостей, банківських виписок з рахунку позивача, сертифікатів відповідності, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що на момент здійснення господарських операцій та на момент складання податкових накладних контрагенти позивача ПП "Унісон Дизайн" та ТОВ "СВН-Антарекс" в установленому порядку були зареєстрованими платниками ПДВ, тому зобов'язані були нараховувати ПДВ та згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК вправі були виписувати податкові накладні, які згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК є законною підставою для формування податкового кредиту.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача, як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентами, на копію транзитного акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 17.01.2013 р. №165/22-40/34795572 "Про неможливість проведення перевірки ПП "Унісон Дизайн" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період червень, вересень, жовтень 2012 року", в якому зазначено, що "перевіркою встановлено порушення вимог ст.ст. 185, 188, 187, 198 ПК", оскільки перевірку неможливо провести, про що і був складений цей акт та копію акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 02.08.2012 р. №972/2240/36124253 "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "СВН-Антарекс" щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "ВИТА-ПЛАСТ" їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень 2012 року", оскільки тільки ця обставина не може бути підставою для нікчемності укладених позивачем з його контрагентами договорів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій та встановив наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств, та податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаними контрагентами за спірний період, натомість, відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують позиції суду першої інстанції.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління міндоходів м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2013 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна індустрія №1" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління міндоходів м. Києва визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 21.05.2013 №0003112220 та №0003102220 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2013 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя А. Б. Парінов (Повний текст ухвали виготовлено 17.12.2013 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Парінов А.Б.