Ухвала суду № 36334266, 03.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/23841/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

за участю секретаря судового засідання: Горголь І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2009 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року

у справі № 2а-1721/09/1370

за позовом Військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Державного казначейства України у Львівській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року, адміністративний позов Військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» (позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові (відповідач) задоволено повністю. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 412301/3/2205 від 12 лютого 2009 року, № 412301/2/21920 від 10 грудня 2008 року, № 412301/1/16937 від 19 вересня 2008 року, № 412301/0/14866 від 19 серпня 2008 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2009 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Крім того, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів у зв'язку з реорганізацією.

Згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ДП Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» з питань достовірності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень, серпень, вересень, листопад, грудень 2007 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2007 року, січень 2008 року, за результатами якої складено акт № 83/23-4/07684556 від 11 серпня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 412301/0/14866 від 19 серпня 2008 року, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 875 718,54 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 437 859,17 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги ДП Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 412301/1/16937 від 19 вересня 2008 року, № 412301/2/21920 від 10 грудня 2008 року та № 412301/3/2205 від 12 лютого 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення підприємством пунктів 1.3, 1.7, 1,8 статті 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним заявленням до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 875 718,54 грн. з огляду на відсутність підтвердження надмірної сплати податку до бюджету контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Тіком».

Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган вказував про сплату ТОВ «Тіком» в охоплений перевіркою період до Державного бюджету України лише 12 167,00 грн. податку на додану вартість внаслідок наявної у нього суми податкового кредиту.

Також, відповідач посилався на те, що контрагент позивача є посередником, а постачальником реалізованого ДП Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» товару є Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиції СВІ», яке, відповідно до інформації, наданої Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва листом № 10388/7/15-810 від 16 травня 2008 року, не звітує до органу державної податкової служби за місцем реєстрації з вересня 2007 року та знаходиться на стадії ліквідації.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, підприємством включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у ТОВ «Тіком» запасних частин та комплектуючих для літаків, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особою, яка має статус платника податку на додану вартість.

Фактичне виконання господарських зобов'язань між ДП Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» та його постачальником податковим органом не заперечується.

Доводи касаційної скарги про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є фактична сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами, в тому числі по ланцюгу постачання, колегія суддів відхиляє, оскільки пункт 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

В свою чергу, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови бюджетного відшкодування стосується платника, який згідно із Законом № 168/97-ВР поніс фактичні витрати щодо сплати зазначеного податку.

А відтак, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, однак зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Львові її правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.