Ухвала суду № 36335507, 10.12.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 р.Справа № 820/9273/13-а

Головуючий 1 інстанції: Шевченко О.В.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2013р. по справі № 820/9273/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Промімпекс»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ фірма «Промімпекс», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0001392204 від 06.06.13 р. про зменшення від'ємного значення ПДВ за квітень 2013 р. на суму 9397,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.13 р. по справі № 820/9273/13-а позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.13 р. по справі № 820/9273/13-а та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 1800/22.4-07/24489282 від 24.05.13 р. документальної позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання ПДВ за квітень 2012 р. та податку на прибуток за період з 01.04.12 р. по 30.06.12 р. по взаємовідносинам з ТОВ «НВП «Аллхім-Сервіс» та подальшому ланцюгу постачання (а.с. 7 - 12), в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України, які призвели до завищення податкового кредиту за квітень 2012 р. на суму 9397,0 грн.

За результатами оскарження висновків акту перевірки та податкового повідомлення-рішення в процедурі адміністративного оскарження заперечення позивача на акт перевірки та скарги на податкове повідомлення-рішення були залишені без задоволення.

Як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства пов'язані з безпідставним формуванням останнім податкового кредиту по операціям з ТОВ «НВП «Аллхім-Сервіс», оскільки не було можливості провести зустрічну звірку вказаного контрагента у зв'язку з тим, що цей платник податків повідомив Західну МДПІ м. Харкова про втрату бухгалтерських документів за період жовтень 2012 р. - березень 2013 р. Проте станом на 14.11.12 р. втрачені документи поновлені не були, що свідчить про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, в т.ч. з позивачем по даній справі.

Також, за твердженням відповідача, при перевірці не були надані обґрунтування необхідності отримання послуг та використання у власній господарській діяльності лабораторних меблів, залишилося відкритим питання хто саме і яким чином приймав, перевозив, займався збиранням товару, що не дає права позивачу формувати податковий кредит по вказаній операції у відсутності витрат на навантажувально-розвантажувальні роботи, тобто у відсутності документального підтвердження господарських операцій.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції навів зміст ст. 1, ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.95 р., п. 44.1 ст. 44, п. 14.1.181 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України і вказав на те, що підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій, а податкова накладна, як підстава для нарахування податкового кредиту, має бути складена за наслідками реального виконання господарської операції особою, яка має необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, в іншому випадку такий документ не може мати сили первинного документа та підтверджувати факт здійснення господарської операції навіть за наявності у такого документа усіх формальних реквізитів.

Також суд першої інстанції зазначив, що дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Суд першої інстанції дослідив укладений позивачем з ТОВ «НВП «Аллхім-Сервіс» договір купівлі-продажу № 1204/1 від 12.04.12 р., предметом якого є поставка лабораторних меблів, ціна та кількісні характеристики якої викладені у рахунках на товар, які є невід'ємною частиною даного договору (а.с. 16 - 17). Факт придбання та отримання позивачем у ТОВ «НВП «Аллхім-Сервіс» товару підтверджується видатковою накладною № 110 від 13.07.12 р. (а.с. 18), актом прийому-передачі № 1 від 13.07.12 р. (а.с. 19).

Матеріалами справи підтверджено, що отримані від ТОВ «НВП «Аллхім-Сервіс» основні засоби та інвентар зараховані позивачем на рахунки бухгалтерського обліку: на бухгалтерський рахунок 106 «Інструменти, прилади та інвентар» (без ПДВ) (довідка ТОВ фірма «Промімпекс» від 13.11.13 р. (Вих. №131113-1). Оплата придбаного товару підтверджена копією банківської виписки від 25.04.12 р. Отримані меблі встановлені в одному із виробничих приміщень, а саме в лабораторії заводу ТОВ «Промімпекс» за адресою: м. Харків, вул. Каштанова, 29, що підтверджено залученою до матеріалів справи фотографією лабораторного приміщення. По вказаній операції продавець видав позивачу податкову накладну № 221 від 25.04.12 р. на загальну суму 56382,12 грн., в т.ч. ПДВ - 9397,02 грн. (а.с. 21 - 23). За таких підстав судом першої інстанції був зроблений висновок про використання придбаних меблів у власній господарській діяльності.

Вищевикладені обставини придбання позивачем товарів підтверджені належними та допустимими доказами, не викликали у суду першої інстанції будь-яких сумнівів в реальності здійснення позивачем господарської діяльності та тих операцій, в межах яких сформований податковий кредит при обчисленні ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «НВП «Аллхім-Сервіс». При цьому долучені до матеріалів справи та досліджені судом копії первинних документів позивача по взаємовідносинам з ТОВ «НВП «Аллхім-Сервіс» були досліджені ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС при проведенні перевірки позивача, про що зазначено в акті перевірки, без встановлення будь-яких недоліків щодо їх складання або достовірності даних (арк. 3 акту перевірки).

Також суд першої інстанції вказав на те, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. 207, ст. 208, ст. 250 ГК України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно ч. 3 ст. 228 ЦК України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним). Але відповідачем не надано жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд першої інстанції визнав безпідставними посилання відповідача на висновки акту Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС № 561/22-104/36372803 від 14.11.12 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НВП «Аллхім-Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за грудень 2011 р., лютий - травень 2012 р., оскільки ПК України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит у залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицію, викладеною у постановах Верховного Суду України від 31.01.11 р. у справах № 21-42а10 та № 21-47а10, та практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 22.01.09 р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії»), яку суди повинні застосовувати як джерело права відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Колегія суддів вважає необхідним вказати на те, що твердження апелянта про відсутність у позивача ТТН на перевезення товару та доказів обґрунтування необхідності отримання вказаних послуг не враховують того, що предметом договору купівлі-продажу були меблі і про надання якихсь послуг в договорі не зазначено. А тому у позивача не було необхідності обґрунтовувати необхідність отримання невідомо яких послу. Крім того, відповідачем не враховано, що за договором доставка товару здійснюється постачальником, але відповідач не вказав які саме автотранспортні засоби повинні перевозити вантаж, перелічений у видатковій накладній, з урахуванням кількості, ваги, об'єму, зважаючи на визначення поняття «автомобіль вантажний», наведене в Законі України «Про автомобільний транспорт» та оформлення ТТН виключно на перевезення вантажним автотранспортом, а тому дані вимоги відповідача є надуманими та безпідставними.

Також слід відмітити, що за вказаним договором навантажувальні та розвантажувальні роботи, роботи по складанню меблів не узгоджувалися, а у відповідача відсутні належні підстави вимагати документальне підтвердження проведення цих робіт, оскільки вони не включалися до вартості товару.

За таких підстав колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.13 р. по справі № 820/9273/13-а прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2013р. по справі № 820/9273/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2013р. по справі № 820/9273/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Промімпекс» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Тацій Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Водолажська Н.С.