Ухвала суду № 36334466, 10.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/1908/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

за участю секретаря судового засідання: Горголь І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року

у справі № 2а-2801/09/1370

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівська пивоварня»

до Державної податкової інспекції у м. Львові

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року, адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Львівська пивоварня» (позивач) до Державної податкової інспекції у м. Львові (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 552301/0/21256 від 01 грудня 2008 року та № 82301/0/1609 від 04 лютого 2009 року. Визнано частково протиправним та частково скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000512301/0/8265 від 21 травня 2009 року в частині визначення ВАТ «Львівська пивоварня» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 128 131,71 грн. (98 562,85 грн. - основний платіж, 29 568,86 грн. - штрафні (фінансові) санкції). Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Львівська пивоварня» судові витрати в розмірі 6,80 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у м. Львові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Крім того, ВАТ «Львівська пивоварня» заявлено клопотання про заміну позивача у справі - ВАТ «Львівська пивоварня» на Публічне акціонерне товариство «Карлсберг Україна» у зв'язку з реорганізацією.

Згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну перевірку ВАТ «Львівська пивоварня» з питань достовірності визначення податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів за березень - липень 2008 року, за результатами якої складено акт № 129/23-4/00383952 від 01 грудня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 552301/0/21256 від 01 грудня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 105 592,69 грн. (78 850,28 грн. - основний платіж, 26 742,41 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача залишено без задоволення, а також додатково прийнято податкове повідомлення-рішення № 82301/0/1609 від 04 лютого 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 12 682,74 грн. (0,00 грн. - основний платіж, 12 682,74 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

В подальшому контролюючим органом проведено планову/позапланову виїзну перевірку ВАТ «Львівська пивоварня» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт № 157/23-2/00383952 від 14 травня 2009 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000512301/0/8265 від 21 травня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 142 147,50 грн. (109 114,00 грн. - основний платіж, 33 033,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевірками встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат сум, сформованих при здійсненні господарських операцій з придбання преформ та кришок у Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотрейд» на підставі контракту № 3/04 від 03 квітня 2006 року, з підстав нікчемності вказаного правочину.

Зазначений висновок податковим органом зроблено виключно з огляду на відсутність у постачальника ТОВ «Новотрейд» - Приватного підприємства «Демол-Сервіс» адміністративно-господарських можливостей для вчинення відповідних господарських операцій.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В свою чергу, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичне виконання господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Новотрейд» підтверджується видатковими та податковими накладними, перелік яких наведено в актах перевірок. Розрахунки між сторонами за поставлену продукцію проведено в безготівковій формі та векселем, який в подальшому був оплачений.

Більш того, судовими інстанціями встановлено, що придбані у контрагента преформи та кришки ВАТ «Львівська пивоварня» використано у виробництві власної продукції, що засвідчується даними бухгалтерського обліку позивача.

Будь-яких зауважень щодо оформлення первинних документів, на підставі яких платником сформовано дані податкового обліку, сплати позивачем вартості товару, а також його використання у власній господарській діяльності відповідачем не наведено.

Отже, з огляду на встановлений судами попередніх інстанцій факт реального здійснення спірних господарських операцій, що, зокрема, не заперечується і самим податковим органом, а також враховуючи те, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, в тому числі від господарських та виробничих можливостей контрагента, який не був безпосереднім постачальником товарів, висновок судів про задоволення позову є правильним.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі позивача - Відкрите акціонерне товариство «Львівська пивоварня» його правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Карлсберг Україна».

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.