Постанова № 3634058, 03.04.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий суддя 1 інстанції Ісаєнко Ю.А.

Суддя-доповідач - Арабей Т.Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙАПЕЛЯЦІЙНИЙАДМІНІСТРАТИВНИЙСУД

ПОСТАНОВА

ІменемУкраїни

03 квітня 2009 року справа № 2-а-25850/08/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддіАрабей Т.Г.суддів:

при секретарі

за участю:

представника позивача

представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу

на постанову

від

по справі

позовом

до

про

Геращенко І.В., Малашкевича С.А..

Кондрашовій Н.М.

Мясникова А.М. за довіреністю від 31.03.2009 року за №2999

Мелещенко Л.В. за довіреністю від 31.01.2008 року

Дочірнього підприємства “Шахта Металіст” Донецького окружного адміністративного суду 07 листопада 2008 року№ 2-а-25850/08

Управління Пенсійного Фонду України в Амвросіївському районі Донецької області

Дочірнього підприємства “Шахта Металіст”

стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 22065,20 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2008 року задоволені позовні вимоги Управління Пенсійного Фонду України в Амвросіївському районі Донецької області до Дочірнього підприємства “Шахта Металіст” про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 22065,20 грн. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відшкодуванню у розмірі 100% відповідно до Закону України « Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону України « Про пенсійне забезпечення».

В апеляційній скарзі відповідач просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт вважає, що позивач вийшов за межі своїх повноважень з огляду на те, що чинними законодавчими актами Пенсійному фонду України не надається право звертатися до суду з вимогою про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ,які крім того покриваються за рахунок коштівПенсійного фонду України .

Представник апелянта у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні просив рішення суду І інстанції залишити без мін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером 13504015, є платником страхових внесків, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Амвросіївському районі Донецької області.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що заявлені до стягнення суми є витратами Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій по працівникам підприємства за період з 25.03.2008 року по 25.09.2008 року, призначених на пільгових умовах за списком № 1 сума 19899,04 грн. та за списком №2 сума 2166,16 грн. в загальній сумі 22 065,20 гривень, які постановою суду першої інстанції були стягнути на користь позивача.

Колегія суддів зазначає, що ст. 100 Закону України “Про пенсійне забезпечення” визначено право на пільгове пенсійне забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством. Пунктом 1 частини 2 розділу ХVПрикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який набрав чинності з 01.01.2004р. збережено порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, а тому колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про відсутність підстав по відшкодуванню витрат на доставку та виплату пільгових пенсій, які були призначені до введення в дію Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Як вбачається з матеріалів, Управлінням були скеровані на адресу позивача розрахунки-повідомлення, складені за формою додатка 6, затвердженого пунктом 6.4 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України», яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663), (надалі - Інструкція № 21-1), яка є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що обов'язок відшкодування позивачем пов'язаний виключно з фактом понесення певних витрат Пенсійним фондом і не залежить від будь-яких інших обставин.

Згідно з пунктом 15 розділу XVПрикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Отже, в момент прийняття Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"( 2003 рік), Закон України "Про пенсійне забезпечення" не передбачав обов'язку відшкодування підприємствами виплачених працівникам відповідача пільгових пенсій на підставі статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у звязку з виключенням ч.2 ст.13 Законом України від 17 лютого 2000 року N 1461-ІП "Про внесення змін до деяких законів України", яка передбачала покриття витрат на виплату та доставку пенсій відповідно до пунктів «б»-«з» цієї статті, зокрема за списком № 2.

Однак згідно з абзацом четвертим підпункту 1 пункту 2 розділу XVПрикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Отже, зазначеною нормою абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 розділу XVПрикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" прямо визначено обов'язок підприємств тільки стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Судами першої інстанцій було встановлено, що працівникам відповідача пенсії було призначено на підставі пунктів «а»- список № 1 і «б»- список № 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Оскільки список N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений Кабінетом Міністрів України, віднесено до пункту «а» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", то висновок суду першої інстанції про обовязок відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботам з особливо важкими умовами праці за списком № 1 у сумі 19899,04 гривні, яка відповідачем не оскаржена - є правомірним.

Колегія суддів зазначає про відсутність законодавчо встановленого обов'язку відповідача зі сплати відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій особам за списком № 2, а тому позовні вимоги на суму 2166,16 гривень задоволенню не підлягають.

Відповідно до абзацу третього пункту 12 розділу 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України (далі - Положення), яке затверджує Президент України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 (із наступними змінами), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в. районах, містах і районах у містах, а тому доводи апелянта про відсутність повноважень у позивача зі зверненням до суду з позовними вимогами є безпідставними.

Приймаючи викладене до уваги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно зясував обставини справи, що мають значення для справи та порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 24 ч. 3, 160, 167, 184 ч.1, 195, 196, п.3 ч. 1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202, ст.ст. 205 ч.2,207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Шахта Металіст” на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2008 року у справі № 2-а-25850/08 задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2008 року у справі № 2-а-25850/08 за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Амвросіївському районі Донецької області до Дочірнього підприємства “Шахта Металіст” про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 22065,20 грн. скасувати.

Позовні вимоги Управління Пенсійного Фонду України в Амвросіївському районі Донецької області до Дочірнього підприємства “Шахта Металіст” про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 22065,20 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства “Шахта Металіст” на користь Управління Пенсійного Фонду України в Амвросіївському районі Донецької області заборгованість з фактичних витрат по виплаті та доставці пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з 25 березня 2008 року по 25 вересня 2008 року у розмірі 19 899 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 04 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 03 квітня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 07 квітня 2009 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Т.Г. Арабей

Судді І.В. Геращенко

С.А. Малашкевич