Ухвала суду № 36334344, 17.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 року м. Київ К/9991/461/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Господарського суду Запорізької області від 11 березня 2009 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року

у справі № 11/83/09-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод надпотужних трансформаторів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 11 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року, адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод надпотужних трансформаторів» (позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000540802/0 від 23 травня 2008 року. Присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь ВАТ «Запорізький завод надпотужних трансформаторів» документально підтверджені судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 11 березня 2009 року в частині задоволення позовних вимог, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ВАТ «Запорізький завод надпотужних трансформаторів» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2008 року, за результатами якої складено акт № 130/08-02/13604509 від 14 травня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000540802/0 від 23 травня 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 12 443,39 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000540802/1 від 22 липня 2008 року, № 0000540802/2 від 26 вересня 2008 року та № 0000540802/3 від 08 грудня 2008 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним заявленням до відшкодування в лютому 2008 року суми податку на додану вартість в розмірі 12 443,39 грн., яку фактично сплачено в цьому ж податковому періоді платіжним дорученням № 231 від 13 лютого 2008 року.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В розглядуваній ситуації судовими інстанціями встановлено, що спірну суму заявленого до бюджетного відшкодування податку на додану вартість фактично сплачено позивачем до бюджету в січні 2008 року платіжним дорученням № 80 від 16 січня 2008 року в рахунок погашення кредиторської заборгованості за одержані в грудні 2007 року енергоносії.

А відтак, враховуючи те, що чинне на час виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не ставить в залежність право на бюджетне відшкодування від того, коли у отримувача товарів (послуг) виникло право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а передбачає, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення (різниця між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту), яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), висновок судових інстанцій про задоволення позову слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Запорізької області від 11 березня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі відхилити, а постанову Господарського суду Запорізької області від 11 березня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.