Ухвала суду № 36334714, 16.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року м. Київ К/800/10876/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Донецьк-Лада"

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.12.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013

у справі № 2а/0570/16381/2012

за позовом Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

до Публічного акціонерного товариства "Донецьк-Лада"

про надання дозволу на погашення суми податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.12.2012, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013, позовні вимоги задоволено: надано дозвіл Державній податковій інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області ДПС на погашення суми податкового боргу у загальному розмірі 278806,35 грн. за рахунок майна позивача, як платника податків, що перебуває у податковій заставі, згідно актів опису від 11.08.2010 № 13/24-013 та від 09.06.2010 № 6/24-013.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Донецьк-Лада» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 4 вересня 1997, включене до ЄДРПУ за номером 13481225, перебуває на податковому обліку позивача з 11.05.1997, має податковий борг у сумі 278806,35 грн., який виник за узгодженими податковими зобов'язаннями. Податковий борг заявлений податковим органом до стягнення та визнаний відповідачем після вжиття, передбачених законом заходів з погашення податкового боргу. На момент розгляду справи, податковий борг не погашений.

З актів опису майна від 11.05.2012 № 4/19-013 вбачається, що податковим органом здійснено опис майна відповідача у податкову заставу на суму 35625,98 грн., за № 5/19-013 - опис майна у податкову заставу згідно експертної оцінки, від 10.06.2011 № 7/24-013 - опис майна у податкову заставу на суму 78018,12 грн., від 09.06.2010 № 6/24-013 - опис активів, на які поширюється право податкової застави на суму 222126,37 грн., від 11.08.2010 № 13/24-013 - опис активів, на які поширюється право податкової застави на суму 324109,46 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Пунктом 89.5 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Судами встановлено, що позивачем проведено заходи щодо стягнення суми податкового боргу з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків за рішеннями суду, згідно зі статтею 95 Податкового кодексу України.

На підставі постанови Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2011 по справі № 2а/0570/22663/2011, позивачем направлено 14 інкасових доручень (розпорядження) щодо примусового стягнення грошових коштів з рахунків боржника до банків, які обслуговують відповідача у справі згідно зазначеної постанови. Однак, платіжні вимоги були повернуті без виконання, у зв'язку з відсутністю грошових коштів на рахунках підприємства.

Матеріали справи, а саме облікова картка платника податків, свідчать, що станом на 26.12.2012, у Публічного акціонерного товариства «Донецьк-Лада» існує заборгованість у загальному розмірі 278806,35 грн.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Як було вірно встановлено судами, податковим органом направлялися відповідачу податкові вимоги: перша від 11.05.2010 № 1/136 та друга від 30.06.2010 № 2/231, які отримані відповідачем, у судовому чи адміністративному порядку ним не оскаржені.

Наявність податкового боргу у загальному розмірі 278806,35 грн. та наявність податкової застави на час розгляду справи підтверджена податковим органом та не спростована відповідачем.

За наведених обставин, у зв'язку із несплатою відповідачем суми податкової заборгованості, відсутністю коштів на розрахункових рахунках у банках та наявністю активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Донецьк-Лада" - відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.12.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль