Ухвала суду № 36338483, 19.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року Справа № 876/5319/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.

за участю секретаря судового засідання: Копанишин Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "КРЕДОБАНК" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2012 р. по справі за позовом Акціонерного товариства "Кредит Банк" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Державна податкова інспекція в м. Тернополі, Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Дніпропетровську, Державна податкова інспекція в м.Івано-Франківську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Акціонерне товариство «Кредит Банк (Україна)» (надалі-Банк) звернулося у господарський суд Львівської області до Державної податкової інспекції у м. Львові (надалі-ДПІ) та просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 12.06.2003 р. за №0000032233/0/9844/23-5.

Представник Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» правонаступника Акціонерного товариства «Кредит Банк (Україна)» позов в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 12.06.2003 р. №0000032233/0/9844/23-5 про донарахування Банку податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 396 000,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 198 000,00 грн. підтримав та просив задовольнити. Зазначив, що факт віднесення до складу валових витрат пов'язаних із виконанням робіт та надання юридичних послуг ТзОВ «Інвесткомсервіс» під час розгляду Верховним Судом України касаційної скарги АТ «Кредит Банк (Україна)» ґрунтуються на фактичних обставинах та підтверджується договором, на підставі якого надавались такі послуги, актом виконаних робіт від 20.05.2002 р., які підписані представниками договірних відносин. Вважав, що витрати, пов'язані із правовим забезпеченням вирішення спору, який виник із договору, предметом якого є надання банківських послуг, безпосередньо пов'язаний із підготовкою, організацією, веденням виробництва та продажем послуг, таким чином суми, сплачені Банком на користь ТзОВ «Інвесткомсервіс» за виконані роботи та надану правову допомогу відносяться до валових витрат Банку. Необхідність укладення цього договору при наявності договірних відносин з ТзОВ «Юридична фірма «Ін Юре» була викликана перевіркою правильності зайнятої правової позиції останньої при супроводі справи за позовом ЗАТ «Оріон-Київ» до Банку, а також для висловлення всіх можливих аргументів і доводів. Оскільки до дня розгляду вищезгаданої справи у Верховному Суді України залишалось декілька днів та ТзОВ «Інвесткомсервіс» не мало можливості виділити своїх працівників, а відтак було запропоновано, що інтереси Банку в суді будуть представляти працівники ТзОВ «Юридична фірма «Ін Юре».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. При цьому судом зазначено, що витрати по Договору від 11.03.2002 р. не пов'язані з веденням господарської діяльності та діловою метою Банку; кошти в сумі 1 320 000,00 грн. були перераховані ТзОВ «Інвесткомсервіс» платіжними дорученнями від 13.03.2002р. №836 на суму 500 000,00 грн. та від 08.04.2002р. №1187 на суму 820 000,00 грн. без достатніх на це підстав, тоді як за раніше укладеним договором від 18.01.2002 р. з ТзОВ «Юридична фірма «Ін Юре» витрати на ведення справи були визначені у значно меншому розмірі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно рішення зборів засновників від 16.01.1992 р. (загальних зборів акціонерів від 21.02.1992р.) створено Акціонерне товариство «Західно-Український Комерційний Банк». Згідно рішення загальних зборів акціонерів (від 17.08.2001р.) 19.04.2002р. останнє змінило назву на Акціонерне товариство «Кредит Банк (Україна)» та виступає правонаступником всіх прав та зобов'язань Акціонерного товариства «Західно-Український Комерційний Банк». Згідно з рішеннями загальних зборів акціонерів від 17.11.2005р. та від 26.11.2009р. змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Кредобанк», яке є правонаступником Акціонерного товариства «Кредит Банк (Україна)» та ВАТ «КРЕДОБАНК».

Судом встановлено, що ДПІ проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Акціонерним товариством «Кредит Банк (Україна)» за період з 01.04.01р. по 01.10.02р. за результатами якої складено акт від 05.06.2003р. №23-5/09807862/6 та яким зафіксовано порушення Банком вимог п.п 5.2.1 п.5.2, п.п.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334 від 28.12.1994р. з наступними змінами та доповненнями (надалі-Закон №334): Банком у другому кварталі 2002 року віднесено на валові витрати вартість послуг адвоката (ТзОВ «Інвесткомсервіс») на суму 1 320 000,00грн., який представляв інтереси у Верховному Суді України за позовом при здійсненні розрахунків з ЗАТ «Оріон-Київ», чим занижено податок на прибуток на суму 396 000,00грн.

На підставі акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2003р. №0000032233/0/9844/23-5, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на суму основного платежу 465 000,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 230 200,00грн., з яких 396 000,00грн. основний платіж та 198 00,00грн. штрафні (фінансові) санкції за договором з ТзОВ «Інвесткомсервіс».

Не погоджуючись з донарахуванням зобов'язань та застосованими штрафними (фінансовими) санкціями Банк звернувся до суду за захистом порушених прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Так, відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону №334, валові витрати виробництва та обігу (надалі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 5.2 ст. 5 Закону №334, до складу валових витрат включаються суми будь- яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що визначальною ознакою витрат як підстави для віднесення їх суми в податковому обліку до валових витрат є необхідність здійснення цих витрат в цілях господарської діяльності платника податку. При цьому така необхідність визначається загально прийнятими уявленнями про доцільність витрат, їх економічну обґрунтованість та відповідність діловій меті суб'єкта господарювання.

Як встановлено судом, 11.03.2002р. ТзОВ «Інвесткомсервіс» (Виконавець) та Банк (Замовник) уклали договір про виконання робіт та надання юридичних послуг згідно п.1.1 якого, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу та представляти інтереси Замовника у Верховному Суді України в зв'язку з розглядом касаційної скарги Банку по справі №3/2042, порушеній за позовом ЗАТ «Оріон-Київ» до Банку про стягнення сум. Виконавець повинен вжити заходів з метою винесення Верховним Судом України остаточного рішення по справі. Для цього виконавець зобов'язаний забезпечити внесення відповідного клопотання до Верховного Суду України про зміну вимог скаржника, викладених у касаційній скарзі. Ці зміни мають відобразити те, що замість направлення справи на новий розгляд скаржник просить винести рішення по суті справи.

Згідно п.2.1 цього Договору, за виконання зобов'язань за цим Договором Замовник перераховує Виконавцю плату за послуги в розмірі 1 320 000,00 грн. в тому числі 220 000,00 грн. ПДВ. Ця сума сплачується згідно п.2.2 Договору: в день підписання Договору Замовник сплачує безповоротній аванс в сумі 500 000,00 грн. в т.ч. ПДВ, який включається до оплати за послуги. Виконавець починає виконувати свої зобов'язання за цим Договором з наступного дня після сплати Замовником авансу; решта суми підлягає сплаті протягом трьох днів з моменту задоволення Верховним Судом України касаційної скарги по справі, що є предметом цього Договору.

На виконання умов Договору від 11.03.2002р. в частині прав ТзОВ «Інвесткомсервіс» на залучення третіх осіб, згідно матеріалів зустрічної перевірки вбачається, що ТзОВ «Інвесткомсервіс» (Замовник) уклав договір із ТзОВ «Юридична фірма «Ін Юре» (Виконавець) від 12.03.2002р. відповідно до умов якого Замовник доручає Виконавцю представляти інтереси Банку в судових засіданнях у Верховному Суді України при розгляді справи №3/2042 за що перераховує 30 000,00 грн. без ПДВ. На підтвердження виконання таких робіт сторони підписують акт прийому-передачі виконаних робіт, який складається після завершення розгляду справи постановою, якою буде відмовлено в задоволенні позовних вимог до Банку.

Матеріалами зустрічної перевірки встановлено, що ТзОВ «Юридична фірма «Ін Юре» покладені на неї договором від 12.03.2002р. зобов'язання не виконала, акти про виконання робіт між сторонами не підписувались та кошти не перераховувались.

Дані обставини підтверджуються поясненнями ТзОВ «Інвесткомсервіс» від 05.08.2003р. надані на постанову слідчого про проведення виїмки від 04.08.2003р. по кримінальній справі №144-3407, якими ТзОВ «Інвесткомсервіс» констатує відсутність документів, які б підтверджували факт надання ТзОВ «Юридична фірма «Ін Юре» юридичних послуг Банку на виконання доручення за договором з ТзОВ «Інвесткомсервіс».

На підтвердження виконання умов Договору від 11.03.2002р. до матеріалів справи долучено два акти виконаних робіт за Договором від 11.03.2002р., один з яких датований 02.04.2002р. та в якому зазначено, що 18.03.2002р. Верховним Судом України прийнято постанову про скасування всіх судових актів у справі, що була предметом Договору, та направлено справу на новий розгляд. Таким чином, як зазначено в даному акті, передбачений Договором обсяг робіт та юридичних послуг є виконаний Виконавцем. В акті, окрім того зазначено, що Замовником сплачено Виконавцю аванс, решта суми підлягає сплаті протягом трьох календарних днів з моменту винесення Верховним Судом України постанови від 18.03.2002р. про задоволення касаційної скарги, що є предметом Договору. Слід зазначити, що на даному акті відсутня печатка Банку.

Згідно іншого акта виконаних робіт від 20.05.2002р., який на відміну від попереднього засвідчений печатками договірних сторін, вбачається, що такий згідно п.2 за змістом виконаних робіт та наданих послуг дублюється з актом від 02.04.2002р. Окрім того, в п.3 цього акта зазначено, що за виконання зобов'язань, передбачених Договором, Замовник перерахував Виконавцю плату за послуги в розмірі 1 320 000,00 грн. в тому числі ПДВ. Сторони констатують про виконання взятих на себе зобов'язань по Договору.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається із матеріалів справи, акти виконаних робіт та наданих послуг не містять такого обов'язкового реквізиту, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», як зміст та обсяг операції: не вказано чітко який обсяг юридичних послуг надано, їх перелік та конкретизація, в тому числі, обсяг робіт, виконаних з залученням третіх осіб на виконання вимог договору щодо представлення інтересів Замовника в Верховному Суді України з можливим зазначенням таких третіх осіб.

Окрім цього, суть виконаних робіт (послуг) згідно актів не відповідає предмету Договору від 11.03.2002р.: забезпечення внесення відповідного клопотання до Верховного Суду України про зміну вимог скаржника з метою прийняття остаточного рішення, що було умовою Договору від 11.03.2002р.

Слід зазначити, що Банком не обумовлена доцільність складення двох аналогічних актів від 02.04.2002р. та від 20.05.2002р. за одним обсягом виконаних робіт та наданих послуг.

Як зазначено в Довідці ДПІ від 02.09.2003р. №169/26-0/4525/09807862, під час проведення позапланової документальної перевірки Банку з питань взаєморозрахунків із ТзОВ «Інвесткомсервіс» та ТзОВ «Юридична фірма «Ін Юре», громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ДПІ встановлено, що згідно листа №18732 від 31.07.2003р. господарський суд Житомирської області повідомляв, що в матеріалах справи №3/2042, яка розглядалась Верховним Судом України відсутнє доповнення до касаційної скарги Банку №04-7015/01 від 07.12.2001р., а касаційна скарга Банку 18.03.2002р. задоволена Верховним Судом України в редакції від 07.12.2001р.

Слід зауважити, що суду не надано переконливих доказів необхідності укладення договору про виконання робіт та надання юридичних послуг від 11.03.2002р. з ТзОВ «Інвесткомсервіс» за наявності договірних відносин з ТзОВ «Юридична фірма «Ін Юре» (Виконавець), які укладені Банком (Замовник) 18.01.2002р., предметом якого було надання Виконавцем правової допомоги та представлення інтересів Замовника у Верховному Суді України в зв'язку з розглядом касаційної скарги Банку по справі №3/2042, порушеній за позовом ЗАТ «Оріон-Київ» до Банку про стягнення сум.

Згідно акта виконаних робіт від 16.05.2002р. по договору від 18.01.2002р. зазначено, що Виконавець представляв інтереси Замовника під час розгляду справи у Верховному Суді України; надав юридичні консультації та іншу правову допомогу під час підготовки та формування позиції Замовника по даній справі. Загальна вартість робіт складає 100 000,00 грн.

При розгляді справи у Верховному Суді України 18.03.2002р. приймали участь представники Банку ОСОБА_5 та ОСОБА_3, а також представник ТзОВ «Юридична фірма «Ін Юре» ОСОБА_4

Окрім того, згідно акта приймання-передачі виконаних робіт і наданих послуг від 16.09.2002р. сторони констатували, що Виконавець по Договору від 18.01.2002р. представляв інтереси Замовника під час розгляду справ у Верховному Суді України, господарському суду Житомирської області; надав юридичні консультації та іншу правову допомогу під час підготовки та формування позиції Замовника по даній справі.

В результаті наданих послуг були скасовані попередні судові рішення по цій справі і 04.07.2002р. господарським судом Житомирської області винесено рішення, яким відмовлено в позові ЗАТ «Оріон-Київ» до Банку про стягнення сум.

При розгляді цієї справи у господарському суді Житомирської області приймали участь представники Банку ОСОБА_5 та ОСОБА_3, а також представник ТзОВ «Юридична фірма «Ін Юре» ОСОБА_4

Даючи оцінку доповненню до касаційної скарги яке, як пояснив представник Банку, було підготовлено представниками ТзОВ «Інвесткомсервіс» на виконання умов договору від 11.03.2002р. та яке було адресовано Верховному Суду України в рамках розгляду справи №3/2042 та, як пояснив представник Банку, зачитане на судовому засіданні 18.03.2002р. слід зазначити, що в ньому не зазначено жодних правових обґрунтувань, а лише є вимога щодо скасування всіх постанов наглядових і касаційних інстанцій по цій справі і рішення від 27.04.2001р. та залишення в силі рішення, винесеного арбітражним судом Житомирської області від 25.12.2000р., а відтак не зрозумілим є визначення вартості такої правової допомоги (підготовка проекту доповнення до касаційної скарги) в розмірі 1 320 000,00 грн.

Даючи оцінку досліджуваному Договору, істотною умовою якого є умова про предмет Договору суд зауважує, що Виконавцем - ТзОВ «Інвесткомсервіс» не було дотримано істотних умов Договору в частині взятих на себе зобов'язань, оскільки таким передбачалось винесення Верховним Судом України остаточного рішення по справі, а не прийняття постанови про скасування всіх судових актів у справі та направлення справи на новий розгляд.

Слід зазначити, що норми Господарського процесуального кодексу України, які були чинні на момент розгляду касаційної скарги Банку в Верховному Суді України, зокрема ст. 111-15, визначала підстави для оскарження до Верховного Суд України постанов Вищого господарського суду України.

В статті 111-18 Господарського процесуального кодексу України виписані повноваження Верховного Суду України при перегляді у касаційному порядку постанов Вищого господарського суду України, який є вичерпним та не передбачено права Верховного Суду України постановляти рішення по суті заявлених позовних вимог: задовольняти позовні вимоги, відмовляти у їх задоволенні чи скасовувати постанови наглядових і касаційних інстанцій та залишати в силі рішення арбітражного суду Житомирської області від 25.12.2000р.

Даючи аналіз чинному законодавству яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи та встановленим обставинам суд вважає, що витрати по Договору від 11.03.2002р. не пов'язані з веденням господарської діяльності та діловою метою Банку; кошти в сумі 1 320 000,00 грн. були перераховані ТзОВ «Інвесткомсервіс» платіжними дорученнями від 13.03.2002р. №836 на суму 500 000,00 грн. та від 08.04.2002р. №1187 на суму 820 000,00 грн. без достатніх на це підстав, тоді як за раніше укладеним договором від 18.01.2002р. з ТзОВ «Юридична фірма «Ін Юре» витрати на ведення справи були визначені у значно меншому розмірі.

Оскільки в судовому засіданні не підтверджено правомірність віднесення Банком до складу валових витрат II кварталу 2002 року витрат пов'язаних із виконанням робіт та надання юридичних послуг ТзОВ «Інвесткомсервіс» під час розгляду Верховним судом України касаційної скарги АТ «Кредит Банк (Україна)» відповідно до банківського меморіального ордеру №4906844 від 27.06.2002р. на суму 1 320 00,00 грн., колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2003р. №0000032233/0/9844/23-5, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на суму 396 000,00 грн. основного платежу та 198 00,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд вірно дійшов висновку, що вимоги позивача не підтверджені матеріалами справи, не доведені у судовому засіданні і тому не підлягають до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "КРЕДОБАНК" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2012 р. по справі № 2а-8453/12/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик