Ухвала суду № 36334706, 16.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року м. Київ К/800/9958/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013

у справі № 2а-6835/12/2070

за позовом Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем Міністерства екології та природних ресурсів України

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013, задоволено позовні вимоги: скасовано податкове повідомлення-рішення №0004852305 від 05.06.2012 в частині визначення грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 269466,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 766,25 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з 21.05.1992, є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 28263627 від 10.10.1997, індивідуальний податковий номер 10180820307.

Видами діяльності за КВЕД є: 73.10.1 дослідження і розробки в галузі природничих наук, 73.10.2 дослідження і розробки в галузі технічних наук, 74.20.1 діяльність у сфері інжинірингу, 33.30.0 проектування та монтаж систем керування технологічними процесами, 29.56.5 монтаж машин та устаткування спеціального призначення, не віднесених до інших групувань.

За результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2011, складено акт № 1602/2201/01018083 від 23.05.2012, в якому зафіксовано порушення, зокрема, пп.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 14.1.85 п. 14.1 ст.14, пп. "в" п.186.3 ст.186 та п.п.196.1.14 п.196.1 ст.196, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 270486,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 05.06.2012 прийняте податкове повідомлення-рішення №0004852305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 271512,25 грн., з яких: за основним платежем - 270486,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1026,25 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку: з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ПП»БС-СЕРВІС» з ремонту автомобіля "MERCEDES BENZ" №АХ 1485 АВ, власником якого є позивач, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Ремонт вказаного автомобіля здійснювався на станції технічного обслуговування ПП "БС-СЕРВІС".

В підтвердження фактичного виконання робіт з ремонту автомобіля "MERCEDES BENZ" №АХ 1485 АВ в матеріалах справи наявні: службові записки на проведення ремонту автомобіля, акти виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні, розрахунки по вказаних роботах з розбивкою за вартістю запчастин та виконаними роботами, платіжні доручення.

Підставою для висновку відповідача про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ПП "БС-СЕРВІС" слугував акт перевірки №756/2305/32029853 від 21.10.2011 "Про результати проведення зустрічної звірки ПП "БС-СЕРВІС", на підставі якого податковим органом зроблено висновок про те, що господарська діяльність позивача із його контрагентом містить ознаки нікчемності.

Однак, колегія суддів не може погодитися з наведеним висновком відповідача, оскільки, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи відповідача про нікчемність договору, укладеного між позивачем та ПП "БС-СЕРВІС", судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаного правочину. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договору, укладеного позивачем з ПП "БС-СЕРВІС", фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, відсутність зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладений правочин порушує публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Крім того, позивачем до податкового кредиту за січень, лютий, березень, травень, червень 2011 року було віднесено суми ПДВ по податковим накладним, виданим на виконання договорів, укладених з Інститутом зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України (Виконавець), Дунайською гідрометеорологічною обсерваторією (Виконавець), ТОВ "Науково - виробниче об'єднання "Авіа" (Підрядник), Одеським філіалом Інституту біології південних морів НАН України (Виконавець), Дунайським біосферним заповідником (Виконавець), Інститутом гідробіології Національної академії наук України (Виконавець), ДП "Одеський центр науково - дослідного інституту морського рибного господарства та океанографії" (Виконавець), Науково-дослідною установою "Український науковий центр екології моря" (Виконавець), Дунайським біосферним заповідником (Виконавець), Науково-дослідною установою "Український науковий центр екології моря" (Виконавець), Одеським філіалом Інституту біології південних морів НАН України (Виконавець), Інститутом гідробіології Національної академії наук України (Виконавець), Дунайською гідрометеорологічною обсерваторією (Виконавець), ДП "Одеський центр науково - дослідного інституту морського рибного господарства та океанографії" (Виконавець), ТОВ "Науково - виробниче об'єднання "Авіа" (Підрядник), Інститутом зоології ім. І.І.Шмальгаузена НАН України (Виконавець), ПАТ "Укргідропроект" (Виконавець).

Висновки відповідача про неправомірне віднесення до податкового кредиту спірного періоду сум ПДВ по податковим накладним за вказаними господарськими операціями ґрунтувалися на тому, що послуги отримані позивачем за вказаними договорами є інжиніринговими, а тому не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, чим порушено позивачем п. 14.1.85 п. 14.1 ст.14, пп. "в" п.186.3 ст.186 та п.п.196.1.14 п.196.1 ст.196, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України.

Разом з тим, судами встановлено, що позивач листом № 169/03-19 від 15.02.2011 звертався до відповідача, листом № 203/03-19 від 23.02.2011 до ДПА України за податковою консультацією з приводу з'ясування питання чи оподатковуються податком на додану вартість роботи, які виконує інститут.

На звернення позивача податковим органом було надано податкову консультацію від 01.03.2011, в якій зазначено, що питання викладені у зверненнях знаходяться поза межами компетенції органів державної податкової служби, у зв'язку з чим запропоновано звернутися до Держспоживстандарту або інших компетентних органів.

Згідно з п.53.1. ст.53 Податкового Кодексу України (в редакції чинній на момент звернення позивача за консультацією), не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Відповідно до пп. 196.1.14 п. 196.1 ст. 196 розділу V Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування операції постачання послуг, визначених у підпункті "в" пункту 186.3 статті 186 розділу V цього Кодексу, зокрема це інжинірингові послуги.

Згідно з пп. 14.1.85 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, інжиніринг - надання послуг (виконання робіт) із складення технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розроблення технічної документації, проектування та конструкторського опрацювання об'єктів техніки і технології, надання консультації та авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також надання консультацій, пов'язаних із такими послугами (роботами).

Відповідно до листа Державної податкової адміністрації України від 26.05.2011 №14837/7/16-1517, до інжинірингових послуг можуть бути віднесені лише послуги:

- в галузі будівництва: надання послуг (виконання робіт) із складення технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів;

- стосовно об'єктів техніки і технології: розроблення технічної документації, проектування та конструкторського опрацювання таких об'єктів;

- під час здійснення монтажних та пусконалагоджувальних робіт-надання консультацій та авторський нагляд.

Аналізуючи характер робіт за темою «Моніторинг рослинних та тваринних угруповань берегової лінії та плавнів Дунайського біосферного заповідника при відновленні та експлуатації глибоководного судового ходу Дунай-Чорне море», які були предметом спірних договорів, визначених вище, судами встановлено, що вони належать до науково-дослідних робіт в галузі охорони та дослідження стану навколишнього природного середовища, оскільки поняття моніторингу має на увазі систему безперервного спостереження, вимірювання і оцінки стану навколишнього природного середовища.

Одержувана в ході моніторингу інформація використовується в цілях охорони навколишнього середовища, а тому, як було вірно встановлено судами, такі роботи не є послугами, які згідно роз'яснення Державної податкової адміністрації України та визначення пп. 14.1.85 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, відносяться до інжинірингових, в зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що роботи, які були предметом вказаних вище договорів, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов вказаних договорів, в матеріалах справи наявні: звіти, податкові накладні, платіжні доручення.

Укладення позивачем договорів на створення науково - технічної продукції з переліченими підрядниками було викликано необхідністю виконання позивачем договірних зобов'язань за угодою № ОФ - 84/1.5 від 13.11.2009, додатковою угодою № 1/ОФ-84 від 13.11.2009, додатковою угодою № 2/ОФ-84 від 27.08.2010, додатковою угодою № 3/ОФ-84 від 07.10.2010, договором № 53/1.1 від 03.03.2010, договором № 292/1.1 від 14.01.2011. Матеріали справи містять технічні завдання, акти здачі - приймання проектної документації, науково - технічної продукції.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль