Ухвала суду № 36334087, 25.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25 грудня 2013 року Справа № 914/1400/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Палія В.В., вивчивши касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" на рішення господарського суду Львівської області від 18 червня 2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2013 року у справі Господарського суду Львівської області № 914/1400/13 за позовом Державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут" до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" про стягнення 98 630, 26 грн.,

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2013 року скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду Львівської області від 18 червня 2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2013 року. Просить продовжити строк касаційного оскарження.

Згідно з ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про повернення касаційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо вона подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з моменту набрання оскаржуваним судовим рішенням законної сили.

На підставі ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскаржувана постанова апеляційної інстанції прийнята 22 жовтня 2013 року. З цього моменту почався перебіг двадцятиденного строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку. Останнім днем для подання касаційної скарги було 11 листопада 2013 року, після цього процесуальний строк вважається таким, що пропущений.

Між тим відповідно до частини четвертої статті 105 ГПК України постанова апеляційної інстанції надсилається сторонам у справі в триденний строк з дня її прийняття. З позначки на зворотній стороні останнього аркуша оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду з даної справи вбачається, що цю постанову було надіслано скаржникові 25.10.2013, тобто в межах строку, передбаченого названим Кодексом.

Крім того, з матеріалів справи, зокрема з протоколу судового засідання від 23 жовтня 2013 року в даній справі, вбачається, що сторонам оголошувались вступна та резолютивна частини оскаржуваної постанови. Представник скаржника (Коцелко Ю.В.) був присутнім в судовому засіданні, що свідчить про те, що скаржник був обізнаний про винесення оскаржуваної постанови.

Клопотання про відновлення строку подання касаційної скарги скаржником не заявлялося. Прохання скаржника про продовження строку подання касаційної скарги не може розцінюватися як клопотання про відновлення строку в розумінні статті 53 ГПК України.

Крім того, згідно з пунктом 4 частини першої статті 111 ГПК України касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Втім, у даній касаційній скарзі хоча й вміщено посилання на окремі норми матеріального і процесуального права, проте не зазначено, порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права припустилися, на думку скаржника, суди попередніх судових інстанцій у прийнятті оскаржуваних рішення та постанови, у чому саме полягало таке порушення або неправильне застосування і яким чином це вплинуло на прийняття зазначених судових рішень.

Доводи скаржника стосуються встановлення фактичних обставин справи та оцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом пункту 62 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України" (в редакції постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 3), якщо в касаційній скарзі не зазначено, порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального і/або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, то касаційна скарга до розгляду не приймається і підлягає поверненню судом.

Згідно з пунктами 5, 6 частини першої статті 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо:

- скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку;

- у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись п.п. 5, 6 ч.1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Повернути касаційну скаргу Львівському міському комунальному підприємству "Львівтеплоенерго", а справу - Господарському суду Львівської області.

Головуючий В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій