Ухвала суду № 36334315, 10.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 року м. Київ К-40897/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Господарського суду Полтавської області від 13 липня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2010 року

у справі № 17/111

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферум»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Полтавської області від 13 липня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2010 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферум» (позивач) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (відповідач) задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0003312301/0/1857 від 22 серпня 2007 року, № 2472/0003312301/1 від 31 жовтня 2007 року, № 0003312301/2/218 від 18 січня 2008 року, № 0003312301/3/1127 від 01 квітня 2008 року, № 0004142301/1/2478 від 31 жовтня 2007 року, № 0004142301/2/462 від 11 лютого 2008 року, № 0004142301/3/1130 від 01 квітня 2008 року, № 0000222301/2/221 від 18 січня 2008 року, № 0000222301/1/632 від 27 лютого 2008 року, № 0000222301/2/1083 від 26 березня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Ферум» 3,40 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Полтавської області від 13 липня 2010 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2010 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Крім того, Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області на Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області у зв'язку з реорганізацією.

Згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене клопотання підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Ферум» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2006 року по 31 березня 2007 року, за результатами якої складено акт № 481/23-120/23814604 від 09 серпня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження, відповідачем остаточно прийнято податкові повідомлення-рішення № 0003312301/3/1127 від 01 квітня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 37 704,40 грн. (30 418,00 грн. - основний платіж, 7 286,40 грн. - штрафні (фінансові) санкції), № 0004142301/3/1130 від 01 квітня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4 022,80 грн. (3 236,00 грн. - основний платіж, 786,80 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 0000222301/2/1083 від 26 березня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 9 729,00 грн. (8 108,00 грн. - основний платіж, 1 621,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 8.8.1 пункту 8.8 статті 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з протиправним віднесенням до складу валових витрат вартості отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудуніверсал» підрядних робіт, а також неправомірним відображенням в податковому обліку витрат на поліпшення орендованих основних фондів, а саме - частини під'їзної залізничної колії.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною 1 статті 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Так, судовими інстанціями встановлено, що між Закритим акціонерним товариством «ТАС-Інвестбуд» (генеральний підрядник) та позивачем (підрядник) укладено договір підряду № 0103-07 від 01 березня 2007 року на здійснення ремонту приміщення за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 7.

Водночас для виконання робіт на вказаному об'єкті ТОВ «Ферум» на умовах субпідряду укладено відповідний договір з ТОВ «Промбудуніверсал».

При цьому судами встановлено, що позивач не здійснював поліпшення чи модернізацію власних або орендованих основних фондів, а виконував ремонтно-будівельні роботи на замовлення ЗАТ «ТАС-Інвестбуд» шляхом залучення субпідрядника - ТОВ «Промбудуніверсал».

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, фактичне виконання укладеного між позивачем та ТОВ «Промбудуніверсал» договору підтверджується належним чином складеними первинними та платіжними документами, що, в свою чергу, обумовлює правомірність віднесення ТОВ «Ферум» вартості отриманих робіт до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 8.8.1 пункту 8.8 статті 8 Закону № 334/94-ВР у разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), частина вартості таких поліпшень у складі витрат, що перевищують суму на поліпшення основних фондів, визначену згідно з підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 цієї статті, включається таким орендарем до балансової вартості: відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди); створеної таким орендарем відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря не обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди).

При цьому орендарем не враховується балансова вартість об'єкта оперативного лізингу (оренди), за якою він обліковується на балансі орендодавця.

Підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону № 334/94-ВР передбачено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Поряд з цим судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Промбудуніверсал» укладено договір від 01 листопада 2006 року на виконання підрядних робіт з технічного обслуговування колії довжиною 863 метри, яка використовується в господарській діяльності ТОВ «Ферум» на підставі укладеного з Кременчуцькою райспоживспілкою договору оренди від 29 вересня 2006 року.

В розділі 2 Правил обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд, затверджених спільним наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27 листопада 1997 року № 32/288, вказано, що технічним обслуговуванням є комплекс заходів щодо контролю та підтримання роботоспроможного або справного стану, який полягає, як правило, в огляді, догляді та періодичному ремонті.

В свою чергу, поліпшенням об'єкта основних засобів, відповідно до наказу Державного комітету статистики України від 15 грудня 2003 року № 444 «Про затвердження форми одноразового державного статистичного спостереження № 1-амортизація», є витрати, пов'язані з модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо об'єкта основних засобів, у результаті чого збільшуються майбутні економічні вигоди, що первісно очікуються від його використання.

А відтак, враховуючи те, що в розглядуваній ситуації поліпшення орендованої ТОВ «Ферум» колії не проводилось, а ТОВ «Промбудуніверсал» в рамках укладеного з позивачем договору від 01 листопада 2006 року здійснювалось її технічне обслуговування, відповідачем помилково застосовано до спірних правовідносин положення підпункту 8.8.1 пункту 8.8 статті 8 Закону № 334/94-ВР.

Також, колегія суддів погоджується з доводами судових інстанцій про те, що збільшуючи за результатами адміністративного оскарження позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4 022,80 грн. та в розмірі 9 729,00 грн., Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області та Державною податковою адміністрацією у Полтавській області відповідно не наведено жодних доказів, на яких ґрунтуються такі висновки органів державної податкової служби, а також посилань на конкретні норми чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Полтавської області від 13 липня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію у Полтавській області її правонаступником - Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити, а постанову Господарського суду Полтавської області від 13 липня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.