Ухвала суду № 36334548, 17.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2013 р. м. Київ К/800/48915/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 6.08.2013р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013р. у справі

за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача Державного підприємства «Макіїввугілля»

про стягнення коштів , -

В С Т А Н О В И В :

13.05.2013р. до суду з позовом про стягнення з державного підприємства «Макіїввугілля» (далі Підприємство) 8821402,13грн. звернулось Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі Фонд). Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем, в порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не забезпечено створення робочих місць для інвалідів у відповідності до передбачених чинним законодавством нормативів. На цій підставі позивач просив стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі 8821402,13грн. та пеню в сумі 15849,99грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 6.08.2013р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями, Фонд звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та задовольнити позов. При цьому позивач зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

У своєму відзиві Підприємство вважає, що судові рішення є законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, оскільки ухвалені відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених залученими до справи доказами.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

Відповідача зареєстровано у Фонді як роботодавця - юридичну особу, що використовує найману працю. Відповідно до звіту Товариства про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012р., середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 17531 осіб, отже, згідно зі ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон N875-XII), для відповідача норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складає 701 робочих місця. В той же час, станом на подання відповідачем звіту, на Підприємстві працювало 574 інваліда.

Частиною першою статті 20 Закону N875-XII встановлено, що підприємства, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Під час розгляду справи, відповідач надав докази того, що ним було вжито всіх залежних від Підприємства заходів для запобігання порушення вимог Закону N875-XII.

Так, відповідачем надано докази своєчасного повідомлення центру зайнятості про наявність вакансій, на які можуть бути влаштовані інваліди. При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що до відповідача направлялись на працевлаштування інваліди, яким Підприємством було б відмовлено в прийнятті на роботу.

Крім того, відповідно до статті 2442 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

В постанові від 26.06.2012р. у справі №21-105а12 Верховний Суд України навів наступну правову позицію :

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року N 1251-XII "Про систему оподаткування", а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 218 ГК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтею 18 Закону N 875-XII (у редакції до 18 березня 2006 року) працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Законом України від 23 лютого 2006 року N 3483-IV "Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість" зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон N 875-XII доповнено статтею 181, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

З огляду на це, та враховуючи приписи ст.ст. 18, 181 Закону N875-XII, які не передбачають обов'язку підприємства самостійно здійснювати дії по підбору та працевлаштуванню інвалідів, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з Підприємства адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 6.08.2013р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст.ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз