Ухвала суду № 36338490, 12.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року Справа № 9104/28646/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Большакової О.О.,

суддів Макарика В.Я., Глушка І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20 травня 2010 року в адміністративній справі за позовом відділу Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області до Державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Відділ Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень № 0005412342/2 від 10.03.2010 року (№ 0005412342/0 від 20.11.2009 року, № 0005412342/1 від 25.12.2009 року) та № 0005712342/1 від 15.01.2010 року (№ 0005712342/0 від 25.12.2009 року), визнання недійсною та скасування першої податкової вимоги № 1/178 від 23.02.2010 року та другої податкової вимоги № 2/311 від 01.04.2010 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.05.2010 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0005412342/0 від 20.11.2009 року, № 0005412342/1 від 25.12.2009 року, № 0005412342/2 від 10.03.2010 року, № 0005712342/0 від 25.12.2009 року № 0005712342/1 від 15.01.2010 року, визнано недійсними та скасовано першу податкову вимогу державної податкової інспекції у м. Рівне № 1/178 від 23.02.2010 року та другу податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Рівне № 2/311 від 01.04.2010 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція у м. Рівне оскаржила її подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, оскільки УДСО при УМВС в Рівненській області протягом періоду, який перевірявся, не нараховано та не перераховано частину чистого прибутку (доходу) до держбюджету на суму 181680 грн., в тому числі за 2007 рік в сумі 5430 грн., за 2008 рік в розмірі 47250 грн., за 2009 рік в розмірі 129000 грн.. Відповідно до ст. 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» господарські організації (в 2007 році) та державні унітарні підприємства (в 2008, 2009 роках) повинні сплачувати до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) в розмірі 15 відсотків. Пунктом 3 Порядку відрахування у 2008 році державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2008 року № 158 визначено, що частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої ДПА, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємств. Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств. Пунктом 1.11 Закону України від 21.12.2000 № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу). Отже, розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності в 2008 р., в 2009 р. є обов'язковим документом, на підставі якого здійснюється нарахування та сплата зазначеного платежу і має статус податкової декларації, розрахунку.

Відповідно до ст. 197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки управління Державної служби охорони при УМВС України в Рівненській області з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, проведеної Державною податковою інспекцією у м. Рівне з 05.10.2009 року по 30.10.2009 року, складений акт за № 1441/23-400/08596995 (а.с. 10-31).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.11.2009 року за № 00054123420/0, яким визначено податкове зобов'язання позивача по платежу: «частина прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучається до бюджету» в сумі 230488 грн., в тому числі за основним платежем 181680 грн. та за штрафними санкціями в сумі 48808 грн. (а.с.32).

В порядку апеляційного узгодження даних податкових зобов'язань, УДСО при УМВС України в Рівненській області була подана скарга від 27.11.2009 року за № 38/2548/тк, за результатом розгляду якої ДПІ у м. Рівне прийнято рішення № 55832/25-09 від 18.12.2009 року (а.с. 45-46, 55-58), відповідно до якого було встановлено, що перевіряючим невірно визначено періоди при розрахунку штрафної (фінансової) санкції, а тому державна податкова інспекція у м. Рівне збільшила на 29982 грн. суму застосованої штрафної (фінансової) санкції, визначену у податковому повідомленні-рішенні ДПІ у м. Рівне № 0005412342/0 від 20.11.2009 року. Як наслідок, прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.12.2009 року за № 0005412342/1, яким визначено зобов'язання в сумі 230488 грн. (а.с. 35) та за № 0005712342/0, яким визначено податкове зобов'язання позивача по платежу: «частина прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучається до бюджету» в сумі 29982 грн., в тому числі за штрафними санкціями в сумі 29982 грн. (а.с. 34).

УДСО при УМВС України подало скаргу № 38/57-тк від 05.01.2010 року в порядку адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 0005712342/0 від 25.12.2009 року (а.с. 43-44). За результатами розгляду даної скарги ДПІ у м. Рівне прийнято рішення № 695/25-09 від 14.01.2010 року, згідно з яким податкове повідомлення-рішення залишене без змін, а скарга - без задоволення (а.с. 52-54). Прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.01.2010 року № 0005712342/1 (а.с. 33).

За результатами розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення № 0005412342/0 від 20.11.2009 року (№ 0005412342/1 від 25.12.2009 року), ДПА в Рівненській області прийняла рішення від 26.02.2010 року № 3922/25-16/406-407, яким податкове повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу - без задоволення (а.с. 47-50). Прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.03.2010 року № 0005412342/2 про визначення податкового зобов'язання позивача по платежу: «частина прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучається до бюджету» в сумі 230488 грн. (а.с. 36).

