Ухвала суду № 36334695, 16.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/59536/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012

у справі № 2а/1570/9766/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекард-Прилад"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2012, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012, позовні вимоги задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.08.2011 №0000172334.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової невиїзної перевірки позивача щодо питань правових відносин з ТОВ «Фрімен» за період квітень 2011 року, складений акт №1758/23-34/13881657/57 від 15.07.2011, яким встановлено порушення позивачем пп. 185.1, ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198. 3, п. 198. 6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит в квітні 2011 року на суму 422448,49 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на 422448,49 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 04.08.2011 №0000172334, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 422448,49 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції - 1,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного повідомлення-рішення від 04.08.2011, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ТОВ «Фрімен» був укладений договір купівлі-продажу № ТК-25 від 28.03.2011, згідно з яким продавець зобов'язаний передати у власність, а покупець належним чином прийняти та оплатити комплектуючі, матеріали та інші товари (найменування, ціна та кількість вказана у рахунках-фактурах або видаткових накладних) в строк та за умовами цього договору.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Фрімен» підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, податковими накладними, рахунками. На виконання умов договору, позивач здійснив оплату за отриманий товар та перерахував на банківський рахунок ТОВ «Фрімен» кошти згідно платіжних доручень.

Також, в матеріалах справи наявні прибуткові накладні та картки руху товарів, отримані від ТОВ «Фрімен», інвентаризаційна відомість, копія наказу №12/07/11 від 12.07.2011 про проведення позапланової інвентаризації запасів на виробничих підрозділах та складах підприємства, що підтверджує товарність операції.

На момент виникнення спірних правовідносин, позивач та його контрагент були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку в ДПІ.

Доводи відповідача про нікчемність договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Фрімен», судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаного правочину. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договору, укладеного позивачем з ТОВ «Фрімен», фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарських операцій, відсутність зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладений правочин порушує публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Крім того, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладено не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

За наведених обставин, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль