Постанова № 36336338, 24.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 23» грудня 2013 р. Справа №5023/8472/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Бородіна Л.І.,

при секретарі Фільшиній Н.І.,

за участю представників:

апелянта - Плугатирьов В.В., за довіреністю №2768/10-00-12 від 25.09.2013 року;

кредиторів - не з'явились;

боржника - не з'явився;

ліквідатора - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, м.Харків (вх.№3647Х/2-7) на ухвалу господарського суду Харківської області від 13.11.2013 року у справі №5023/8472/11,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Буднадра», м.Харків,

до Приватного підприємства «ПАП - Сервіс», м.Харків,

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.11.2013 року у справі №5023/8472/11 (суддя Дзюба О.А.), зокрема, прийнято відмову СДПІ ОВП у м.Харкові від скарги на дії ліквідатора в частині вимог на суму 1292314,90 грн. та припинено провадження у справі в цій частині.

Відмовлено СДПІ ОВП у м.Харкові у задоволені скарги на дії ліквідатора в частині невизнання вимог в загальній сумі 2040,00 грн.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з урахуванням уточнень до неї, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті ухвали норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 13.11.2013 року по справі №5023/8472/11 та зобов'язати ліквідатора включити до реєстру вимог кредиторів суму 2040,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що підставою для нарахування СДПІ боржнику суми у розмірі 2040 грн. було неподання останнім податкової звітності за три квартали 2012 року та за перший квартал 2012 року. Таким чином, на думку апелянта, нарахування боржнику контролюючим органом суми в розмірі 2040,00: грн. не має жодного відношення до нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута, оскільки ніякої заборгованості у боржника не було. Спірна сума була нарахована боржнику виключно з підстав неподання боржником податкової звітності, чим порушено ст.ст. 16, 36, 37 Податкового кодексу України.

Крім того, апелянт вказує, що підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, зокрема, є ліквідація юридичної особи. Разом з цим, відповідно до приписів Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» юридична особа вважається ліквідованою тільки з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Отже, на думку апелянта, враховуючи що до цього часу, юридична особа ПП «Пап - Сервіс» не ліквідована у встановленому законодавством порядку, обов'язок щодо подання податкової звітності до контролюючих органів за боржником зберігається. Штраф у розмірі 2040 грн., нарахований боржнику, не є нарахуванням неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута, в розумінні ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». В даному випадку, мова йде не про заборгованість платника податків, а про його обов'язок подавати звітність до моменту його ліквідації.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 року апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою суду від 11.12.2013 року розгляд апеляційної скарги були відкладено на іншу дату, у зв'язку із необхідністю забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду апеляційної скарги, та у зв'язку із необхідністю надання апелянтом документів, які мають суттєве значення для розгляду справи.

Кредитори, боржник та ліквідатор відзиву на апеляційну скаргу не надали, своїх представників у судове засідання Харківського апеляційного господарського суду не направили, про причини неявки суд не сповістили, про час та місце судового засідання були належним чином повідомлені. У відповідності до штампу вихідної кореспонденції Харківського апеляційного господарського суду (вих.№018330) ухвала про відкладення розгляду справи була направлена 12.12.2013 року у кількості трьох примірників, що підтверджує належне надіслання копій процесуальних документів - ухвали про відкладення розгляду справи від 11.12.2013 року учасникам судового процесу.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою та зважаючи на стислі строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника боржника та ліквідатора.

У судовому засіданні 23.12.2013 року представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, з урахуванням уточнень до неї, у повному обсязі та просив її задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши викладені в апеляційній скарзі доводи, а також перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

У жовтні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Буднадра» звернулося до господарського суду Харківської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства «Пап - Сервіс» в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою суду від 13.10.2011 року прийнято заяву ТОВ «Буднадра» та порушено провадження у справі. Зобов'язано ініціюючого кредитора та боржника надати до суду певні відомості і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Харківської області від 22.11.2011 року визнано Приватне підприємство «ПАП - Сервіс» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Встановлено, що розмір безспірних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Буднадра» м. Харків до боржника складає 320028,18 грн.

Постановлено, що з дня прийняття постанови підприємницька діяльність банкрута припиняється. Припиняються повноваження органів управління банкрута і повноваження власників майна. Керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці.

Скасовано арешти накладені на майно боржника і інші обмеження, в тому числі, податкову заставу, щодо розпорядження майном боржника. Накладання нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Призначено ліквідатором Приватного підприємства «ПАП - Сервіс» ініціюючого кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю «Буднадра» (код 34757136, місцезнаходження: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126.

Зобов'язано ліквідатора відповідно до п. 3, 5 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в п'ятиденний строк опублікувати в офіційному друкованому органі відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закрити всі рахунки банкрута в установах банку і відкрити або переоформити один основний рахунок для проведення розрахунків з кредиторами, виконати інші дії, передбачені ст.ст. 25-34 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, про фінансове становище і майно боржника станом на день відкриття ліквідаційної процедури, використання коштів боржника.

Зобов'язано ліквідатора в строк до 22 травня 2012 року виконати ліквідаційну процедуру, надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури, у тому числі, акти інвентаризації майна, акти оцінки майна, звіт про виплачені кредиторам кошти, договори купівлі-продажу майна банкрута, довідки установ банку про закриття рахунків банкрута, копію повідомлення Пенсійного фонду і копію повідомлення центру зайнятості про закінчення ліквідаційної процедури, довідку архіву про прийняття документів, які підлягають довгостроковому зберіганню, оригінали установчих документів і свідоцтва про державну реєстрацію, ліквідаційний баланс, довідку банку про рух грошових коштів по поточному рахунку за весь час роботи ліквідатора, ліквідаційний баланс, інші документи, що свідчать про виконану ліквідатором роботу по ліквідації банкрута.

Крім того, зобов'язано ліквідатора вжити заходів щодо з'ясування питання, чи порушувалось виконавче провадження органами державної виконавчої служби у відношенні боржника за його місцезнаходженням; чи порушувалась кримінальна справа у відношенні боржника або його посадових осіб, чи знаходяться в матеріалах кримінальної справи відомості про майно боржника, документи бухгалтерської звітності, що надають можливість стягнення дебіторської заборгованості, чи є позивачі у даній кримінальній справі, які мають вимоги до боржника; крім того, вжити заходів щодо розшуку печатки, штампу, оригіналів установчих документів та свідоцтва про державну реєстрацію банкрута, докази вжиття зазначених заходів надати суду.

У лютому 2013 року Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів звернулася до суду зі скаргою на дії ліквідатора, в якій, з урахуванням уточнень до скарги від 09.04.2013 року, просила суд зобов'язати ліквідатора ТОВ «Буднадра» розглянути грошові вимоги та включити їх до реєстру кредиторських вимог у повному обсязі у сумі 1292354,90 грн.

13.11.2013 року ліквідатор надав до місцевого господарського суду заперечення на скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в яких ним повідомлено, що вимоги податкової інспекції задоволено частково, а саме на суму 1290314,90 грн., з яких до третьої черги включено вимоги у розмірі 1289294,90 грн. та до шостої черги у сумі 1020,00 грн. Однак, ліквідатор не визнає вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на суму 2040,00 грн., оскільки вказана сума є штрафними санкціями нарахованими за неподання декларації боржником у 2012 році, тобто під час проведення ліквідаційної процедури.

13.11.2013 року господарським судом Харківської області прийнято оскаржувану ухвалу.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване судове рішення, виходив з того, що із дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, у боржника не можуть виникати нові зобов'язання зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і не з'являється ніяких додаткових податкових зобов'язань, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів відповідно до статей 14, 23 Закону України про банкрутство. Заборгованість в загальній сумі 2040,00 грн. нарахована вже після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а отже не підлягає визнанню. При цьому, суд першої інстанції прийняв відмову Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від скарги на дії ліквідатора в частині вимог на суму 1292314,90 грн. та припинив провадження у справі в цій частині, посилаючись на приписи п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст.19 Конституції України встановлений такий правовий порядок, який ґрунтується на засадах, відповідно до яких, ніхто не може робити те, що не передбачено законодавством.

При цьому, статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 4-1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України, цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України передбачено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Отже, питання визначення податкового обов'язку, нарахування, обчислення податків та зборів регулюються Податковим кодексом України, а погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, які знаходяться в процедурі банкрутства, здійснюється з урахуванням особливостей та у відповідності до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до абз. 2, 3 п. 11.5 чинних рекомендацій президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з моменту публікації відомостей про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні кредитори, вимоги яких виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (у процедурах розпорядження майном, санації та ліквідації), зобов'язані заявити їх ліквідатору та до господарського суду протягом строку ліквідаційної процедури.

Розгляд таких вимог здійснюється за аналогією з порядком розгляду вимог конкурсних кредиторів.

Згідно матеріалів справи, з заявою про визнання поточних кредиторських вимог, які виникли із заборгованості боржника по податкам і зборам, звернувся орган державної податкової служби.

Таким чином, при визначенні терміну виконання боржником зобов'язань зі сплати податків та зборів слід визначати згідно приписів Податкового кодексу України та з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У відповідності до п. 31.1., 31.2 ст. 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Пунктом 36.1. ст. 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Строки сплати податкового зобов'язання передбачені ст. 57 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що у відповідності ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який є спеціальним Законом, що регулює правовідносини сторін у процедурах банкрутства, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до абз. 4 п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року «Про судову практику у справах про банкрутство» за змістом статті 12 Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.04.2012р. по справі №Б-38/270-10.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що обов'язок платника, який знаходиться у процедурі банкрутства, зі сплати податку та збору, що виник під час дії мораторію, не включає в себе фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та є самим податком та/або збором. Разом з тим, строк виконання податкового обов'язку слід визначати виходячи з приписів Податкового кодексу України.

Як було зазначено вище, провадження у справі №5023/8472/11 про банкрутство Приватного підприємства «Пап - Сервіс» було порушено 13.10.2011 року та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Отже, поточними кредиторськими вимогами є вимоги до боржника, термін виконання яких настав після порушення провадження у справі, тобто, після 13.10.2011 року.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів у заяві про визнання поточних кредиторських вимог зазначено, що заборгованість боржника складає 2040,00 грн. на підставі податкових повідомлень-рішень №0000350047 від 07.07.2012 року, №0000610047 від 19.11.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів було проведено документальні позапланові невиїзні перевірки ПП «Пап - Сервіс». В результаті проведених перевірок було встановлено порушення п. п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України.

За результатами даних перевірок 07.07.2012 року та 19.11.2012 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000350047 та №0000610047, якими визначено боржнику суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 2040,00 грн.

Згідно матеріалів справи, а саме - рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, зазначене податкові повідомлення-рішення було направлене ПП «Пап - Сервіс» поштою 10.07.2012 року і 19.11.2012 року та отримані боржником 18.07.2012 року і 28.11.2012 року, що не спростовано боржником.

Повідомлення-рішення від 07.07.2012 року та від 19.11.2012 року не були оскаржені боржником, тому, у відповідності до п.п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, граничний строк сплати грошового зобов'язання за вищевказаними повідомленнями-рішеннями настав у боржника через 10 календарних днів за днем отримання податкового повідомлення-рішення, а саме 28.07.2012 року і 08.12.2012 року, тобто, у період після винесення постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Згідно з абз. 15 ст. 1 Закону України про банкрутство ліквідацією є припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Відповідно до абз. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор банкрута заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими, а також здійснює задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Отже, в ліквідаційній процедурі пред'являються та відповідно задовольняються вимоги, що виникли під час провадження у справі про банкрутство, тобто, в процедурах розпорядженням майном боржника та санації боржника.

За приписами абз. 9 ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому розділом ІІІ «Ліквідаційна процедура».

Вказана стаття 23 Закону про банкрутство передбачає наслідки визнання боржника банкрутом.

У силу абз. 2, 3 ч. 1 цієї статті з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність боржника завершується, тому строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Таким чином, з моменту визнання боржника банкрутом припиняється виникнення нових зобов'язань боржника, зокрема з податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 06.04.2004 року у справі №17/124.

У зв'язку з визнанням боржника банкрутом у такої особи виникає особливий правовий статус, який є значно відмінним від статусу боржника.

Так, згідно з положеннями зазначеної статті 23 у банкрута припиняється підприємницька діяльність та припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повнова ження власника (власників) майна банкрута.

Відповідно до ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор із дня свого призначення здійснює повноваження, визначені ч. 1 вказаної статті, а також здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. Отже, правосуб'єктність ліквідатора визначена Законом про банкрутство, та він позбавлений права здійснювати повноваження, які не передбачені положеннями Закону та виходять за межі його компетенції.

Тому податкові зобов'язання, що виникають у ліквідацій ній процедурі, мають бути обумовлені саме Законом про бан крутство.

З моменту визнання боржника банкрутом нові зобов'язання боржника виникають лише у випадках, передбачених Законом про банкрутство. Такими випадками є виникнення зобов'язань з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону про банкрутство). До цих витрат не відносяться податки і збори (обов'язкові платежі).

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за змістом ст. 110 Цивільного кодексу України однією з підстав ліквідації юридичної особи є відповідне рішення суду, в той час, як юридична особа є ліквідованою (такою, що припинилася) з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 2 ст. 104, ч. 5 ст. 111 цього Кодексу).

Отже, виникнення зобов'язань припиняється не з припиненням (ліквідуванням) юридичної особи, а саме з ліквідацією юридичної особи.

У зв'язку з тим, що ліквідація являє собою комплекс заходів з припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, виникнення зобов'язань припиняється з моменту винесення судом рішення (у формі постанови) про відкриття процедури ліквідації юридичної особи - банкрута.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на дії ліквідатора банкрута у зв'язку з невизнанням та не включенням останнім до реєстру вимог кредиторів грошових вимог по повідомленням-рішенням №0000350047 від 07.07.2012 року, №0000610047 від 19.11.2012 року на суму 2040,00 грн., оскільки підстава для нарахування та сплати зазначеної суми виникла після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. При цьому, колегія суддів зазначає, що сума у розмірі 2040,00 грн. є штрафними (фінансовими) санкціями і не підлягає визнанню з огляду на приписи ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та п. 17 постанови пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року «Про судову практику у справах про банкрутство».

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги та досліджені в судовому засіданні докази не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала господарського суду Харківської області від 13.11.2013 року по справі №5023/8472/11 має бути залишена без змін.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 99, п.1 ст. 103, ст. 105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 13.11.2013 року по справі №5023/8472/11 залишити без змін.

Справу направити на подальший розгляд до господарського суду Харківської області.

Повний текст постанови складено 24 грудня 2013 року.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Бородіна Л.І.

ё