Ухвала суду № 36332580, 10.12.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 р.Справа № 820/7374/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Крайник Т.О.

представника відповідача Лукяненко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2013р. по справі № 820/7374/13-а

за позовом ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі

про скасування вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати вимогу про сплату недоїмки №Ф-1350 від 07.08.2013 р. управління Пенсійного фонду України у Лозівському районі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_2 (далі Позивач), не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2013 р. з підстав порушення судом вимог матеріального і процесуального права, при неповному і неправильному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач зазначає, що судом першої інстанції вирішено справу за участі неповноважного відповідача -приватної особи - суб'єкта господарської діяльності, яка не має відношення до органів державної влади, розрахунки щодо суми недоїмки на адресу позивача не надіслано, що призвело до невірного вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги, просив залишити без змін постанову суду першої інстанції, як законну і обґрунтовану, надав письмові заперечення.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечення до неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач є фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку згідно свідоцтва №827248 від 17.12.2010 р., та платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.45, 21а).

За даними катки особового рахунку позивача станом на 22.04.2013 р. у позивача наявна недоїмка по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1 194,03грн., станом на липень 2013 року сума недоїмки становила 6 398,36 грн., яка не сплачена в добровільному порядку. (а.с.46).

20.05.2013 р. відповідачем складено вимогу про сплату ОСОБА_2 недоїмки №Ф-1350 на суму 1 194,03грн., яка на час розгляду справи є чинною та не скасована. (а.с.15).

07.08.2013 р. відповідачем складено вимогу про сплату недоїмки №Ф-1350 на суму 6 398,36 грн., яка отримана позивачем 09.08.2013 р., що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.14).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірна вимога від 07.08.2013 р. є законною, винесена відповідачем в межах повноважень та у спосіб встановлений законом.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 1, 2, 4, 6 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених статтею 25 Закону.

Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відповідно до п.6.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 N21-5, вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, інформації органів державної податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Згідно п.5 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно абз.1 ч.11 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч. 8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Як встановлено судом, позивач є платником єдиного внеску, має недоїмку по сплаті заборгованості по єдиному внеску за період з 22.04.2013 р. по 30.07.2013 р. в сумі 6 398,36 грн., яка добровільно не погашена.

За огляду на зазначене відповідач правомірно склав вимогу про сплату недоїмки та направив її на адресу позивача.

Розмір суми недоїмки визначений відповідачем із врахуванням вимог абз.1 ч.11 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Доводи апеляційної скарги щодо не надіслання відповідачем розрахунку суми недоїмки по страховим внескам не спростовують висновків суду про правомірність вимоги, оскільки закон не зобов'язує пенсійний орган разом з вимогою про сплату недоїмки надіслати і розрахунок такої заборгованості.

Крім того, в силу п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач, як платник єдиного внеску обчислювати і сплачувати єдиний внесок самостійно.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у УПФ України в Лозівському районі повноважень виносити спірну вимогу, у зв'язку тим, що на думку позивача, відповідач не є органом державної влади, колегія суддів відхиляє.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.1992 №39 "Про створення Пенсійного фонду України" для державного управління фінансами пенсійного забезпечення в Україні створено на базі Українського республіканського відділення Пенсійного фонду СРСР Пенсійний фонд України з управліннями в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.1, 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N384/2011 зі змінами і доповненнями (в тексті постанови приписи нормативно-правових актів у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи

Згідно з п.1.1, 4.2, 2.1., п.п. 2, 5 п. 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002р. N8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008р. N5-5) (далі - Положення) управління Пенсійного фонду України (далі - Фонд) у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - Управління) є органами Фонду, підпорядкованими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Основними завданнями Управління є, зокрема, облік платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - платники єдиного внеску) та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення.

Управління відповідно до покладених на нього завдань:

здійснює реєстрацію та веде облік платників єдиного внеску та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, забезпечує надходження єдиного внеску, сум фінансових санкцій страхових внесків та інших платежів до Фонду;

контролює дотримання платниками єдиного внеску вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску надходження страхових внесків, єдиного внеску та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян.

Тим, чином, при винесенні спірної вимоги відповідач діяв як належний суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого входить здійснення контролю за своєчасністю та правильністю сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для

скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2013 р. відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2013р. по справі № 820/7374/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Присяжнюк О.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений 16.12.2013 р.