Відповідно до висновків акта перевірки, ДПІ у м. Рівне встановила порушення УДСО при УМВС України в Рівненській області:

ст. 63 Закону України № 489-V від 19.12.06 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (із змінами та доповненнями), в результаті чого УДСО при УМВС України в Рівненський області не нараховано і не перераховано до держбюджету частину чистого прибутку за 2008 рік в розмірі 5430 грн.;

ст. 61 Закону України № 107-VІ від 28.12.07 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (із змінами та доповненнями), в результаті чого УДСО при УМВС України в Рівненський області не нараховано і не перераховано до держбюджету частину чистого прибутку за 2008 рік в розмірі 47250 грн.;

ст. 59 № 835-VІ від 26.12.08 р. «Про Державний бюджет України на 2009 рік» (із змінами та доповненнями) УДСО при УМВС України в Рівненський області не нараховано і не перераховано до держбюджету частину чистого прибутку за 2008 рік в розмірі 129000 грн.;

п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2008 року № 158 «Порядку відрахування у 2008 році державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)» підприємство не подавало розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів).

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції про підставність позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року, зокрема абзаци 1 та 2 частини 1 даної статті, на порушення яких позивачем покликається відповідач як в акті перевірки, так і в поясненнях, наданих в судовому засіданні, передбачають, що господарські організації сплачують до Державного бюджету України частину прибутку (доходу): державні (крім Державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів»), в тому числі казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, - у розмірі 15 відсотків.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (із змінами та доповненнями) № 107-VІ від 28.12.2007 року встановлено, що державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів») та їх об'єднання сплачують до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) в розмірі 15 відсотків, зменшеного на суму нарахованих і сплачених дивідендів відповідно до пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з ч. 1 ст. 59 «Про Державний бюджет України на 2009 рік» № 835-VІ від 26.12.2008 року визначено, що державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», а також державних підприємств «Міжнародний дитячий центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») та їх об'єднання сплачують до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) в розмірі 15 відсотків.

Таким чином, до кола юридичних осіб, на яких поширюється дія ст. 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», віднесено зокрема державні підприємства, а дія статей 61, 59 законів про Державний бюджет на 2008 та 2009 роки, поширюється на державні унітарні підприємства, яким, за твердженням органу податкової служби, є і управління Державної служби охорони при УМВС України в Рівненській області.

Однак, у відповідності до ст. 63 Господарського кодексу України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів як, зокрема, державне підприємство, що діє на основі державної власності; приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

У статті 73 ГК України наведено визначення поняття державного унітарного підприємства.

Так, державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова «державне підприємство». Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.

Державне комерційне підприємство (ст. 74 ГК України) є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідками своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Статутний фонд державного комерційного підприємства утворюється уповноваженим органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації цього підприємства як суб'єкта господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду державного комерційного підприємства встановлюється законом.

Державне унітарне комерційне підприємство може бути перетворено у випадках та порядку, передбачених законом, у корпоратизоване підприємство (державне акціонерне товариство). Особливості діяльності корпоратизованих підприємств визначаються цим Кодексом та іншими законами.

У відповідності до Глави 8 Господарського кодексу України, якою передбачено особливості створення, ліквідації, реорганізації казенного підприємства, казенне підприємство - це підприємство, утворене за рішенням Кабінету Міністрів України. У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління в обсязі, зазначеному в статуті підприємства. Найменування казенного підприємства повинно містити слова «казенне підприємство».

Відповідно до Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.93 р. № 615, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 р. № 1251, Державна служба охорони є підпорядкованою Міністру внутрішніх справ єдиною централізованою системою, очолюваною Департаментом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ.

Відповідно до пунктів 1 і 4 Положення про Департамент Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 13.10.2005 р. № 878 (зареєстровано в Мін'юсті України 02.11.2005 р. за № 1321/11601, зі змінами та доповненнями), Департамент Державної служби охорони при МВС України є головним органом у системі Державної служби охорони при МВС України, діяльність якого не передбачає отримання прибутку і фінансування видатків якого здійснюється за рахунок централізованих відрахувань підпорядкованих підрозділів Державної служби охорони.

Пункт 9 Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.93 р. № 615, передбачає, що державна служба охорони провадить свою діяльність на засадах госпрозрахунку за рахунок коштів, одержаних її підрозділами охорони, підприємствами та установами за організацію і надання послуг з охорони та безпеки за договорами, та інших надходжень, передбачених законодавством. Управління, відділи і підрозділи охорони є державними установами, що провадять некомерційну господарську діяльність.

Аналогічні приписи містять і Положення про відділ державної служби охорони при УМВС України в Рівненській області, затверджені наказами Департаменту державної служби охорони при МВС України № 190 від 29.05.2003 року та № 223 від 30.10.2007 року (а.с. 121-133).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що управління державної служби охорони при УМВС України в Рівненській області не може бути віднесено до державних підприємств, оскільки таким по своїй сутті не являється.

Крім того, відділ Державної служби охорони при УМВС України в Рівненській області згідно довідки від 04.02.2008 року № 8108 був включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом організаційно-правової форми - 425 як державна організація (установа, заклад). З 19.03.2008 року управління Державної служби охорони при УМВС України в Рівненській області включено в ЄДРПОУ за організаційно-правовою формою як орган виконавчої влади, що підтверджено довідкою № 8236 від 12.05.2008 року (а.с. 67).

Статус позивача як установи (закладу), а в подальшому як органу виконавчої влади, не дає підстави для поширення на нього вимог ст. 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 59 «Про Державний бюджет України на 2009 рік», сфера дії яких визначена державними унітарними підприємствами.

Тому, управління Державної служби охорони при УМВС України в Рівненській області не є платником частини прибутку (доходу), що сплачується до бюджету державними унітарними підприємствами.

Крім того, згідно з преамбулою Закону України «Про систему оподаткування» виключно цей Закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Зміни і доповнення до цього Закону, інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» визначено, що будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.

Статтею 14 Закону України «Про систему оподаткування» встановлено вичерпний перелік загальнодержавних податків, зборів та неподаткових платежів, до якого включено, зокрема, податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

В переліку загальнодержавних податків (зборів, обов'язкових платежів), встановлених у ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», відсутній такий податок (збір, обов'язковий платіж) як «частина прибутку (доходу)».

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансфери. Відповідно до ч. 3 ст. 9 Бюджетного кодексу України неподатковими надходженнями визначаються надходження від власності та підприємницької діяльності, інші неподаткові надходження.

Згідно з Додатком № 1 до Законів України частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету та дивіденди, нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності, є неподатковими надходженнями як доходи від власності та підприємницької діяльності (код 21010000) (наказ МФУ від 27.12.2001 № 604 «Про бюджетну класифікацію і її впровадження»).

Таким чином, до відносин щодо нарахування та сплати частини прибутку (доходу) необхідно застосовувати норми права, що регулюють відносини власності і засади господарювання, у т. ч. норми ЦК України, ГК України, Закону України «Про господарські товариства».

Аналіз положень п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» та в сукупності з відповідними положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та абз. 1, 2 ч. 1 ст. 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ч. 1 ст. 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ч. 1 ст. 59 «Про Державний бюджет України на 2009 рік», дозволяє зробити висновок, що визначення суми донарахованої частини прибутку (доходу) можливо виключно по відношенню до державних унітарних підприємств та не може бути застосоване, зокрема, до УДСО при УМВС України в Рівненській області, що має іншу організаційно-правову форму.

Отже, сплата державними підприємствами частини прибутку державі як власнику не є податковим зобов'язанням, оскільки вичерпний перелік податків, зборів (обов'язкових) платежів передбачений статтями 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування», а відповідний вид платежу в наведених статтях відсутній.

Тому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що УДСО при УМВС України в Рівненській області не є суб'єктом сплати частини прибутку (доходу) до загального фонду державного бюджету відповідно до абз. 1, 2 ч. 1 ст. 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ч. 1 ст. 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ч. 1 ст. 59 «Про Державний бюджет України на 2009 рік», а тому у позивача відсутній обов'язок подачі розрахунку частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2008 року № 158 «Порядку відрахування у 2008 році державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)» та наказом ДПА України від 12.05.2008 року № 294.

Відносини стосовно сплати частини прибутку не носять податковий характер, тому і нарахування їх як податкового зобов'язання по податку на прибуток необгрунтоване. По даних відносинах у органів державної податкової служби відсутнє право самостійно, своїми рішеннями проводити нарахування цих сум до сплати. Ці відносини регулюються нормами Господарського кодексу України, Закону України «Про господарські товариства», ст. 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», статтею 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», іншими нормативними актами в сфері господарських відносин.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень та застосування штрафних фінансових санкцій відповідно до повідомлень-рішень № 0005412342/2 від 10.03.2010 року (№ 0005412342/0 від 20.11.2009 року, № 0005412342/1 від 25.12.2009 року) та № 0005712342/1 від 15.01.2010 року (№ 0005712342/0 від 25.12.2009 року).

Підпункт 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181-ІІІ встановлює, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Оскільки визначення ДПІ у м. Рівне податкового зобов'язання позивача по платежу «частина чистого прибутку» є протиправним, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що і податкові вимоги підлягають визнанню недійсними та скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищенаведене, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне слід залишити без задоволення, а вказану постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20 травня 2010 року в адміністративній справі № 2а-1275/10/1770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді В.Я. Макарик

І.В. Глушко