Рішення № 36332777, 10.12.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22ц/796/13008/2013 Головуючий у І інстанції Бобровник О.В.

Доповідач Рубан С.М.

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В.,Кабанченко О.А.

при секретарі Онищенко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Комунального підприємства «Грушківське» Солом»янської районної у м. Києві державної адміністрації на рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2012 року усправі за позовом Комунального підприємства «Грушківське» Солом»янської районної у м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2012 року у задоволенні позову Комунального підприємства «Грушківське» Солом»янської районної у м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду КП «Грушківське» Солом»янської районної у м. Києві державної адміністрації подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким поновити строки позовної давності та задовольнити позов,посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10 січня 2013 року апеляційна скарга Комунального підприємства «Грушківське» - задоволена частково. Рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2012 року скасовано та постановлено нове, яким позовні вимоги КП «Грушківське» задоволені частково.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2013 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 10 січня 2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні представники позивача підтримали апеляційну скаргу.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, відповідач на підставі договору купівлі-продажу від 18. 12. 2007 року є власником нежилих приміщень АДРЕСА_1 (а.с. 37-38).

Встановлено, що 01. 04. 2008 року між КП «Грушківське»Солом'янської районної в м. Києві ради та відповідачем було укладено договір № 295-Г про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участі в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території приміщення загальною площею 310,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8-9).

Відповідно до умов вищезазначеного договору відповідач зобов'язався повно, своєчасно та систематично сплачувати спожиті ним послуги.

Представником відповідача під час розгляду справи було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки вона вважає їх пропущеними, в зв'язку з чим просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представником позивача в процесі розгляду справи було заявлено клопотання про поновлення строків позовної давності, в якому представник позивача просить суд поновити строк позовної давності в зв'язку з тим, що позивач не мав змоги вчасно подати до суду позовну заяву так, як тривалий час не мав змоги зв'язатись з відповідачем.

Судом першої інстанції було відмовлено в позові на підставі ч.4 ст.267 ЦК України за сплином строку позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у спорі.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач ставив питання про стягнення ( з урахуванням поданих уточнень) заборгованості за період з 01.04.2008 року по 31.10.2011 рік, тобто тривалістю три роки шість місяців.

Згідно положень ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки. Отже, вимоги позивача з 01.10.2008 року по 31.10.2011 року заявлені у межах строку позовної давності, а відтак правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку позовної давності за вищевказаний період часу у суду першої інстанції не було.

Щодо вимог позивача за період часу з квітня 2008 року по 01.10.2008 року, то вони заявлені позивачем з пропуском строку. Клопотання про його поновлення подане позивачем у ході розгляду справи (а.с.147), на думку колегії суддів не підлягає задоволенню. Так як причини пропуску строку - неоднозначна позиція суддів Солом»янського районного суду м. Києва щодо підсудності даної категорії справ (за місцем проживання відповідача чи місцем заходження майна) не є поважними. Вказуючи причини, позивач при цьому не надав до суду доказів на підтвердження повернення позову з підстав порушення ним правил підсудності при подачі позову відносно відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не визнаючи заявлені позовні вимоги вказував на те, що в нежитловому приміщенні, яке належить йому на праві власності за час існування договірних відносин з відповідачем відсутня лінія гарячої води. А починаючи з грудня 2007 року у зв'язку з проведенням ремонтних робіт взагалі не використовувалась холодна вода та відключена електроенергія.

Однак, будь-яких доказів на підтвердження доводів , викладених ним вище до суду (першої та апеляційної інстанцій) надано не було. Хоча у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається , як на підставу своїх вимог та заперечень.

Крім того, слід зазначити, що у відповідності до розрахунку суми заборгованості по експлуатаційним та комунальним послугам наданим позивачем до числа наданих послуг не входить холодне та гаряче водопостачання, а також електроенергія, про які вказував відповідач.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що в ході розгляду справи встановлено, що позивач по справі протягом дії договору виконував покладені на нього зобов'язання щодо надання комунальних послуг, в той час, як відповідач, отримуючи їх повно та своєчасне, не проводив оплати визначеної умовами договору, що свідчить про порушення останнім положень ст.ст. 526,527 ЦК України.

При таких обставинах справи колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

А саме колегія суддів вважає, що стягнення заборгованості визначеної в позовній заяві можливе лише в межах трирічного строку - з 01.10.2008 року по 31.10.2011 року, визначених у відповідності до розрахунку суми заборгованості по експлуатаційним та комунальним послугам, наданим позивачем ( а саме: експлуатаційні витрати - 16112,45 гривень, відшкодування витрат -574,24, опалення 40073,42 гривні на загальну суму 56760,11 гривень).

Крім того, п.2.9 Договору передбачено за несвоєчасну оплату нарахування пені в розмірі 1% від суми боргу за кожен день затримки платежів , але не більше 100% від суми боргу.

Розрахунок пені:

Подвійна облікова ставка НБУ - 7,5*2=15,0

15,50/365 - за один день = 0,0411*68 959 грн. 01 (суму боргу) та : на 100=28,34 *184 (кількість прострочених днів). Таким чином, сума пені становить 5214 грн. 96 коп.

Тобто стягненню підлягає 5 214 грн. 96 коп. пені.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов»язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 3.1 ст.3 зазначеного Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно п.1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об»єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Відповідно до вимог п.7.1 ст.7 даної норми Закону поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України.

Справляння податку на додану вартість в Україні здійснюється за нормами, встановленими Податковим Кодексом України, і, відповідно до статті 9 Кодексу, податок на додану вартість є загальнодержавним податком. Діючі норми Кодексу (пп. «а» п.193.1 ст. 193 р.V та п.10 підр. 2 р. ХХ Кодексу) передбачають, що сума податку на додану вартість додається до ціни товарів/послуг. При цьому платники - суб»єкти господарювання, здійснюючи продаж товарів/послуг, зобов'язані утримувати у споживачів таких товарів/послуг податок на додану вартість в складі їх вартості та вносити суму податку до бюджету, а покупці, які придбають товари та споживають послуги (незалежно від того, чи вони є суб»єктами підприємницької діяльності чи ні), здійснюють компенсацію вартості таких товарів і послуг продавцям за цінами разом з податком на додану вартість. В зазначеному порядку громадяни сплачують податок на додану вартість в складі вартості комунальних послуг.

З підстав наведеного, колегія суддів вважає, що вимога про сплату податку на додану вартість підлягає задоволенню.

Станом на 31.11.2011 року заборгованість відповідача становить 56 760 грн. 11 коп. без ПДВ, ПДВ -11 583 грн. 20 коп., сума якого підлягає стягненню з відповідача.

Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати.

Керуючись ст.ст.303,304,307,309 ,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И ЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Грушківське» Солом»янської районної у м. Києві державної адміністрації - задовольнити частково.

Рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2012 року - скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги Комунального підприємства «Грушківське» Солом»янської районної у м. Києві державної адміністрації задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації АДРЕСА_2) на користь Комунального підприємства «Грушківське» Солом»янської районної у м. Києві державної адміністрації (03124, м. Київ, бульвр Івана Лепсе,23-а, р/р 2600157340 в ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, код ЄДРПОУ 35756939 - 56 760 грн. 11 коп. заборгованість за надані житлово-комунальні послуги, 11 583 грн. 20 коп. сплата податку на додану вартість, 5214 грн. 96 коп. пені, а також 314 грн. - судові витрати у розмірі сплаченого державного мита,120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір 421 грн. 58 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий :

Судді: