Ухвала суду № 36334199, 02.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2013 року м. Київ К/800/2921/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2012

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012

у справі № 2а-9954/12/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства «Концерн АВЕК та Ко»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Концерн АВЕК та Ко» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000120047 від 14.05.2012.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2012, позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Концерн АВЕК та Ко» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за жовтень 2011 року-січень 2012 року по взаємовідносинам з Приватним підприємством фірмою «Бріз СПД», складено акт перевірки № 74/47-0/22649344 від 20.04.2012, в якому зафіксовано порушення: п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: позивачем зайво включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за господарськими операціями з ПП фірмою «Бріз СПД» в розмірі 639 598,29 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 639 598,29 грн., в т.ч.: у наступних періодах: жовтень 2011 року у сумі податку на додану вартість 200 000,01 грн., січень 2012 року у сумі податку на додану вартість в розмірі 439 598,28 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 14.05.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000120047 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 959 397 грн., в т.ч.: 639 598 грн. основного платежу та 319 799 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок відповідача про відсутність факту реального здійснення господарських відносин між позивачем та ПП фірмою «Бріз СПД».

Також судами встановлено що між позивачем та ПП фірмою «Бріз СПД» укладено ряд договорів, а саме:

- договір підряду від 12.07.2011 № 317, з додатковою угодою від 15.09.2011, предметом якого є роботи з будівництва блоків з павільйонів в наступних місцях проведення робіт: торгово-сервісний комплекс з об'єктами культурно-розважального призначення по вул. Академіка Павлова; 2-й пусковий комплекс торгово-виставкового комплексу по вул. Академіка Павлова, в т.ч. 1-а черга; тимчасова торгова зона з місцями для зберігання товарів та автотранспорту (1-й пусковий комплекс торгово-виставкового комплексу) по вул. Академіка Павлова, 165-Д;

- договір підряду від 12.07.2011 № Б-317, з додатковою угодою від 15.09.2011, предметом якого були роботи з благоустрою території та устаткуванню зовнішніх зливових мереж в наступних місцях проведення робіт: торгово-сервісний комплекс з об'єктами культурно-розважального призначення по вул. Академіка Павлова; 2-й пусковий комплекс торгово-виставкового комплексу по вул. Академіка Павлова, в т.ч. 1-а черга; тимчасова торгова зона з місцями для зберігання товарів та автотранспорту (1-й пусковий комплекс торгово-виставкового комплексу) по вул. Академіка Павлова, 165-Д;

- договір підряду від 22.08.2011 № Д-317, предметом якого були роботи з демонтажу 2-х блоків з павільйонів, навантажувально-розвантажувані роботи, складування та зберігання матеріалів.

Факт виконання умов зазначених договорів судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: актами приймання виконаних робіт, виписками з розрахункових рахунків позивача, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Матеріалами справи встановлено, що ПП фірма «Бріз СПД», на час укладення та виконання господарських зобов'язань з ПАТ «Концерн АВЕК та Ко», було зареєстроване платником податку на додану вартість та мало ліцензію на провадження діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ сплачені у складі вартості робіт, отриманих від ПП фірма «Бріз СПД».

Суд касаційної інстанції погоджується з наведеним висновком судів попередніх інстанції, з оглядну на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з положеннями ст. 201 зазначеного Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити зазначені у цьому ж Кодексі. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, право на податковий кредит у платника податку на додану вартість виникає за наявності належно оформлених податкових накладних, фактичної сплати грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податкових накладних, та фактичного виконання господарських операцій, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2012 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний