Ухвала суду № 36334536, 16.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року м. Київ К/800/18349/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№86)

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11.01.2013

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013

у справі №2а/1570/5214/12

за позовом Вінницької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№86)

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про визнання протиправним, скасування податкового повідомлення-рішення та визнання протиправними дій щодо нарахування пені, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.01.2013, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013, відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним, скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2012 №0000821722 та визнання протиправними дій щодо нарахування пені в сумі 9115,16 грн.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, складено акт перевірки від 22.10.2012 № 2585/22/08562594, в якому встановлено порушення вимог: пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 58 861,62 грн.; п.54.2 ст. 54, п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: неперерахування до бюджету узгодженого податкового зобов'язання, самостійно визначеного податковим агентом по податку на доходи фізичних осіб в сумі 727 905,51 грн. Під час проведення перевірки, відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України, нарахована пеня в сумі 9 115, 16 грн.

На підставі акта перевірки від 22.10.2012 № 2585/22/08562594, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.11.2012 № 0000821722 по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати та встановлено суму зобов'язання - 910 393,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно із п. 176.2 «а» ст. 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Пунктом 1 статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність,стан здоров'я і спеціальність. Засуджені залучаються до праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції

У відповідності із ч. 1 ст. 121 Кримінально-виконавчого кодексу України, особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу відшкодовують вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг, крім вартості спецодягу і спецхарчування.

Частино 2 зазначеної статті визначено, що відшкодування засудженим витрат на їхнє утримання провадиться після відрахування прибуткового податку та аліментів.

Разом із тим, відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПК України).

Згідно із пп. 129.1.1 ст. 129 Податкового кодексу України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Правомірність нарахування податковим органом пені встановлена судами попередніх інстанцій та підтверджена матеріалами справи.

На виконання положень Кримінально-виконавчого кодексу України, Кодексу законів Про працю, Закону України «Про оплату праці» та інших нормативно-правових актів з питань оплати праці та, з метою визначення порядку й умов плати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі, наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 04.10.2004 № 191, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.10.2004 за № 1328/9927, затверджено Інструкцію з оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі. Вказаною Інструкцією регламентовано порядок утримання та відрахування із заробітку або іншого доходу засуджених до обмеження чи позбавлення волі.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 01.11.2012 №0000821722 та нарахування позивачу пені в сумі 9115,16 грн.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вінницької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№86) - відхилити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11.01.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль