Ухвала суду № 36334088, 02.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02 грудня 2013 року Справа № 5017/3579/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКозир Т.П.,суддів:Кота О.В., Мирошниченка С.В., Плюшка І.А., Шевчук С.Р.,розглянувши заявуДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 24.07.2013у справі№ 5017/3579/2012за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Одесагаз"простягнення 3 334 365,27 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Одесагаз" про стягнення заборгованості в сумі 2 764 840,12 грн., пені в сумі 117 971,26 грн., інфляційного збільшення суми боргу в сумі 281 646,14 грн., 3% річних у сумі 169 907,75 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.02.2013 у справі № 5017/3579/2012 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 2 764 840,12 грн., пеню в розмірі 117 971,26 грн., інфляційні витрати у розмірі 281 646,14 грн., 3% річних у розмірі 169 907,75 грн.; у частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 500 000,00 грн. провадження у справі припинено на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за відсутністю предмету спору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.06.2013 рішення господарського суду Одеської області від 26.02.2013 скасовано частково та викладено резолютивну частину в наступній редакції, відповідно до якої позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 474 499,87 грн., пеню в сумі 117 971,26 грн., суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів 251 903,55 грн., 3 % річних у сумі 169 907,75 грн.; у частині стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 29 742,59 грн. відмовлено; у частині стягнення заборгованості в сумі 2 290 340,25 грн. провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2013 у даній справі постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.06.2013 у частині припинення провадження у справі щодо стягнення заборгованості в сумі 1 710 340,25 грн. та в частині відмови у задоволенні позову щодо стягненні суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, у розмірі 29 742,59 грн. залишено без змін.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24.07.2013 у справі № 5017/3579/2012, в якій просить вказану постанову скасувати та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 13.12.2011 у справі № 32/70, від 18.12.2012 у справі № 06/13/5026/2779/2011, від 18.02.2010 у справі № 2-10/8206.1-2008(2-15/6909-2007), від 07.02.2013 у справі № 3/103-12, від 11.04.2012 у справі № 33/267, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України статей 601, 625 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 24.07.2013 у справі № 5017/3579/2012, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновком апеляційного господарського суду щодо припинення провадження у справі у частині щодо стягнення заборгованості в сумі 1 710 340,25 грн. та у частині відмови у задоволенні позову щодо стягненні суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, у розмірі 29 742,59 грн., виходячи із встановлених судом обставин справи про те, що: зобов'язання сторін за договором купівлі-продажу природного газу та за договором купівлі-продажу пакету векселів є однорідними та припинились на суму 1 710 340,25 грн. у зв'язку з направленням відповідачем на адресу позивача заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав; позивач заявив позов про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції, який було розраховано без урахування періоду, в якому мала місце дефляція.

Водночас у постанові від 13.12.2011 у справі № 32/70 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову про стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних, виходячи із встановлених судами обставин справи про те, що: відсутні підстави для зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки строк виконання відповідачем зобов'язання за договором з оплати послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії сторонами не визначено, у зв'язку з чим направлений позивачем на адресу відповідача лист про зарахування зустрічних однорідних вимог є способом проведення виконання зобов'язання, строк виконання якого не встановлений; вимога позивача про стягнення з відповідача оплати за надані послуги з переробки природного газу та транспортування теплової енергії заявлена в межах загального строку позовної давності; відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати за надані послуги з переробки природного газу та транспортування теплової енергії.

Дослідивши постанови Вищого господарського суду України від 24.07.2013 у справі № 5017/3579/2012, від 18.12.2012 у справі № 06/13/5026/2779/2011 та від 18.02.2010 у справі № 2-10/8206.1-2008(2-15/6909-2007) на предмет неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме, статей 601, 625 Цивільного кодексу України, колегія суддів встановила відсутність у постановах Вищого господарського суду України від 18.12.2012 у справі № 06/13/5026/2779/2011 та від 18.02.2010 у справі № 2-10/8206.1-2008(2-15/6909-2007) посилання на вказані заявником норми матеріального права.

У постанові від 18.12.2012 у справі № 06/13/5026/2779/2011 суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення та постанову судів попередніх інстанцій та відмовляючи в позові про зобов'язання повернути страхові кошти, перераховані на особовий рахунок клієнта банку, виходив з того, що банк (відповідач) не є набувачем спірних страхових коштів в розумінні статті 1212 ЦК України, а лише вчиняє дії по обслуговуванню рахунку клієнта; спірна сума не підлягає поверненню позивачу як безпідставно набута, оскільки судами попередніх інстанцій не встановлено, а позивачем не доведено, що спірна сума коштів перерахована позивачем на особовий рахунок застрахованої особи не на добровільних засадах, за наявності арифметичної помилки з боку позивача або недобросовісності з боку набувача. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що, в порушення приписів статей 83, 84 ГПК України, місцевий господарський суд безпідставно вийшов за межі позовних вимог, фактично розглянувши за власною ініціативою вимоги, які позивачем не заявлялись, на що помилково не звернув уваги суд апеляційної інстанції.

У постанові від 18.02.2010 у справі № 2-10/8206.1-2008(2-15/6909-2007) суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення та постанову судів попередніх інстанцій в частині стягнення пені за зустрічним позовом та відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, виходив з того, що підстави для стягнення пені за період, визначений в позові, відсутні, а стягувати пеню за межами позовних вимог суди не мали права.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Постанова Вищого господарського суду України від 11.04.2012 у справі № 33/267 не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права з огляду на відмінність предметів позовів у вказаній справі у порівнянні зі справою, про перегляд постанови в якій подано заяву, що виключає подібність правовідносин у розумінні статті 11116 ГПК України. Так, у справі № 5017/3579/2012 заявлено позов про стягнення заборгованості, пені, інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних, тоді як у справі № 33/267 предметом позову є визнання недійсним одностороннього правочину.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.02.2013 у справі № 3/103-12, на яку посилається заявник, рішення судів попередніх інстанцій скасовано (а саме, в частині, що стосується доводів заявника), а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Однак, прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідну постанову не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України.

За таких обставин відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у допуску справи № 5017/3579/2012 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя Т. Козир Судді О. Кот С. Мирошниченко І. Плюшко С. Шевчук