Ухвала суду № 36334545, 23.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2013 року м. Київ К/800/25551/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2013

у справі № 2а-15170/12/2670

за позовом Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Мальва"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2012 в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення - рішення №0002702230 від 29.05.2012 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2013 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2012, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просив залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з Приватним акціонерним товариством «Транспортні системи» за грудень 2011 року, складено Акт № 346/22-30/24117037 від 27.04.2012, в якому встановлено порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI з наступними змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 555243,60 грн., в т.ч. за грудень 2011 року на суму 555243,60 грн.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що за наслідками проведення перевірки контрагента позивача з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентом, яким сформовано податковий кредит у грудні 2011 року, встановлено порушення останнім вимог ст. ст. 203, 215 та 216 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не були спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, товар (послуги) по вказаним правочинам в порушення вимог ст. ст. 662, 655 та 656 ЦК України не передавався. Також, перевіркою встановлено відсутність у названого підприємства складських приміщень, автомобільного та іншого транспорту, а також устаткування, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем 29.05.2012 винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002702230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 694054,50 грн., в тому числі за основним платежем - 555243,60 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 138810,90 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з наведеними висновками податкового органу, зазначивши, що позивачем не надано документів, які б засвідчували факт придбання товару та доказів виконання сторонами умов договорів.

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо протиправності спірного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі -ПК України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Матеріали справи свідчать, що протягом 2011 року між позивачем та ПрАТ «Транспорті системи» було укладено ряд договорів на виконання робіт, зокрема, з адаптації базового програмного забезпечення під умови роботи Південної, Придніпровської, Південно-Західної, Львівської, Донецької, Одеської залізниці, з комплексного тестування програмного забезпечення та електронного обладнання.

Як було вірно встановлено судом апеляційної інстанції, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи: видатковими та податковими накладними, протоколами про договірну ціну, актами здачі-прийняття робіт, банківськими виписками.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

На спростування тверджень відповідача щодо відсутності у контрагента позивача приміщень, необхідних для здійснення господарської діяльності, в матеріалах справи наявна копія договору оренди нежитлового приміщення №3/09 від 30.12.2009, яким ПрАТ «Транспорті системи» отримало в суборенду приміщення, площею 15,4 кв.м.

Доводи відповідача про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ПрАТ «Транспорті системи», судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаних правочинів. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладених позивачем з ПрАТ «Транспорті системи», фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарських операцій, відсутність зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Слід зазначити, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладено не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль