Ухвала суду № 36334342, 09.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2013 р. м. Київ К/800/8948/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Струсевичі Д.С.

за участю представників відповідача - Гармаша В.І., Качанка О.М., Чорного О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013

у справі № 2а/2570/2433/2012

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина»

до Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби від 26.06.2012 № 0000022200, № 0000032200, № 0000291700.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.09.2012 позов задоволено частково; скасовані податкові повідомлення-рішення від 26.06.2012 № 0000022200, № 0000032200; скасовано в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 37 839,37 грн. податкове повідомлення-рішення від 26.06.2012 № 0000291700.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 постанову суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову, якою позов задоволено; скасовані податкові повідомлення-рішення 26.06.2012 № 0000022200, № 0000032200; скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.06.2012 № 0000291700 в частині основного зобов'язання в розмірі 191 156,26 грн. та штрафних санкцій в розмірі 580 240,58 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки СТОВ «Батьківщина» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, складено акт № 85/2200/30875436 від 13.06.2012, в якому зафіксовані порушення: п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 192.1 ст. 192, пп. «е» п. 201.1 ст. 201, п. п. 209.2, 209.7 ст. 209 Податкового кодексу України, а саме: до декларацій з податку на додану вартість (скорочених) не виписано розрахунок коригування при зміні вартісних та кількісних показників та не відкориговано отриману попередню оплату; до складу податкового зобов'язання за грудень 2010 року віднесено реалізацію товарно-матеріальних цінностей невласного виробництва, в результаті чого встановлено завищення повноти нарахування податку на додану вартість в розмірі 7 286 222 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 192.1 ст. 192, абз. «а», «б» п. 185.1 ст. 185, п. п. 209.2, 209.7 ст. 209 Податкового кодексу України, а саме: до декларацій з податку на додану вартість (загальних) не виписано розрахунок коригування при зміні вартісних і кількісних показників та не відкориговано отриману попередню оплату; до складу податкового зобов'язання грудня 2010 року загальної декларації не включено реалізацію товарно-матеріальних цінностей не власного виробництва та занижено податкове зобов'язання за рахунок невідображення у податковому обліку послуг їдальні, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.07.2010 по 31.12.2011 на суму 7 502 951 грн.; п. 263.2 ст. 263 Податкового кодексу України, а саме: занижено обсяги плати за користування надрами в сумі 163 139,64 грн.; абз. «б», «г» пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», абз. «б», «г» пп. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 196 543,46 грн.; пп. пп. 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого до бюджету своєчасно не сплачено (перераховано) податок на доходи фізичних осіб в суму 2 169 606,84 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 26.06.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000022200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11 254 426,50 грн., в т.ч.: 7 502 951 грн. основного платежу та 3 751 475,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000032200 про збільшення суми грошового зобов'язання з плати за користування надрами в розмірі 203 924,55 грн.; в т.ч.: 163 139,64 грн. основного платежу та 40 784,91 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000291700 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 777 600,67 грн., в т.ч.: 196 543,46 грн. основного платежу та 581 057,21 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до свідоцтва №100237983 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість СТОВ «Батьківщина» з 01.01.2009 зареєстроване суб'єктом спеціального режиму оподаткування з наступними видами діяльності відповідно до КВЕД: 01.11.0 - вирощування зернових та технічних культур, 01.41.0 - надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту, 01.42.0 - надання послуг у тваринництві, 01.21.0 - розведення великої рогатої худоби, 01.23.0 - розведення свиней.

01.02.2010 між СТОВ «Батьківщина» та Благодійним фондом Олега Ляшка укладено договір про благодійну діяльність, відповідно до умов якого СТОВ «Батьківщина» надало благодійні пожертвування Благодійному фонду імені Олега Ляшка у вигляді товарів (комп'ютери, комплекти постільної білизни тощо). Передача здійснена 30.12.2010 на загальну суму 2 117 525,58 грн. згідно акту приймання-передачі.

Між СТОВ «Батьківщина» та ТОВ «Житло-Буд» було укладено договори № 10/4 від 10.04.2011 та № 1702 від 17.02.2011, на виконання умов яких ТОВ «Житло-Буд» здійснено попередню оплату за кукурудзу та цукор, про що виписані податкові накладні на загальну суму 41 176 300 грн., в т.ч. ПДВ - 6 862 717 грн. Суми податку на додану вартість за виписаними податковими накладними включені до податкових зобов'язань відповідних періодів, відображені у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних.

Згідно додаткової угоди №1/1 від 23.11.2011 до договору поставки № 10/4 від 10.04.2011 змінено предмет договору: позивачем здійснюється поставка кукурудзи (замість цукру-піску згідно договору).

Поставлена позивачем кукурудза є товаром власного виробництва, що підтверджується довідкою 29-СГ «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду».

Також в судовому порядку встановлено, що на підприємстві рахується чотири скважини, дві з яких не працюють. За період з 01.07.2010 по 31.12.2011 позивачем задекларовано плату за користування надрами в сумі 4 132,56 грн., що на думку податкового органу є меншою за належну, в результаті чого занижено таку плату на суму 163 139,64 грн.

Використання надр здійснювалось відповідно до розпорядження директора СТОВ «Батьківщина» від 17.12.2010 лише для потреб тваринництва. Використання води для інших потреб здійснювалось відповідно до договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води від 21.06.2011, укладеного між позивачем та КП «Комунгосп».

При розрахунку плати за користування надрами позивач виходив з норм витрат води для сільськогосподарського водопостачання, визначених листом Ічнянського міжрайонного управління водного господарства Чернігівського обласного управління меліорації і водного господарства від 29.06.2005 № 192, та нормами витрат для водокористувачів сільської місцевості. Про використання води згідно вказаних норм позивачем складались акти про використану воду.

Згідно умов колективних договорах СТОВ «Батьківщини» передбачено виділяти щомісячно грошові кошти за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні товариства, на харчування в їдальні на кожного працівника та службовця товариства незалежно від терміну його роботи та розміру заробітної плати.

Позивач в приміщенні власної їдальні для працівників підприємства готував страви, які надавались безкоштовно.

У грудні 2011 року СТОВ «Батьківщина» проведено нарахування доходу громадянам у вигляді орендної плати за використання земельних паїв громадян згідно договорів у сумі 11 840 805,19 грн. та нарахований податок на доходи фізичних осіб у сумі 2 169 606,84 грн. Податок на доходи фізичних осіб сплачено (перераховано) до місцевих бюджетів 03.04.2012.

Дораховуючи грошові зобов'язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями, податковий орган виходив з того, що у разі зміни номенклатури постачання товарів фактично відбувається повернення одних товарів та отримання інших, продавець в обов'язковому порядку повинен виписати розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, до якої згідно з договором вносяться зміни на товари, кількість (вартість) яких зменшується, та виписати іншу податкову накладну на товари, які постачаються на їх заміну; отриману попередню оплату від ТОВ «Житло-Буд» у відповідності до податкових накладних позивачем включено не до податкових декларацій з податку на додану вартість (загальних), а віднесено до податкових зобов'язань податкових декларацій з податку на додану вартість (скорочених); безкоштовне забезпечення харчуванням (обідами) працівників позивача без наявного виду діяльності відповідно до КВЕД для харчової промисловості на підприємстві та непоширенням сільськогосподарської діяльності на такий вид діяльності позивача, на підприємстві відсутні касовий апарат та відповідні дозволи на проведення громадського харчування; до складу податкових зобов'язань по скороченій декларації включено реалізацію продукції невласного виробництва; у період з 01.07.2010 по 31.12.2011 позивачем занижено задекларовані показники з плати за користування надрами на суму 163 139,64 грн., в т.ч.: І квартал 2011 року - 40 414,40 грн., ІІ квартал 2011 року - 40 760,12 грн., ІІІ квартал 2011 року - 40 746,72 грн., ІV квартал 2011 року - 41 218,40 грн.; позивач не оподаткував суму додаткових благ, наданих працівникам підприємства у вигляді вартості харчування, безоплатно отриманого платниками податку в сумі 1 083 652,27 грн., в результаті чого позивачем не нараховано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у розмірі 191 156,26 грн.; несвоєчасно сплачено податок на доходи фізичних осіб у сумі 2 169 606,84 грн. з доходів громадян у вигляді орендної плати за використання земельних паїв громадян, граничним терміном сплати якого було - 01.02.2012, а сплату проведено 03.04.2012.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач правомірно включив податкові зобов'язання за договорами № 10/4 від 10.04.2011 та № 1702 від 17.02.2011 до скороченої податкової декларації, а тому дії відповідача щодо включення податкових зобов'язань до загальної податкової декларації є неправомірними; при цьому, своєчасне не проведення коригування при зміні номенклатури товару не впливає на визначення податкових зобов'язань, оскільки позивачем реалізовувалась продукція власного виробництва, а сума отриманої передплати та вартість поставленого товару співпадають; операції з надання позивачем благодійної допомоги, зокрема, безоплатне надання товарів благодійній організації, звільняються від оподаткування; помилкове віднесення позивачем до скороченої податкової декларації суми наданої благодійної допомоги не впливає на права відповідача щодо нарахування податкових зобов'язань з таких операцій; операції з постачання послуг харчування своїм працівникам можуть відображатись суб'єктом спеціального режиму оподаткування в податковій декларації з ПДВ (скороченій), за умови, що зазначені обіди вироблені з власної сільгоспсировини, а продукти харчування, що входять до меню таких обідів, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та постачання таких товарів (продуктів харчування) здійснюється відповідно до видів діяльності, зазначених у Свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарських підприємств як суб'єктів спеціального режиму оподаткування; відповідачем недотримано порядок обчислення податкових зобов'язань з плати за користування надрами; позивачем проводилось харчування працівників шляхом вивезення обідів безпосередньо на об'єкти виробництва, харчування не персоніфіковано, тому позивач позбавлений можливості вести облік надання додаткових благ, що виключає можливість визначення об'єкта оподаткування та подальшого його оподаткування; в частині нарахування СТОВ «Батьківщина» штрафних санкцій податковим повідомленням-рішенням № 0000291700 від 26.06.2012 в розмірі 542 401,21 грн. дії податкового органу є правомірними.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позовних вимог, апеляційний адміністративний суд фактично погодився з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності нарахування податковим органом грошових зобов'язань з податку на додану вартість та плати за користування надрами, а в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб мотивував своє рішення тим, що колективними договорами передбачено виділення щомісячно грошових коштів за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні товариства, на харчування в їдальні на кожного працівника та службовця товариства, незалежно від терміну його роботи та розміру заробітної плати; згідно розпорядження директора позивача від 11.08.2009 зобов'язано організовувати виїзне харчування за рахунок СТОВ «Батьківщина» працівників, задіяних на роботах не за місцем знаходження товариства, харчування повинно здійснюватись постійно на час виїзних робіт; за відсутності факту виплати позивачем доходу орендодавцям у вигляді орендної плати відсутні підстави для оподаткування таких доходів, а саме: утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету.

Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Згідно з п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті може обрати спеціальний режим оподаткування. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (п. п. 209.1, 209.2 ст. 209 ПК України).

Відповідно до п. 209.7 ст. 209 зазначеного Кодексу сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24, 4101, 4102, 4103, 4301 УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Судами попередніх інстанцій, в даному випадку, не досліджено питання щодо приготування їжі для працівників позивача виключно з вироблених ним сільськогосподарських товарів, чи з використанням також купованої сировини, наявності дозволів у позивача на забезпечення харчуванням працівників позивача; чи підпадає під сільськогосподарську діяльність позивача такий вид діяльності як харчова промисловість, що здійснює СТОВ «Батьківщина» у вигляді приготування їжі для своїх працівників.

Щодо встановленого в судовому порядку факту помилкового віднесення до скороченої декларації розміру наданої благодійної допомоги, суди обох інстанцій не взяли до уваги посилання відповідача, що на момент проведення перевірки не було надано перевіряючим ні договору про благодійну діяльність від 01.02.2010, укладеного між СТОВ «Батьківщина» та Благодійним фондом Олега Ляшка, ані акту приймання-передачі благодійних пожертвувань у вигляді товарів.

Так, згідно вимог п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Судами попередніх інстанцій не досліджено питання щодо причин неможливості надання вказаних документів щодо благодійної діяльності позивача під час проведення перевірки.

Щодо попередньої оплати за товар (кукурудзу та цукор) згідно укладених договорів між позивачем та ТОВ «Житло-Буд», слід зазначити, що згідно п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій, що своєчасне не проведення коригування при зміні номенклатури товару не впливає на визначення податкових зобов'язань, оскільки сума отриманої передплати та вартість отриманого товару співпадають є помилковими, оскільки з аналізу норм Податкового кодексу України вбачається, що передплата здійснена у відповідності до контракту є подією, яка викликає зміни у складі активів як покупця так і постачальника, а суми податкових зобов'язань та податкового кредиту підлягають відповідному коригуванню, якщо після такої поставки здійснюється будь-яка зміна суми компенсації вартості.

Щодо нарахування податковим органом грошового зобов'язання з плати за користування надрами, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. п. 263.1, 263.2 ст. 263 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій в користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини) або обсяг погашених у податковому (звітному) періоді запасів корисних копалин. До об'єкта оподаткування належать: обсяг корисної копалини (мінеральної сировини), видобутої з надр на території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими ніж платник суб'єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною; обсяг корисної копалини (мінеральної сировини), видобутої (вилученої) з відходів (втрат, хвостів тощо) гірничодобувного виробництва, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими ніж платник суб'єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, якщо для її видобутку відповідно до законодавства необхідно отримати спеціальний дозвіл; обсяг погашених запасів корисних копалин.

В даному випадку судами обох інстанцій, в порушення ч. ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, не досліджено питання обсягів видобутих корисних копалин у вигляді води та не запропоновано сторонам подати детальний розрахунок плати за користування надрами за перевіряємий період.

Щодо нарахування грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб слід зазначити наступне.

Відповідно до абз. «б» пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Аналогічні положення зазначені і в Податковому кодексі України.

Так, відповідно до абз. «б» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Згідно з абз. «а» п. 171.2 ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України).

Для встановлення факту отримання платниками податку додаткових благ, необхідно дослідити зв'язок витрат на харчування працівників позивача з господарською діяльністю товариства, що в даному випадку судами обох інстанцій не зроблено.

Крім того, судові висновки про неможливість визначення об'єкта оподаткування та подальшого його оподаткування, неможливість ведення обліку відповідних витрат, у зв'язку з харчуванням працівників позивача шляхом вивезення обідів безпосередньо на об'єкти виробництва, є помилковими, оскільки пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України зобов'язує платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Слід також зазначити, що відповідно до пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій не досліджено питання правомірності застосування вказаної норми права за виявлене під час перевірки порушення - несвоєчасну сплату (перерахування) податку на доходи фізичних осіб у сумі 2 169 606,84 грн. з нарахованої суми 11 840 805,19 грн. доходів громадян у вигляді орендної плати за використання земельних паїв згідно відповідних договорів.

Однак, встановлення даних обставин має важливе значення для правильного вирішення даної справи.

Слід звернути увагу, що суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, не вирішив позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2012 № 0000291700 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 196 543,46 грн. основного платежу та 543 217,84 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Київський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, не вирішив позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2012 № 0000291700 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 5 387,20 грн. основного платежу та 816,63 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

Згідно наявної у справі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.06.2013 слідує, що Варвинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області є правонаступником Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби.

На підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції вважає за необхідне допустити по даній справі заміну відповідача - Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби її правонаступником - Варвинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернігівській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби її правонаступником - Варвинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернігівській області.

Касаційну скаргу Варвинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 та постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.09.2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний