Постанова № 36341077, 09.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09 грудня 2013 року 09 год 53 хв. № 826/13231/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Чупринко Н.І., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання недійсним та скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) у судовому засіданні 09 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 16 серпня 2013 року надійшов позов дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (також далі - позивач) до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (також далі - відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 20 травня 2013 року № 0000232320 (також далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки складене відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 19 серпня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 06 вересня 2013 року. Пояснили, що оскаржуване рішення є правомірним та не підлягає скасуванню, оскільки складене відповідачем у зв'язку з виявленням під час перевірки позивача порушень ним податкового законодавства

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 26 по 29 квітня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 29 квітня 2013 року складено акт № 483/40-50/23-20/25394566 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість (також далі - ПДВ) на рахунок платника у банку за 2012 рік (також далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем завищено суму бюджетного відшкодування у загальному розмірі 1514506,15 грн., чим порушено п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (також далі -

ПК України).

На підставі акту перевірки, 20 травня 2013 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого у рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у загальному розмірі 1514506,15 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 757253,08 грн.

За результатами розгляду скарг в адміністративному (досудовому) порядку, оскаржуване рішення залишено без змін.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання недійсним та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст. 79 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що перевірку проведено на підставі наказу від 15 квітня 2013 року № 402 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" та повідомлення від 15 квітня 2013 року № 43 копії яких направлено позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення до початку проведення перевірки.

Висновок відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ ґрунтується на виявленому у ході перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій за участю позивача та його контрагентів - товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельне підприємство "Тітан", товариства з обмеженою відповідальністю "Мар-Та", приватного підприємства "ДЖМ", товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт", товариства з обмеженою відповідальністю "Джем", сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" та

товариством з обмеженою відповідальністю "Агролідер-2009" (також далі - скорочені назви організаційно-правових форм).

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 08 вересня 2009 року у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

У матеріалах справи містяться копії актів, складених за результатами перевірок/звірок контрагентів позивача, у яких зазначено, що:

- господарські операції ТОВ "ПБП "Тітан", ТОВ "Мар-Та", ПП "ДЖМ", ТОВ "Джем", СТОВ "Промінь" та ТОВ "Агролідер-2009" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, транспортних засобів та іншого майна, яке економічно необхідне для виконання постачання або здійснення господарської діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для отримання результатів такої діяльності;

- виявлено юридичну дефектність наявних первинних документів щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Павлоградзернопродукт".

Під час судового розгляду справи представниками позивача надано суду копії документів, які, за їх переконанням, підтверджують реальність здійснення господарських операцій у межах фінансово-господарських відносин між позивачем та ТОВ "ПБП "Тітан", ТОВ "Мар-Та", ПП "ДЖМ", ТОВ "Павлоградзернопродукт", ТОВ "Джем", СТОВ "Промінь", ТОВ "Агролідер-2009".

Зокрема, у матеріалах справи містяться копії наступних документів:

- по взаємовідносинах із ТОВ "Павлоградзернопродукт": договорів поставки від 05 липня 2011 року № 3, від 01 жовтня 2011 року № 5, від 26 квітня 2012 року № 4500620266 Ч та від 16 травня 2012 року № 4500615619, видаткових та податкових накладних, актів прийому-передачі, рахунків, розшифровок розрахунків, складських квитанцій, платіжних доручень, карток аналізу зерна, квитанцій, товарно-транспортних накладних (також далі - ТТН), реєстрів ТТН;

- по взаємовідносинах із ТОВ "Агролідер-2009": договорів від 10 жовтня 2012 року № 450644462 та від 26 листопада 2012 року № 4500647139, рахунків-фактур, актів приймання-передачі, видаткових та податкових накладних, складських квитанцій, платіжних доручень, митних декларацій;

- по взаємовідносинах із ТОВ "Джем": договорів від 09 серпня 2012 року № 4500635025, від 19 серпня 2012 року № 4500636121, від 02 вересня 2012 року № 4500638511, від 06 вересня 2012 року № 4500639414 та № 4500636839, рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, реєстрів автомобілів, карток обліку експортного вантажу, ТТН, платіжних доручень, вантажно-митних декларацій, фітосанітарних сертифікатів, сертифікатів якості;

- по взаємовідносинах із СТОВ "Промінь": договорів від 07 вересня 2012 року № 4500639430, від 10 вересня 2012 року № 4500639885, від 12 вересня 2012 року № 4500639876, від 14 вересня 2012 року № 4500639807, від 20 вересня 2012 року № 4500641546, від 08 жовтня 2012 року № 4500643462, від 10 жовтня 2012 року № 4500644282, від 11 жовтня 2012 року № 4500645095 та від 12 жовтня 2012 року № 4500645733, рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, реєстрів автомобілів, карток обліку, ТТН, платіжних доручень, вантажно-митних декларацій, фітосанітарних сертифікатів, сертифікатів якості;

- по взаємовідносинах із ТОВ "ПБП "Тітан": договору підряду від 19 березня 2012 року № 7 та № 8, від 14 травня 2012 року № 17, від 18 червня 2012 року № 22, від 09 липня 2012 року № 25, договорів від 31 січня 2012 року № 3, від 31 січня 2012 року № 4 та від 15 лютого 2012 року № 6, актів, довідок про вартість, платіжних доручень, квитанцій, податкових накладних, інвойсів.

Будь-яких інших документів, які б свідчили про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "ПБП "Тітан", ТОВ "Мар-Та", ПП "ДЖМ", ТОВ "Павлоградзерно-

продукт", ТОВ "Джем", СТОВ "Промінь", ТОВ "Агролідер-2009" та, як результат, правомірність формування позивачем на підставі документів, складених ним та вказаними суб'єктами господарювання, даних податкового обліку, представниками позивача суду не надано.

Суд погоджується із твердженнями представників відповідача про те, що не усі складські документи позивача містять відмітки про погашення.

До того ж, представниками позивача не надано суду реєстрів складських документів.

Згідно зі ст.ст. 45, 46 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", зернові склади ведуть реєстр складських документів на зерно.

Вимоги до реєстру складських документів на зерно та порядок його ведення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - "погашено". Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

Разом з тим, суд не погоджується із твердженнями представників відповідача, що у позивача відсутні сертифікати щодо фітосанітарного стану зернової продукції, оскільки, як уже зазначено вище, представниками позивача надано суду копії фітосанітарних сертифікатів.

Згідно з ч. 4 ст. 12, ст. 27 Закону України "Про карантин рослин", особи, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням і торгівлею рослинами та рослинними продуктами, мають право одержувати від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері карантину рослин, інформацію про фітосанітарний стан на відповідній території.

Особи, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням, торгівлею рослинами і рослинними продуктами, зобов'язані: зареєструватися у відповідній інспекції з карантину рослин, якщо це вимагається згідно із ст. 27 цього Закону.

Реєстрації у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері карантину рослин, підлягають особи, які: здійснюють господарську діяльність з обігу об'єктів регулювання у карантинній та регульованій зонах; виробляють насіннєвий та садивний матеріал; здійснюють біологічний контроль з використанням біологічних контрольних організмів; здійснюють господарську діяльність з виробництва та маркування дерев'яного пакувального матеріалу; здійснюють зберігання та переробку зерна.

Згідно з п. 5.1 розділу 5 Фітосанітарних правил ввезення з-за кордону, перевезення в межах країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації підкарантинних матеріалів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 23 серпня 2005 року № 414, перевезення підкарантинних матеріалів в межах України здійснюється у супроводі карантинного сертифіката, що видається органами Державної служби з карантину рослин України, який засвідчує карантинний стан рослин і рослинних продуктів, визначає маршрут, умови перевезення і використання їх, тари та упаковки цих матеріалів.

Відповідно до Переліку об'єктів регулювання у сфері карантину рослин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 705, соєві боби, подрібнені або не подрібнені (код згідно УКТЗЕД 120100), насіння соняшнику, подрібнене або не подрібнене (код згідно УКТЗЕД 120600), пшениця і суміш пшениці та жита (меслин) (код згідно УКТЗЕД 1001), ячмінь (код згідно УКТЗЕД 100300) та кукурудза (код згідно УКТЗЕД 1005) відносяться до об'єктів регулювання у сфері карантину рослин.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п.п. 200.1-200.4 ст. 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'я-заних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг), а також доказів того, що такі товари (роботи, послуги) призначені для використання у господарській діяльності платника податків відповідні суми не можуть включатися до складу витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше

трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, проаналізувавши викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку про обґрунтованість складання відповідачем оскаржуваного рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання недійсним та скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд".

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 16 грудня 2013 року