Ухвала суду № 36334320, 10.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 року м. Київ К/9991/28955/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Темп»

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року

у справі № 2а-6791/10/2370

за позовом Публічного акціонерного товариства «Темп»

до Державної податкової інспекції у м. Черкаси

про часткове скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Темп» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси (відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004101504/0 від 15 грудня 2010 року в повному обсязі та податкових повідомлень-рішень № 0004111504/0 від 15 грудня 2010 року, № 0004121504/0 від 15 грудня 2010 року, № 230/17-2207/14308948 від 20 грудня 2010 року та № 0004062301/0 від 16 грудня 2010 року в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій та пені.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року та прийняття нового рішення про задоволення позову.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, а постановлені у справі судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт № 2780/23-2/14308948 від 13 грудня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0004101504/0 від 15 грудня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 170,00 грн. (0,00 грн. - основний платіж, 170,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), № 0004111504/0 від 15 грудня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 27 123,17 грн. (18 082,11 грн. - основний платіж, 9 041,06 грн. - штрафні (фінансові) санкції), № 0004121504/0 від 15 грудня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з плати за спеціальне користування водними ресурсами державного значення в розмірі 329,05 грн. (159,05 грн. - основний платіж, 170,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), № 0004062301/0 від 16 грудня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 57 610,00 грн. (34 003,00 грн. - основний платіж, 23 607,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 230/17-2207/14308948 від 20 грудня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 66 253,50 грн. (2 374,41 грн. - основний платіж, 4 744,82 грн. - штрафні (фінансові) санкції, 59 136,27 грн. - пеня).

Обґрунтовуючи свою правову позицію, позивач вказував на те, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18 жовтня 2004 року у справі № 01/3365 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ПАТ «Темп», а відтак, на думку підприємства, йому не нараховуються неустойка (штраф, пеня) та до нього не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до преамбули Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2343-XII) цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності-боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Згідно з абзацом 24 статті 1 Закону № 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону № 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

З огляду на наведене, можна дійти висновку про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання і є похідними від нього.

А відтак, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Таким чином, враховуючи те, що строк сплати позивачем податкових зобов'язань, визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, настав після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, його дія на виконання цих зобов'язань не розповсюджується, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову в розглядуваній ситуації відсутні.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Темп» відхилити, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.