Рішення № 36335202, 09.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22539/13 09.12.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фара-І»ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія МТД»Простягнення 10 765,00 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Харламова Л.О.- дов. № б/н від 02.09.2013 р.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фара-І» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія МТД» про стягнення 10 765,00 грн.

Ухвалою суду від 25.11.2013 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 09.12.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 09.12.2013 року подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав заяву про уточнення позовних вимог, у відповідності до якої просив суд стягнути з відповідача 10 765,00 грн. основного боргу, яка судом була розглянута та прийнята. Також представник позивача надав усні пояснення по суті спору відповідно до яких просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача у судове засідання 09.12.2013 року не з'явилися, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 09.12.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було поставлено відповідачу товар за наступними видатковими накладними: № КЧ-005160002 від 17.05.2013 р. на суму 14 70,00 грн., № КЧ-005220001 від 22.05.2013 р. на суму 13 585,00 грн., № КЧ05280001 від 28.05.2013 р. на суму 300,00 грн. та № КЧ07100005 від 10.07.2013 р. на суму 9 130,00 грн. Загальна сума поставки становить 37 725,00 грн.

Відповідач оплатив поставлений товар частково на суму 26 960,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 22.08.2013 р. на суму 300,00 грн., від 23.08.2013 р. на суму 9 130,00 грн., від 01.10.2013 р. на суму 5 000,00 грн., від 07.06.2013 р. на суму 4 660,00 грн. та від 10.07.2013 р. на суму 7 870,00 грн., у зв'язку з чим в останнього перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фара-І» виникла заборгованість у розмірі 10 765,00 грн.

Позивач 22.08.2013 р. направив на адресу відповідача вимогу про погашення існуючої заборгованості у розмірі 25 195,00 грн., проте дана вимога відповідачем задоволена частково.

Враховуючи наведене, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача 10 765,00 грн. боргу.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем з поставки товару згідно видаткових накладних становить 10 765,00 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 передбачено, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 10 765,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія МТД» (місцезнаходження: 02081, м. Київ, Дарницький р-н, вул. Канальна, 1, код ЄДРПОУ 25595632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фара-І» (місцезнаходження: 02154, м. Київ, проспект Возз'єднання, 21, кв. 8, код ЄДРПОУ 33299396) 10 765 (десять тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн. 00 коп. основного боргу та 1 750 (одна тисяча сімсот п'ятдесят) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

16.12.2013 року

Суддя О.М. Спичак