Ухвала суду № 36334532, 16.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року м. Київ К/800/15811/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.12.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013

у справі № 2а/0570/14910/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства "Електробудприлад"

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.12.2012, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013, позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000552342 від 29.05.2012 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 70040,00 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, складено акт № 585/22-2/14312447 від 18.05.2012, в якому встановлені порушення, зокрема, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 11.3 статті 11, пункту 150.1 статті 150 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на 4 519 681,00 грн., у тому числі в 3 кварталі 2010 року на 1 230 399,00 грн., в 2010 році на 2 388 563,00 грн., в 1 кварталі 2011 року на 410 377,00 грн., в 2 кварталі 2011 року на 402 038,00 грн., в 2-3 кварталах 2011 року на 1 130 609,00 грн., у 2-4 кварталах 2011 року на 1 720 741,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000552342 від 29.05.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5 116 822,75 грн., з яких 4519681,00 грн. - основний платіж, 597141,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вказане повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до Донецького окружного адміністративного суду лише в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 5046782,75 грн. (у т.ч. за основним платежем - 597141,75 грн.), за винятком донарахування у розмірі 70040,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.09.2012 по справі №2а/0570/7251/2012 задоволено позов: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 29.05.2012 №0000552342 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 5046782,75 грн. (у т.ч. за основним платежем - 597141,75 грн.).

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про визнання недійсним спірного повідомлення-рішення від 29.05.2012 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 70040,00 грн., враховуючи наступне.

Так, судами встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що позивачем була подана декларація з податку на прибуток за І квартал 2011 рік (0100109 від 06.05.2011), згідно якої від'ємний об'єкт оподаткування складає 304522,00 грн. Дана сума від'ємного значення була розрахована позивачем з урахуванням вимог ст. 150 ПК України.

Відповідач вважає, що в порушення підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідних положень», п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, позивач неправомірно сформував від'ємне значення об'єкта оподаткування у податковій декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року (0100110 від 05.08.2011). З наведеного в акті перевірки розрахунку вбачається, що спірним моментом є, зокрема, від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал (попередній період) 2011 року.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, розділ III "Податок на прибуток " цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Згідно розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств " втрачає чинність 01 квітня 2011 року.

Отже, в період з 01.01.2011 по 01.04.2011 правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися саме Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а починаючи з 01.04.2011 - положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 6.1 ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми даного пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 вказаного Закону, відповідно до якого у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Таким чином, від'ємне значення минулих років, зокрема, 2010 року, - це правомірна складова витрат І кварталу 2011 року, оскільки його включення до складу податкових витрат, саме в цьому періоді, було передбачене нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що діяв у той час.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Аналізуючи зазначені норми права, слід зазначити, що норми пункту 3 підрозділу 4 ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не містять заборони на врахування, починаючи з другого кварталу 2011 року, збитків, які виникли до 01 січня 2011 року, а тому, такі збитки мають вираховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно сформував склад об'єкта оподаткування за другий квартал 2011 року з урахуванням від'ємного значення об'єкту оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року, а тому у податкового органу були відсутні підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 70040,00 грн.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.12.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль