Ухвала суду № 36334535, 05.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" грудня 2013 р. м. Київ К/800/47266/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство Мальви ЛТД» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року

у справі № 2а-5447/12/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Мальви ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова

Львівської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство Мальви ЛТД» звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова про скасування податкового повідомлення - рішення від 29 грудня 2011 року № 0003532321.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова від 9 грудня 2011 року № 0003532321.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова задоволено, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2012 року у адміністративній справі №2а-5447/12/1370 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство Мальви ЛТД» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова про скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство Мальви ЛТД» в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2012 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою для донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно з податковим повідомленням-рішенням від 29 грудня 2011 року № 0003532321 (сума грошового зобов'язання 92794 грн., в тому числі 74235, 00 грн. - за основним платежем; 18559, 00 грн. - за штрафними санкціями) з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 7 грудня 2011 року № 4567/22-209/20815632 (том, а.с. 14-27) підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.4 - 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 74235,00 грн. внаслідок укладення правочинів з ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ», яке не знаходиться за юридичною адресою та яким не надано документальних підтверджень здійснення господарських операцій та реальності змін майнового стану платника податків про що свідчать висновки викладені у Акті № 853/23-304/37190531 від 7 листопада 2011 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Перша технологічна компанія - СТГ».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що реальне здійснення господарських операцій позивача та ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» підтверджується наданими платником податків первинними документами: договором, податковими та видатковими накладними, банківськими виписками, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, а також документами наданими на підтвердження використання у власній господарській діяльності позивача поставленого товару.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про те, що позивачем отримано необґрунтовану податкову вигоду з огляду на те, що договір поставки від 22 серпня 2011 року № 08/22 підписано директором ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» ОСОБА_5, однак з Акту перевірки позивача від 7 грудня 2011 року № 4567/23-209/20815632 слідує, що засновником директором та головним бухгалтером ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» є ОСОБА_6 і основним видом діяльності підприємства є технічне обслуговування та ремонт автомобілів. Крім цього, роблячи висновок про відсутність господарської операції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з наданих ТзОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» видаткових накладних за серпень 2011 року (том 1, а.с.129,132) неможливо ідентифікувати посадову особу, яка їх підписувала. Також, надані позивачем товарно-транспортні накладні не є документами, що свідчать про транспортування поставленого товару, оскільки зазначені в них особи не були ані власниками транспортних засобів, ані особами, що мали право керування ними.

Крім того, як зазначено судом апеляційної інстанції, виконання господарських операцій ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» з огляду відсутність необхідного обсягу матеріальних ресурсів економічно необхідних для виконання поставки товару, відсутність у підприємства необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо - неможливе. Також, згідно висновків суду апеляційної інстанції, первинні документи, що засвідчували б реальність виконання господарських операцій, такі як акти приймання-передачі товарів, доручення, книга доручень, документи, які б засвідчували кількість та якість поставленої продукції, документи складського обліку поставлених товарів, - відсутні.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується із такими висновками та звертає увагу на наступне.

Згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Роблячи висновки про необґрунтованість податкової вигоди позивача, суд апеляційної інстанції виходив із того, що договір поставки від 22 серпня 2011 року № 08/22 підписано директором ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» ОСОБА_5, однак з Акту перевірки позивача від 7 грудня 2011 року № 4567/23-209/20815632 слідує, що засновником директором та головним бухгалтером ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» є ОСОБА_6 і основним видом діяльності підприємства є технічне обслуговування та ремонт автомобілів і не звернув увагу на те, що згідно акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» від 7 листопада 2011 року № 853/23-304/37190531 (том 1, а.с.160 -165), відповідальним за фінансово-господарську діяльність останнього у серпні 2011 року (тобто на час виконання умов укладеного договору) був саме ОСОБА_5. Окрім того, згідно даних акту (пункт 2.7) видами діяльності ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» згідно з Довідкою про включення до ЄДРПОУ є: інші види оптової торгівлі; технічне обслуговування та ремонт автомобілів; оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям; оптова торгівля фруктами та овочами; оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами; оптова торгівля продуктами харчування.

Також, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що не зазначення у видаткових накладних ідентифікуючих ознак особи, яка їх підписала, не може бути свідченням про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що мали місце фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях позивача у зв'язку з господарською діяльністю.

Окрім того, встановлені судом апеляційної інстанції обставини на підставі даних, що містяться у витягу з національного банку «Атомобіль» (том 2, а.с.113-114) про те, що товарно-транспортні накладні не є документами, що підтверджують транспортування поставленого товару, з огляду на зазначення в них осіб, які не є власниками транспортних засобів, колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить в залежність право керування транспортним засобом від факту перебування вказаного транспортного засобу у власності особи. Також, витяг з національного банку «Атомобіль» не містить інформації щодо осіб, які мають право керувати транспортним засобом. Відтак, зазначені судом апеляційної інстанції обставини про неналежне оформлення товарно-транспортних накладних не можуть бути беззаперечними свідченням відсутності поставки товару.

Також, зазначаючи про неможливість поставки товару ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» з огляду на відсутність у останнього необхідного обсягу матеріальних ресурсів економічно необхідних для виконання поставки товару, відсутність у підприємства необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що згідно акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» від 7 листопада 2011 року № 853/23-304/37190531 (том 1, а. с. 160 -165) обсяг оподатковуваних операцій з ПДВ за серпень 2011 року склав більше 1 млн. грн., кількість працюючих у 3 кварталі 2011 року - 4 особи, при цьому вказаний акт не містить даних щодо наявності чи відсутності виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

Ухвалюючи висновок про відсутність первинної документації, що підтверджує поставку товару (акти приймання-передачі товарів, доручення, книги доручень, документи, які б засвідчували кількість та якість поставленої продукції, документи складського обліку поставлених товарів), суд апеляційної інстанції не дотримався принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, що передбачений частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства та не вжив заходів передбачених законом необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, в тому числі щодо виявлення та витребування вказаних доказів з власної ініціативи, як і не звернули увагу на те, що сама по собі відсутність окремого документу не є беззаперечним фактом відсутності господарської операції, з огляду на те, що документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції, в тому числі з урахуванням умов договору на підставі якого здійснювались вказані господарські операції.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті виходив із того, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій. Крім того, суд зазначив, що недотримання контрагентом позивача податкового законодавства не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства. Разом з тим, колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції.

Так, згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 27 березня 2011 року (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 24068062) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

1. неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

2. відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

3. облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

4. здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

5. відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послався суд першої інстанції на обґрунтування свого рішення, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, які підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Із матеріалів справи слідує, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача ДПІ вказала, що ТОВ «Підприємство «Мальви ЛТД» товар не придбавало з огляду на те, що, згідно акту перевірки позивача, за результатами виїзду за адресою реєстрації ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» (м. Харків, пров. Пластичний 9) встановлено, що в орендованому останнім у ТОВ «ХЕЗ» офісному приміщенні посадові особи відсутні, в приміщенні знаходяться представники ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ», які на запитання про місцезнаходження керівника відповідь надати відмовлялись. Крім того за результатами опитування керівника ТОВ «ХЕЗ», встановлено, що в орендованому приміщенні знаходяться лише представники ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ», керівника вказаного підприємства вона бачила лише при укладенні договору оренди, в кімнаті завжди знаходиться стіл та 2 стільця і більш нічого. Проведеними заходами згідно даних АДБ ХМУ ГУМВС України в Харківській області встановлено, що громадянин ОСОБА_5 не зареєстрований в Харківській області. Згідно паспортних даних, які знаходяться в юридичній справі ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ», громадянин ОСОБА_5 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1

Разом з тим, всупереч вимогам статей 11, 159 Кодексу адміністративного судочинства України зазначеним доводами ДПІ суди попередніх інстанцій оцінки не надали і не перевірили, надані на їх підтвердження докази.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що судами попередніх інстанцій рішення винесені з порушенням положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на те, що повно і всебічно не з'ясовано всіх важливих обставин у справі.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судами не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення судів попередніх інстанцій у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство Мальви ЛТД» задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2012 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року скасувати.

Справу № 2а-5447/12/1370 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко