Ухвала суду № 36334310, 03.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/13509/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

за участю секретаря судового засідання: Горголь І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року

у справі № 2а-2005/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-4»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області,

за участю Прокуратури Полтавської області

про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-4» (позивач) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0005802301/0/4108 від 28 грудня 2009 року та № 0005802301/1/784 від 12 березня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Центр-4» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Крім того, Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області на Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області у зв'язку з реорганізацією.

Згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Центр-4» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої складено акт № 6359/23-209/33081927 від 16 грудня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005802301/0/4108 від 28 грудня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 103 054,00 грн. (771 525,00 грн. - основний платіж, 331 529,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005802301/1/784 від 12 березня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.2, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості товарно-матеріальних цінностей, послуг з ремонту обладнання та устаткування, послуг із складання проектно-кошторисної документації, послуг автогрейдера, будівельних та ремонтних робіт, робіт з благоустрою території, придбаних у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Крембудінвест», Приватного підприємства «РІШОН», Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми «Світло-Едельвейс», Приватного підприємства «ІНДБУД», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Центр-4» та вказаними суб'єктами господарювання.

Зазначений висновок контролюючим органом зроблено виключно з огляду на ненадання позивачем товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування придбаної продукції.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Поряд з цим судами встановлено, що фактичне виконання господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей, послуг та робіт у контрагентів засвідчується належним чином оформленими рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, видатковими накладними, довідками про вартість виконаних робіт, дорученнями на отримання товарно-матеріальних цінностей, банківськими виписками.

Крім того, матеріали справи містять первинну документацію, яка підтверджує використання позивачем придбаних товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності.

Отже, з огляду на встановлений судами першої та апеляційної інстанцій факт реального здійснення спірних господарських операцій, висновок судових інстанцій про неправомірність прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слід визнати правильним.

Що ж стосується доводів відповідача про безтоварний характер здійснених господарських операцій з підстав ненадання позивачем товарно-транспортних накладних, то колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли їх до уваги, оскільки, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товару та його використання у власній господарській діяльності, як у розглядуваній ситуації, ненадання такого документа як товарно-транспортна накладна не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію у Полтавській області її правонаступником - Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.