Постанова № 36334118, 25.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2013 року Справа № 902/1048/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Гольцової Л.А.,

Кочерової Н.О.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Росер"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 року

у справі № 902/1048/13

господарського суду Вінницької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Росер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод"

про стягнення 728 337,40 грн.

за участю представників:

позивача - Рижого А.А.

відповідача - Нікитенко Т.М.

В С Т А Н О В И В:

В липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Росер" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 728 279 грн. та витрат по сплаті судового збору в сумі 14 565,58 грн.

В подальшому позивач збільшив розмір позовних вимог, внаслідок неправильного їх вирахування, та просив стягнути з відповідача 728 337,40 грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 08.08.2013 року (суддя Тварковський А.А.) позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Росер" 728 337,40 грн. безпідставно отриманих коштів та 14 566,75 грн. витрат по сплаті судового збору; повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Росер" з Держаного бюджету України 83 коп. зайво сплаченого судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 року (судді: Мельник О.В., Розізнана І.В., Грязнов В.В.) рішення господарського суду Вінницької області від 08.08.2013 року в частині задоволення позову про стягнення 728 337,40 грн. безпідставно отриманих коштів та 14 566,75 грн. витрат по сплаті судового збору скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову; в частині повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Росер" з Держаного бюджету України 83 коп. зайво сплаченого судового збору - рішення залишено без змін.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Росер" просить скасувати постанову апеляційного господарського суду у даній справі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а рішення першої інстанції залишити в силі.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевим господарським судом встановлено, що 01.08.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Росер" (лізингоотримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" (лізингодавець) підписано договір оперативного лізингу № РС 01082012, згідно якого лізингодавець надає лізингоодержувачу на строк до 60 місяців право оренди (оперативного лізингу) обладнання ТОВ "Погребищенський маслосирзавод", визначеного додатком 1 до даного договору. При цьому, додаток 1 до договору не підписано.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Росер" вказало про перерахування відповідачу протягом жовтня 2012 року - травня 2013 року грошових коштів у загальному розмірі 728 337,40 грн. на підставі платіжних доручень, в призначеннях платежу яких зазначено: "оплата згідно договору № РС 01082012 від 01.08.2012 року (часткова орендна плата…). Проте, фактично договір оперативного лізингу між сторонами не укладався внаслідок недосягнення згоди щодо його предмету, асортименту та кількості переданого у лізинг обладнання. Крім того, відсутній акт прийому - передачі предмета лізингу. В зв"язку з цим позивач зазначив про обов"язок відповідача повернути безпідставно отримані кошти на підставі ст. 1212 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача заявленого розміру грошових коштів на підставі ст. 1212 ЦК України, як безпідставно отриманих, місцевий господарський суд вказав, що договір між сторонами не відбувся, тобто є неукладеним внаслідок непогодження такої істотної умови, як предмет лізингу (відсутній додаток 1 до договору), асортимент та кількість переданого обладнання. Визнавши договір неукладеним, суд першої інстанції дійшов висновку, що кошти, сплачені позивачем, як орендна плата за договором, набуті відповідачем безпідставно, оскільки відсутні правові наслідки щодо виконання договору сторонами.

Проте, апеляційна інстанція, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, вірно зазначила про помилковість висновку суду першої інстанції щодо правильного застосування до даних правовідносин норм ст. 1212 ЦК України, оскільки спірний договір є укладеним. При цьому, апеляційний господарський суд вказав про те, що незважаючи на відсутність додатку 1 до договору № РС 01082012 від 01.08.2012 року, сторони фактично виконували взаємні зобов'язання за цим договором, зокрема, відповідач надав в (оренду) оперативний лізинг позивачеві майно, а останній прийняв його, використовував та оплачував вартість користування. Крім того, наявність між сторонами правовідносин за спірним договором підтверджено позивачем у претензії, адресованій відповідачу.

Також під час перегляду рішення в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд встановив факт надання позивачеві в оренду (оперативний лізинг) активів відповідача, про що сторонами складено акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) №68 від 13.03.2013 року на суму 15 000 грн., №75 від 15.03.2013 року на суму 37 000 грн., №76 від 18.03.2013 року на суму 10 000 грн., №77 від 19.03.2013 року на суму 10 000 грн., №78 від 20.03.2013 року на суму 30 000 грн., №79 від 21.03.2013 року на суму 31 000 грн., № 84 від 26.03.2013 року на суму 40 000 грн., №85 від 28.03.2013 року на суму 7 000 грн., №86 від 29.03.2013 року на суму 7 000 грн., №87 від 01.04.2013 року на суму 10 000 грн., №ЛО00012 від 05.11.2012 року на суму 20 000 грн., №ЛО00011 від 02.11.2012 року на суму 25 000 грн., №ЛО00016 від 29.11.2012 року на суму 30000 грн., №ЛО00015 від 26.11.2012 року на суму 20 000 грн., № ЛО00014 від 07.11.2012 року на суму 4490 грн., №ЛО00013 від 06.11.2012 року на суму 20000 грн.

Відповідно до платіжних доручень № 10 від 08.10.2012 року на суму 20000 грн., № 19 від 23.10.2012 року на суму 30000 грн., №21 від 25.10.2012 року на суму 20000 грн., № 24 від 30.10.2012 року на суму 35000 грн., №26 від 02.11.2012 року на суму 25000 грн., № 29 від 05.11.2012 року на суму 20000 грн., № 31 від06.11.2012 року на суму 20000 грн., № 32 від 07.11.2012 року на суму 4490 грн., № 42 від 26.11.2012 року на суму 20000 грн., № 55 від 29.11.2012 року на суму 30000 грн., № 57 від 30.11.2012 року на суму 17042,50 грн., № 64 від 13.12.2012 року на суму 30000 грн., №73 від 21.12.2012 року на суму 24560,93 грн., № 75 від 25.12.2012 року на суму 13375 грн., № 80 від 27.12.2012 року на суму 11060 грн., № 86 від 08.01.2013 року на суму 7452,90 грн., № 95 від 15.01.2013 року на суму 23518,78 грн., №96 від 15.01.2013 року на суму 12500 грн., № 2 від 18.01.2013 року на суму 21046,58 грн., № 3 від 18.01.2013 року на суму 10341,1 грн., №13 від 24.01.2013 року на суму 15700,78 грн., № 16 від 25.01.2013 року на суму 13174,58 грн., №21 від 31.01.2013 року на суму 15000 грн., №17 від 28.01.2013 року на суму 11746,33 грн., №54 від 13.03.2013 року на суму 15000 грн., №56 від 14.03.2013 року на суму 37000 грн., №57 від 18.03.2013 року на суму 10000 грн., № 58 від 19.03.2013 року на суму 10000 грн., №61 від 20.03.2013 року на суму 30000 грн., № 62 від 21.03.2013 року на суму 21000 грн., №63 від 21.03.2013 року на суму 10000 грн., № 65 від 26.03.2013 року на суму 40000 грн., №66 від 28.03.2013 року на суму 7000 грн., № 67 від 29.03.2013 року на суму 7000 грн., №68 від 01.04.2013 року на суму 10000 грн., №89 від 13.05.2013 року на суму 17000 грн., №97 від 24.05.2013 року на суму 19320 грн., №99 від 27.05.2013 року на суму 25000 грн. позивачем перераховано відповідачу 665009,48 грн. В призначенні платежу цих платіжних доручень здійснено посилання на договір № РС 01082012 від 01.08.2012р.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що в призначенні платежу платіжних доручень №97 від 24.05.2013 року на суму 19320 грн., № 99 від 27.05.2013 року на суму 25000 грн.,№ 101 від 30.05.2013 року на суму 14000 грн., №102 від 31.05.2013 року на суму 5000 грн. вказано: "оплата згідно договору №09/04/2013 від 09.04.2013 року (переробка давальницької сировини)", тобто 63320 грн. перераховано на виконання зобов'язань в інших правовідносинах.

За розрахунком апеляційної інстанції позивачем перераховано відповідачу менший розмір грошових коштів (728 329,48 грн.), ніж вказано у позовній заяві.

Також сторонами складено акт звірки розрахунків про відсутність між сторонами заборгованості за договором № РС01082012 від 01.08.2012 року за період з жовтня 2012 року по лютий 2013 року.

Згідно п. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Таким чином, виходячи зі здійсненого аналізу матеріалів справи, суд апеляційної інстанції вірно встановив факт виконання сторонами спірного договору, внаслідок чого у позивача відсутні підстави щодо стягнення з відповідача заявленого розміру грошових коштів, як безпідставно отриманих.

Зазначена обставина виключає можливість застосування до спірних правовідносин ч. 8 ст. 181 ГК України, відповідно до приписів якої визначення договору, як неукладеного (такого, що не відбувся), може мати місце на стадії укладання господарського договору у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання цього договору сторонами.

В пункті 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 року зазначено, що "… Визначення договору, як неукладеного, може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону…".

Відтак, враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини виконання спірного договору, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду про безпідставність застосування до даних правовідносин ст. 1212 ЦК України та відмову в задоволенні позову, оскільки заявлений розмір коштів сплачений на виконання договору.

Доводи касаційної скарги зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обгрунтованих висновків апеляційного господарського суду.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків Рівненського апеляційного господарського суду, в зв'язку з чим підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росер" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 року у справі № 902/1048/13 залишити без змін.

Головуючий суддяН.І. Мележик СуддіЛ.А. Гольцова Н.О. Кочерова