Ухвала суду № 36334463, 10.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 року м. Київ К/9991/29147/11

К/9991/23643/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 січня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року

у справі № 2а-14015/10/2670

за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (позивач) звернулась до суду з позовом до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000511550/0 від 20 квітня 2010 року, № 0000521550/0 від 20 квітня 2010 року, № 0000531550/0 від 20 квітня 2010 року, № 0000511550/1 від 24 червня 2010 року, № 0000521550/1 від 24 червня 2010 року, № 0000531550/1 від 24 червня 2010 року, № 0000511550/2 від 07 вересня 2010 року, № 0000521550/2 від 07 вересня 2010 року, № 0000531550/2 від 07 вересня 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000511550/0 від 20 квітня 2010 року, № 0000521550/0 від 20 квітня 2010 року, № 0000511550/1 від 24 червня 2010 року, № 0000521550/1 від 24 червня 2010 року, № 0000511550/2 від 07 вересня 2010 року, № 0000521550/2 від 07 вересня 2010 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Судові витрати в розмірі 2,26 грн. присуджено на користь ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» за рахунок Державного бюджету України.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач та відповідач оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 січня 2011 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняття нового рішення про задоволення позову повністю.

Лохвицька МДПІ Полтавської області в поданій касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 січня 2011 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позову.

В запереченні на касаційну скаргу позивача контролюючий орган просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційні скарги слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» з питання своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з рентної плати за нафту та газовий конденсат, за результатами якої складено акт № 104/15/30019775 від 02 квітня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000511550/0 від 20 квітня 2010 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 167 201,94 грн., № 0000521550/0 від 20 квітня 2010 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 252 709,02 грн., та № 0000531550/0 від 20 квітня 2010 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 447 553,03 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000511550/1 від 24 червня 2010 року, № 0000521550/1 від 24 червня 2010 року, № 0000531550/1 від 24 червня 2010 року, № 0000511550/2 від 07 вересня 2010 року, № 0000521550/2 від 07 вересня 2010 року, № 0000531550/2 від 07 вересня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 8 Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 256 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок), підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) у зв'язку з порушенням граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з рентної плати за нафту, що видобувається в Україні.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 14 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1251-XII) рентні платежі належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

В Методичних вказівках щодо складання рахунку розподілу первинного доходу, затверджених наказом Державного комітету статистики України від 08 листопада 2004 року № 609, визначено, що рента за надра - це доход від власності, який одержують власники надр від їх користувачів за право користування ділянкою надр у визначених межах протягом встановленого терміну.

Рента за надра включає такі платежі юридичних осіб-суб'єктів господарювання до бюджету: платежі за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду; платежі за спеціальне використання водних ресурсів та платежі за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту; платежі за користування надрами; платежі за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету; плата за нафту, що видобувається в Україні; плата за природний газ, що видобувається в Україні; платежі за використання радіочастотного ресурсу тощо.

Згідно з частиною 3 статті 14 Закону № 1251-XII порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України.

Відповідно до пунктів 6, 7, 8 Порядку податкові розрахунки рентної плати складаються платниками за звітний (податковий) період і подаються органам державної податкової служби за місцезнаходженням родовища корисних копалин протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (податковим) періодом.

Платники вносять до Державного бюджету України рентну плату авансовими внесками у розмірі однієї третини суми платежу, визначеної у податковому розрахунку, який подано у минулому звітному (податковому) періоді, до 10, 20 і 30 числа поточного календарного місяця відповідно за першу, другу та третю декаду.

Сума рентної плати за звітний (податковий) період, обчислена відповідно до пункту 4 цього Порядку, вноситься платниками до Державного бюджету України у повному обсязі (з урахуванням фактично сплачених авансових внесків) протягом 30 календарних днів місяця, що настає за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.

Відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність внесення до Державного бюджету України рентної плати та своєчасність подання її податкового розрахунку органам державної податкової служби несуть платники відповідно до законодавства.

Преамбулою Закону № 2181-III передбачено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону № 2181-III податковим зобов'язанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону № 2181-III податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Як встановлено судами, позивачем 10 грудня 2008 року подано до Лохвицької МДПІ Полтавської області податковий розрахунок рентної плати за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат за листопад 2008 року, в якому визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 2 237 765,15 грн. з граничним терміном сплати 30 грудня 2008 року.

Проте, визначену до сплати суму податкового зобов'язання з рентної плати за нафту, що видобувається в Україні, за листопад 2008 року позивачем сплачено платіжним дорученням № 195 від 30 січня 2009 року, що, зокрема, підтверджує доводи контролюючого органу про порушення ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов'язання на 31 день.

При цьому колегія суддів вважає, що судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про необхідність визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000511550/0 від 20 квітня 2010 року, № 0000521550/0 від 20 квітня 2010 року, № 0000511550/1 від 24 червня 2010 року, № 0000521550/1 від 24 червня 2010 року, № 0000511550/2 від 07 вересня 2010 року, № 0000521550/2 від 07 вересня 2010 року, зважаючи на таке.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем платіжним дорученням від 29 грудня 2009 року сплачено 4 743 993,77 грн. в рахунок погашення рентної плати за газовий конденсат за листопад 2009 року.

Листом № 19/1-011/2-09730 від 29 грудня 2009 року ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» просила відповідача зарахувати сплачені кошти в розмірі 4 743 993,77 грн. в рахунок погашення рентної плати за нафту, що видобувається в Україні, за листопад 2009 року.

Проте, контролюючим органом сплачену підприємством суму спрямовано на погашення податкового боргу інших періодів.

В свою чергу, пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181-III визначено рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, Законом № 2181-III, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як передбачено підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-III, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 3.8 Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

З огляду на викладене, слід визнати обґрунтованою правову позицію судів попередніх інстанцій, відповідно до якої чинне на час виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не надавало податковому органу право змінювати призначення платежу, самостійно визначене платником податків.

Також, судовими інстанціями встановлено, що при прийнятті податкових повідомлень-рішень № 0000521550/0 від 20 квітня 2010 року, № 0000521550/1 від 24 червня 2010 року, № 0000521550/2 від 07 вересня 2010 року відповідачем невірно проведено розрахунок терміну погашення узгодженого податкового зобов'язання, що, в свою чергу, унеможливлює визнання вказаних податкових повідомлень-рішень такими, що прийняті законно та обґрунтовано.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 січня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування. Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 січня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.