Постанова № 36341076, 13.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13 грудня 2013 року 14 год 45 хв. № 826/15514/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Русанівка" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання неправомірним та скасування рішення відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 30 вересня 2013 року надійшов позов приватного акціонерного товариства "Русанівка" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (також далі - відповідач) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 21 червня 2013 року № 0010351510 (також далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що враховуючи самостійне виправлення позивачем арифметичної помилки у порядку та строк, передбачені законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, а також відсутність заниження об'єкту оподаткування, донарахування відповідачем позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), є безпідставним.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 04 листопада 2013 року.

У судовому засіданні 11 листопада 2013 року представником позивача заявлено письмове клопотання про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи заявлене клопотання та відсутність заперечень представників відповідача щодо його задоволення, а також зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 25 листопада 2013 року судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої 03 червня 2013 року складено акт № 3046-15/03062252 камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток, згідно з висновками якого, позивачем занижено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 113004,00 грн.

На підставі акту перевірки, 21 червня 2013 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 112429,00 грн. за основним платежем та у розмірі 28107,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами розгляду скарг в адміністративному (досудовому) порядку, оскаржуване рішення залишено без змін.

Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для визнання неправомірним та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, відповідно до підпункту 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1, підпункту 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (також далі - ПК України) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновок відповідача про заниження позивачем грошового зобов'язання з податку на прибуток ґрунтується на тому, що позивачем у декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік від 09 лютого 2011 року 331346 (також далі - декларація за 2010 рік) перевищено ліміт витрат на поліпшення власних і орендованих основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

У рядку 04.10 К1 "витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин" декларації за 2010 рік зазначено суму у розмірі 909503,00 грн., тоді як розмір ліміту, згідно з декларацією з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 року від 06 травня 2010 року № 74824 (також далі - декларація за І квартал 2010 року), становить 457489,00 грн. Сума завищених витрат (відхилення) склала 452014,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток.

Однак, суд не погоджується з викладеними твердженнями відповідача з огляду на наступне.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що внаслідок помилки позивачем у додатку К1/1 до декларації за І квартал 2010 року сукупна балансова вартість на початок звітного року зазначена у розмірі 4597888,00 грн.

При цьому, така помилка позивачем самостійно виправлена шляхом зазначення уточнюючих показників у складі декларації за 2010 рік.

Зокрема, з наявної у матеріалах справи копії декларації за 2010 рік вбачається, що у рядку 04.10 К1 "витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин" зазначено суму у розмірі 909503,00 грн., а у додатку К1/1 до вказаної декларації сукупну балансову вартість на початок звітного року зазначено у розмірі 9095025,00 грн., суму на звітний рік (ліміт) - 909503, рік - 909503,00 грн.

Відповідно до підпункту 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Тобто, як вбачається з викладених положень та обставин, зазначений позивачем у декларації за 2010 рік розмір витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, не перевищує визначений законодавством розмір, оскільки 9095025,00 грн. - 10% = 909503,00 грн.

При цьому, стосовно виправлення позивачем помилки шляхом зазначення уточнюючих показників у складі декларації за 2010 рік суд зазначає наступне.

Згідно з п. 2.1 розділу 2 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

Платник податку, який до початку його перевірки податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф, нарахований відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Уточнюючий розрахунок, який відображає виправлені показники, складається за формою, що додається до цього Порядку; б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу, нарахованого відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з податку. При цьому виправлення помилок здійснюється шляхом відображення сум раніше занижених (завищених) показників декларацій (валових доходів, витрат та амортизаційних відрахувань) у складі валового доходу (рядок 02.2) та валових витрат (рядок 05.2) того податкового періоду, за який подається звітна декларація.

Тобто, відобразивши у декларації за 2010 рік уточнюючі показники позивач, за переконанням суду, діяв згідно з податковим законодавством, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Однак, самостійно виявивши помилку та виправляючи її, позивач у рядку 02.2 та рядку 05.2 декларації за 2010 рік не відобразив суми раніше занижених (завищених) показників декларації за І квартал 2010 року, хоча обов'язок такого відображення передбачений підпунктом 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Крім того, позивач у декларації за 2010 рік самостійно не визначив суму штрафу, який мав би нарахувати відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно з п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

При цьому, згідно з п. 1 підрозділу 4 Перехідних положень ПК України, розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Суд також зазначає, що на момент заповнення декларації за 2010 рік додатку ВП (виправлення помилок) до декларації з податку на прибуток підприємства затверджено не було.

Таким чином, проаналізувавши викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку про обґрунтованість складання відповідачем оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов приватного акціонерного товариства "Русанівка" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання неправомірним та скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову приватного акціонерного товариства "Русанівка".

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин