Ухвала суду № 36334263, 14.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/36106/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої: суддів:Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства фінансів України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року

у справі № 2а-10908/10/0470

за позовом : ОСОБА_4

до: Державної судової адміністрації України,

Міністерства фінансів України,

Державного казначейства України

третя особа Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_4 7 вересня 2010 року звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про:

- визнання неправомірною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів для повного фінансування заробітної плати судді ОСОБА_4 з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 11 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат та інших видів заробітної плати, передбачених діючим законодавством;

- визнання неправомірною бездіяльності Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів для повного фінансування заробітної плати ОСОБА_4 з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 11 мінімальних заробітних плат станом на момент проведення виплат відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 3 вересня 2005 року «Про оплату праці суддів»;

- зобов'язання Державного казначейства України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою «Виконання рішень судів» на погашення заборгованості по заробітній платі судді ОСОБА_4 за період з 1 вересня 2009 року по 1 серпня 2010 року у розмірі 12 532,90 грн. (без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів);

- стягнення з Державної судової адміністрації України з єдиного рахунку Державного бюджету України № 35213015004024, відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на «Виконання рішень судів на користь суддів», заборгованість по заробітній платі за період з 1 вересня 2009 року по 1 серпня 2010 року на користь судді ОСОБА_4 у розмірі 12 532,90 грн., з якої необхідно здійснити відповідні утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року адміністративний позов ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, третя особа Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю: визнано бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів для повного фінансування заробітної плати судді ОСОБА_4 з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 11 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат та інших видів заробітної плати, передбачених діючим законодавством неправомірною; визнано бездіяльність Міністерства фінансів України, щодо неприйняття заходів для повного фінансування заробітної плати ОСОБА_4 з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 11 мінімальних заробітних плат станом на момент проведення виплат відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці суддів» - неправомірною; зобов'язано Державне казначейство України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 20055032) провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) за бюджетною програмою «Виконання рішень судів» на погашення заборгованості по заробітній платі судді ОСОБА_4 за період з 1 вересня 2009 року по 1 серпня 2010 року у розмірі 12532 (дванадцять тисяч п'ятсот тридцять дві) грн. 90 коп. (без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів; стягнуто з Державної судової адміністрації України з єдиного рахунку Державного бюджету України № 35213015004024, відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на «Виконання рішень судів на користь суддів», заборгованість по заробітній платі за період з 1 вересня 2009 року по 1 серпня 2010 року на користь судді ОСОБА_4 у розмірі 12532 (дванадцять тисяч пятсот тридцять дві) грн. 90 коп., з якої необхідно здійснити відповідні утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року апеляційну скаргу Міністерства фінансів України задоволено частково: постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року у справі № 2-а-10908/10/0470 за позовом ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, третя особа Дніпропетровський апеляційний адміністративний суду про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії змінено. В абзацах другому та третьому резолютивної частини постанови суду словосполучення «в розмірі 11 мінімальних заробітних плат» замінено словосполученнями «в розмірі 9,8 мінімальних заробітних плат».В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року у справі № 2-а-10908/10/0470 залишено без змін.

Міністерство фінансів України в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно постанови Верховної Ради України від 22 травня 2008 року № 300-VI ОСОБА_4 призначено на посаду судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду безстроково. Заробітна плата позивачки, грошове утримання та надбавки обчислювалися виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідний рік в 2010 році.

Задовольняючи позовні вимоги за період з 19 серпня 2009 року, суди виходили із з того, що оскільки за змістом статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ (в редакції, що діяла станом на 1 січня 2006 року), постанов Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року № 514, від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» посадовий оклад суддів апеляційного суду з 1 червня 2005 року не може бути нижче 9,8 розмірів мінімальної заробітної плати, схеми посадових окладів та розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи розраховуються виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а судовими рішеннями, які набрали законної сили, визнано незаконними пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» щодо застосування для розрахунку посадових окладів мінімальної заробітної плати в розмірі 332 грн. і не проведення перерахунку при підвищенні мінімальної заробітної плати в подальшому та постанову Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадових окладів суддів, то відповідачі при нарахуванні та виплаті заробітної плати позивачці діяли неправомірно.

Проте з такими висновками судів не можна погодитись з огляду на наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач звернулась до суду 7 вересня 2010 року з позовними вимогами, які охоплюють період з 19 серпня 2009 року по 1 серпня 2010 року.

Так, за змістом абзацу 1 частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час звернення до суду з позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Формула «спори з прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення» охоплює весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби, зокрема й спори про стягнення заборгованості із заробітної плати тощо.

Публічна служба, згідно з положеннями пункту 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування .

Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України (чинній на час звернення позивача до суду) визначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Вирішуючи спір, суди не врахували наведених вище вимог законодавства та не встановили, коли розпочався перебіг строку звернення до суду, а в разі його пропущення причини несвоєчасного звернення до суду. Наслідки пропущення строку звернення до суду судами також не застосовані.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що судами попередніх інстанцій рішення винесені з порушенням положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на те, що повно і всебічно не з'ясовано всіх важливих обставин у справі.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судами не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення судів попередніх інстанцій у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Касаційну скаргу Міністерства фінансів України задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року скасувати.

Справу 2а-10908/10/0470 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі.

Головуюча: Н.Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко