Ухвала суду № 36334380, 09.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2013 року м. Київ К/800/18314/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Державної податкової служби

на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013

та постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.01.2013

у справі № 822/398/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гілея»

до 1. Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому,

2. Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій та стягнення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гілея» звернулось до суду, з урахуванням уточнень позовних вимог, з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому Державної податкової служби, № 0000262307/780 від 30.03.2011, № 0000682307 від 19.04.2011; визнання протиправною бездіяльності ДПІ у м. Хмельницькому щодо ненадання висновків про відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість за жовтень 2009 року, квітень, червень, липень, серпень, листопад та грудень 2010 року і січень 2011 року в загальній сумі 330 381 грн. на розрахунковий рахунок в банку; визнання протиправними дій Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області щодо повернення висновку ДПІ у м. Хмельницькому про суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість № 570 від 13.07.2010 та стягнення з державного бюджету 330 381 грн. бюджетного відшкодування податку на додану вартість, в тому числі: за жовтень 2009 року в сумі 16 405 грн., квітень 2010 року в сумі 125 010 грн., червень 2010 року в сумі 7 161 грн., липень 2010 року в сумі 7 441 грн., серпень 2010 року в сумі 22 998 грн., листопад 2010 року в сумі 125 410 грн., грудень 2010 року в сумі 12 827 грн. і січень 2011 року в сумі 13 139 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.01.2013, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення; визнано протиправною бездіяльність ДПІ у м. Хмельницькому щодо ненадання висновків про відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість за жовтень 2009 року, квітень, червень, липень, серпень, листопад та грудень 2010 року і січень 2011 року в загальній сумі 330 381 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Гілея» в банку; визнано протиправними дії ГУДК України у Хмельницькій області щодо повернення висновку ДПІ у м. Хмельницькому про суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість № 570 від 13.07.2010; стягнуто на користь ТОВ «Гілея» з Державного бюджету України 330 381 грн. бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

В касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведених позапланових виїзних документальних перевірок позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2009 року, квітень, червень, липень, серпень, листопад та грудень 2010 року і січень 2011 року, складені довідки від 15.12.2009 за № 12305/23-4/30693226, від 07.07.2010 № 6200/23-4/30693226, від 27.08.2010 за № 7637/23-4/30693226, від 19.10.2010 за № 9979/23-7/30693226, від 05.11.2010 за № 10769/23-7/30693226, від 28.01.2011 за № 540/23-7/30693226 і акт від 25.03.2011 за № 2070/23-5/30693226, в яких зазначено, що позивач має всі первинні документи, підтверджуючі його взаємовідносини з контрагентами щодо придбання товарів та послуг у відповідних звітних періодах та право на формування податкового кредиту за їх наслідками, а також той факт, що всі контрагенти позивача, задекларували податкові зобов'язання з ПДВ в розмірах, відображених позивачем в податковому обліку. Разом з цим, податковим органом зменшено заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за вказані періоди, оскільки не можливо підтвердити зазначені суми бюджетного відшкодування, у зв'язку з відсутністю матеріалів перевірок, що підтверджують дані позивача по взаємовідносинах з його контрагентами та з огляду на відсутність матеріалів перевірок, що підтверджують дані позивача по взаємовідносинах з його постачальниками (ТОВ «ТіДіСі Дальнобой», АС МАП - України, ПП «ТК «УКР- Петроль», ТОВ «Каро Партс» і ТОВ «Континент Нафто Трейд», ТК «Євро-Трак», ТОВ «Корпорація «Спецторг», ПП «Клуб-Плюс», ТОВ «ТПК «Омега-Автопоставка», ТОВ «Зевс Транс Сервіс», ТОВ «Бекстер» та ТОВ «Енергетичні системи»).

Матеріалами справи встановлено, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту по деклараціях за жовтень 2009 року, квітень, червень, липень, серпень, листопад та грудень 2010 року і січень 2011 року суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, які він отримав під час проведення господарських операцій з контрагентами, зокрема: ТОВ «ТіДіСі Дальнобой», АС МАП - України, ПП «ТК «УКР- Петроль», ТОВ «Каро Партс» і ТОВ «Континент Нафто Трейд», ТК «Євро-Трак», ТОВ «Корпорація «Спецторг», ПП «Клуб-Плюс», ТОВ «ТПК «Омега-Автопоставка», ТОВ «Зевс Транс Сервіс», ТОВ «Бекстер» та ТОВ «Енергетичні системи».

Крім того, проведеними податковим органом перевірками підтверджено право позивача на формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій із вказаними контрагентами, що підтверджується довідками від 15.12.2009 за № 12305/23-4/30693226, від 07.07.2010 № 6200/23-4/30693226, від 27.08.2010 за № 7637/23-4/30693226, від 19.10.2010 за № 9979/23-7/30693226, від 05.11.2010 за № 10769/23-7/30693226, від 28.01.2011 за № 540/23-7/30693226 та актом від 25.03.2011 за № 2070/23-5/30693226.

В судовому порядку встановлено, що ДПІ у м. Хмельницькому направляла ГУДК України у Хмельницькій області висновок № 570 від 13.07.2010 про підтверджену суму бюджетного відшкодування в розмірі 109 913 грн., який був повернутий без виконання, а зазначена в ньому сума податку на додану вартість не відшкодована.

В березні 2011 року податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2009, червень 2010 року, липень 2010 року, за наслідками отримання податкової інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами перевірки складено акт № 2120/23-7/30693226 від 28.03.2011, в якому зафіксовано порушення: п. 1.8 ст. 1, пп. пп. 7.7.2, 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2009 року на суму 10 311 грн., за червень 2010 року - на 7 161 грн. та за липень 2010 року - на 7 441 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 30.03.2011 відповідачем-1 прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000262307/780 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 24 913 грн.

В квітні 2011 року податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2011 року, за наслідками отримання податкової інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами перевірки складено акт № 2747/23-7/30693226 від 15.04.2011, в якому зафіксовано порушення абз. «а» п. 200.4 ст. 200 та ст. 180 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року на 13 139 грн.

На підставі вказаного акту перевірки від 15.04.2011 року, відповідач-1 прийняв податкове повідомлення-рішення №000068230 від 19.04.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за січень 2011 року на 13 139 грн.

Як встановлено матеріалами справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в загальній сумі 330 381 грн. слугувала відсутність (за даними системи співставлення засобами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України) факту надмірної сплати податку на додану вартість деякими постачальниками позивача та відсутність матеріалів зустрічних перевірок.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновки податкового органу щодо завищення позивачем сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є необґрунтованими, а тому прийняті на їх підставі податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Крім того, встановлено, що позивач має право на повернення заявлених сум бюджетного відшкодування з ПДВ, а тому дії та бездіяльність відповідачів, що призвели до неповернення ТОВ «Гілея» сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є протиправними, а вказані суми підлягають стягненню.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Посилання відповідача на те, що суми сплаченого та зарахованого до Державного бюджету України податку на додану вартість в першу чергу використовуються для бюджетного відшкодування, а тому обов'язковою підставою включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата таких сум до бюджету на підставі вимог п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» є помилковими.

Необхідно відмітити, що пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, встановлення факту формування та сплати ними податкових зобов'язань за відповідними господарськими операціями.

Відповідно до п. п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що підтверджується дослідженими судами доказами. При цьому будь-які порушення контрагентами вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця отримати бюджетне відшкодування, за умови дотримання останнім цих вимог.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача-1 - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 та постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.01.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний