Ухвала суду № 3634067, 08.04.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

          головуючий суддя І інстанції – Могильницький М.С.

                суддя – доповідач – Геращенко І.В.

Донецький апеляційний АДМІНІСТРАТИВНИЙ суд

                                                  У Х В А Л А

                                                   Іменем України

« 08 » квітня 2009 року                                          справа  №  2а-8137/080570    

м. Донецьк, бул.Шевченка, 26 

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді       Геращенка І.В.

суддів                             Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.

при секретарі судового засідання  Чуріковій Я.О.

за участю  представників сторін:

від позивача –  Максимчук С.П. – довір. від 31.03.2009 року № 1/393

від відповідача-  Фортель М.Л. – довір. від 12.01.2009 року № 1, Надточий М.В. – за довір.,Яковенко О.В. – довір. від 31.03.2009 року № 25

розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргуКрасноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 12.01.2009 року

у справі№ 2а-8137/08/0570

за адміністративним позовом Державного підприємства “Селидіввугілля”

 до відповідача Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання частково недійсним податкового повідомлення – рішення

 ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Селидіввугілля” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання частково недійсним податкового повідомлення – рішення від 02.11.2007 року  № 0000572342/0 в частині визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 1165951 грн., в тому числі основний платіж в сумі 776790 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 389161 грн.

          Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.01.2009 року у справі № 2а-8137/08/0570 (суддя Могильницький М.С.) позовна заява задоволена частково: податкове повідомлення – рішення визнане недійсним в частині визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 1160554 грн. 50 коп., в тому числі основний платіж в сумі 773572 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 386982 грн.

          Постанова суду мотивована тим, що Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачене коригування суми податкового кредиту ПДВ у зв’язку зі списанням безнадійної кредиторської заборгованості відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

          Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви відмовити.

          Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

Вказує на те, що постанова суду прийнята при неповному та не всебічному дослідженні усіх матеріалів справи, судом не вжиті усі заходи, необхідні для з’ясування усіх обставин справи.

          Зазначає, що п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачений обов’язок платника податку проводити коригування суми податкового кредиту ПДВ в результаті списання безнадійної кредиторської заборгованості.

          Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила.

          В основу повідомлення – рішення, яке оспорювалось, покладений акт від 22.10.2007 року № 6/23-2-33426253 про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 30.06.2007 року.  

          В ході перевірки встановлений факт порушення ДП “Селидіввугілля” вимог, зокрема, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в частині не здійснення коригування сум ПДВ з вартості списаної кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, в сумі 772433 грн., в тому числі: по ВП “Шахта “Курахівська” в сумі 44086 грн., ВП “Автобаза” –  в сумі 1278 грн., ВП “Шахта “Коротченко” – в сумі 95104 грн., ВП “Шахта “Україна” – в сумі 247850 грн., ВП “Шахта “1/3 Новогродівка” – в сумі 239802 грн., ВП “Шахта “Россія” – в сумі 144313 грн., які є відокремленими підрозділами ДП “Селидіввугілля”.

          Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, в апеляційній скарзі вказується на порушення норм матеріального та процесуального права, як вважає податкова інспекція, ДП “Селидіввугілля” в порушення вимог п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” допущене заниження суми податкового зобов’язання по ПДВ на суму кредиторської заборгованості, яка залишилась нестягнутою за отриману, але несплачену продукцію, по якій сплинув строк позовної давності.

          Колегія суддів вважає висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

          Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України  завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи  зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні”, ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення  обліку  платників  податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження  податків, платежів.

          Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність  за  правильність  обчислення,   своєчасність сплати  податків  і  зборів  (обов'язкових  платежів) і додержання законів  про  оподаткування відповідно до законів України.

          Таким чином, відповідач у справі – орган владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції стосовно інших суб’єктів господарювання у сфері податкових взаємовідносин.

          Як зазначалось раніше, податкова інспекція вважає, що позивачем не здійснене коригування суми податкового кредиту по податку на додану вартість внаслідок списання кредиторської заборгованості, по якій сплинув строк позовної давності, внаслідок чого занижена сума податкового зобов’язання ПДВ.

          Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, виходячи з наступного.

Наявність кредиторської заборгованості у позивача свідчить про те, що валові витрати були сформовані у податковому періоді коли відбулося  оприбуткування придбаних товарів (наданих послуг) відповідно до вимог Закону України “Про податок на додану вартість” включив суми ПДВ до складу податкового кредиту.

           Порядок коригування сум ПДВ врегульований п.4.5 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідно до якого, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

З аналізу зазначеної норми Закону вбачається, що умовами проведення коригування сум податкового кредиту отримувачем товарів є наявність зазначених обставин, тоді як за результатами проведення списання суми кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, не змінювалась сума компенсації вартості товарів, не переглядалась ціна товарів, не встановлено факту повернення товарів.

В той же час, Закон України “Про податок на додану вартість” не передбачає обов’язок  коригування сум ПДВ, включених раніше до складу податкового кредиту, внаслідок списання суми кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності.

           Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього закону, податковий  кредит звітного періоду складається із сум податків,  сплачених (нарахованих) платником  податку  у  звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт,  послуг),  вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва  (обігу)  та основних   фондів   чи   нематеріальних   активів,  що  підлягають амортизації. Датою виникнення права на податковий кредит відповідно до п.7.5.1 ст.7  вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.4.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково –ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Аналіз перелічених норм Закону “Про податок на додану вартість” дає підстави зробити висновок, що право платника податку на податковий кредит звітного періоду Законом пов’язане з наявністю факту придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та настанням події, яка є визначальною для виникнення права на податковий кредит.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та не заперечується відповідачем, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, перераховані постачальникам товарів, та Закон України “Про податок на додану вартість” не передбачає обов’язок  коригування сум ПДВ, включених раніше до складу податкового кредиту, внаслідок списання кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність висновків про порушення позивачем податкового законодавства при декларуванні результатів господарських операцій відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України та правомірності прийняття податкового повідомлення – рішення про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість.

          За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при  вірному застосуванні норм процесуального та матеріального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому підстав для скасування постанови суду не вбачається.

          На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування”, ст. 4, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст. 2, ст.  9, ст. 71, ст. 72, ст. 90, ст. 94, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

          Апеляційну скаргу  Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.01.2009 року у справі № 2а-8137/08/0570 – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.01.2009 року у справі № 2а-8137/08/0570 за позовом Державного підприємства “Селидіввугілля” до Красноармійськорї об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання частково недійсним податкового повідомлення – рішення – залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 08.04.2009 року проголошений повний текст ухвали.    

Головуючий                                                        І.В.Геращенко              

Судді                                                                    Т.Г.Арабей                                                                                                                  С.А.Малашкевич          

З оригіналом згідно 

головуючий суддя                                                                              І.В.Геращенко