КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-5580/08 Головуючий у 1 інстанції Хрипун О.О. Суддя-доповідач Василенко Я.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2009 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ситникова О.Ф., Федорової Г.Г.,

при секретарі Литвині О.В.,

розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 22.06.2007 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Піроксен» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

29.03.2007 року ТОВ «Піроксен» звернулося до господарського суду м. Києва із позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 20.11.2006 року № 0005932306/6-66733.

Постановою господарського суду м. Києва від 22.06.2007 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою відповідач ДПІ у Дарницькому районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права і не відповідає обставинам справи та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.03.2006 року між позивачем та ТОВ «ПФФ «Індустрія» укладений договір купівлі-продажу № 30/03 (том 1, а.с. 67-71) на придбання товару загальною вартістю 186131646,55 грн., в тому числі ПДВ 31021941,09 грн.

Згідно акта приймання-передачі від 30.03.2006 року, накладної від 30.03.2006 року № 14, податкової накладної від 30.03.2006 року № 14 (том 1, а.с. 73-75) зазначена в документах металопродукція відпущена ТОВ «ПФФ «Індустрія» та отримана позивачем.

Також, 25.04.2006 позивач уклав з ТОВ «ПФФ «Індустрія» договір купівлі-продажу №25/04 (том 1, а.с. 76-80), за яким придбав у ТОВ «ПФФ «Індустрія» 35244 т труби загальною вартістю 204203962,67 грн., в тому числі ПДВ 34033993,78 грн. Отримання позивачем металопродукції підтверджується актом приймання-передачі від 25.04.2006 року, видатковою накладною від 25.04.2006 року № 20 та податковою накладною від 25.04.2006 № 20 (том 1, а.с. 85).

20.11.2006 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0005932306/0-66733 (том 1 а.с. 58), яким згідно з п.п. «б», «в» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7, п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на загальну суму 65055935 грн., з яких за червень 2006 року - на 34033994 грн. та за травень 2006 року - на 31021941 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 20.11.2006 року № 3623/2306/32202552 (том 1, а.с. 28-57) невиїзної позапланової перевірки позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ по деклараціях за травень 2006 року (том 1, а.с. 59-60) та червень 2006 року (том 1, а.с. 65).

В акті зазначено про завищення позивачем бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 65055935 грн. внаслідок порушення п.п. 7.7.1 п. 7.7, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що на момент здійснення перевірки податковий кредит позивача по господарським операціям з ТОВ «ПФФ «Індустрія» був підтверджений податковими накладними, які мали всі необхідні реквізити, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість». А зі змісту п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкових накладних на момент перевірки.

Рішення суду першої інстанції мотивовано також і відсутністю будь-яких доказів на підтвердження факту порушень сплати податкових зобов'язань по ПДВ ТОВ «ПФФ «Індустрія», у якого позивачем була придбана металопродукція.

Судом першої інстанції не приймалося посилання відповідача на несплату податку контрагентом по 4-му ланцюгу постачання, оскільки суд вважав, що для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету.

Також, суд першої інстанції зауважив, що відповідачем не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійсненої позивачем господарської операції. Відповідачем не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, виходячи з наступного.

Помилковість висновків, зазначених у рішені суду першої інстанції, полягає у тому, що у позивача відсутнє джерело відшкодування сум ПДВ. Так, апелянтом отримана відповідь 11.09.2006 року № 11294/8/23-5 щодо відсутності взаємовідносин ЗАТ «Ілліч-Сталь» з ТОВ «ПІГ «Ферро» по податковим накладним, вказаним в запиті ДПІ у Дарницькому районі м. Києва. Також, відповідачем отримано відповідь від ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя від 25.10.2006 року за № 14960/8/23-5 про проведення зустрічної перевірки ЗАТ «Ілліч-Сталь» стосовно взаємовідносин з ТОВ «ПІГ «Ферро», складено довідку від 24.10.2006 року № 630/23-5/24815801, розрахунків між підприємствами у грошовій та безгрошовій формі не встановлено, податкові накладні, а саме: від 01.03.2006 року № 2480306, від 02.03.2006 року № 2510306, від 03.03.2006 року № 2670306, від 11.04.2006 року №3120406, від 14.04.2006 року № 3270406, від 19.04.2006 року № 3410406 на підприємстві відсутні. Суми ПДВ по зазначених податкових накладних в реєстрах обліку продажу товарів (робіт, послуг) не відображені та не включені до складу податкових зобов'язань відповідних періодів.

Крім цього, відповідно до відповіді від ДПІ у м. Харцизьку, яка надійшла 08.09.2006 року, ВАТ «Харцизький трубний завод» не мало взаємовідносин з ТОВ «ПІГ «Ферро» за вказаний період.

Наступним доказом неправомірності оскаржуваного рішення суду першої інстанції є те, що УПМ ДПА у м. Києві направлено лист від 15.11.2006 року за № 5043/10/09-10 на адресу ВАТ «Харцизький трубний завод» щодо взаємовідносин з ТОВ «ПІГ «Ферро», ТОВ «ПФФ «Індустрія», ТОВ «Альтернатива-Д», ТОВ «Піроксен» в період 2005-2006 роки, на який одержано відповідь від 16.11.2006 року № 1.7-16/4583-1882, що в цей період ВАТ «Харцизький трубний завод» не мало договірних відносин з ТОВ «ПІГ «Ферро», ТОВ «ПФФ «Індустрія», ТОВ «Альтернатива-Д», ТОВ «Піроксен», а також що за період 2005-2006 роки труби діаметром: 273x8,0, 325x8,0, 377x9,0-10, 426x7,0-8,0 підприємством не вироблялись, вищевказані податкові накладні на підприємстві відсутні. Суми ПДВ по зазначених податкових накладних в реєстрах обліку продажу товарів (робіт, послуг) не відображені та не включені до складу податкових зобов'язань відповідних періодів.

Крім цього, судом першої інстанції не взято до уваги те, що на вказаних ТОВ «Піроксен» складах в м. Дніпропетровську та м. Дніпродзержинську не може зберігатись металопрокат в кількості 132,7 тис.тон., а тому металопродукція, яка зберігається на даних місцях або є власністю інших підприємств, або не відповідає номенклатурі, яка зазначена в документах, наданих до перевірки ТОВ «Піроксен». Зазначене доводить, що не можливо встановити фактичну наявність придбаної металопродукції та можна зробити висновок, що проведена операція придбання металопродукції була оформлена тільки документально без фактичної наявності товару, тобто ТОВ «Піроксен» здійснена безтоварна операція з метою одержання незаконного відшкодування ПДВ з Державного бюджету України у розмірі 65055935 грн.

Враховуючи вищевикладене можна прийти до висновку, що згідно даних ДПІ у м. Харцизьку, ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька, ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя встановлено факт невключення постачальниками ТОВ «Піроксен» залученими до схеми постачання в 4-й ланці (ВАТ «Харцизький трубний завод», Донецька філія ТОВ «Леман-Україна», ЗАТ «Ілліч-Сталь») відповідних сум ПДВ до складу податкових зобов'язань та відповідно несплати до Державного бюджету ПДВ, в зв'язку з чим не встановлено факт надмірної сплати ПДВ до Державного бюджету України.

Як вказується в акті, сума податкового кредиту, відображена позивачем по рядку 17 Декларації з ПДВ за квітень 2006 року, складає 31021941 грн., по рядку 17 Декларації з ПДВ за травень 2006 року, складає 34033993 грн. Основним постачальником ТОВ «Піроксен» за квітень-травень 2006 року є ТОВ «ПФФ «Індустрія», зареєстроване в ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська. Згідно інформаційної довідки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 08.06.2006 року №10864/7/23-5-31 підприємство є діючим, податкові зобов'язання з ПДВ за березень 2006 року складають 36389975 грн., за квітень 2006 року - 34405157 грн. За результатами зустрічної перевірки ТОВ «ПФФ «Індустрія» встановлено, що це підприємство знаходиться в розшуку, за юридичною адресою не знаходиться, директор підприємства перебуває під слідством.

Крім цього, в акті містяться посилання на результати невиїзної перевірки ПП ОСОБА_1, якою встановлено, що згідно договору оренди № 36 від 10.02.2006 року та № 16/06 від 01.03.2006 року ТОВ «ПФФ «Індустрія» орендувало у вказаного приватного підприємця складську територію для зберігання металопродукції, переданої ТОВ «Піроксен» на відповідальне зберігання ТОВ «ПФФ «Індустрія» по договору складського зберігання від 30.03.2006 року № 30/03/01 та акту приймання/передачі ТМЦ на відповідальне зберігання від 30.03.2006 року. ОСОБА_2, завідуючий складськими приміщеннями ПП ОСОБА_1, у наданих працівникам ПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва поясненнях вказав, що кому фактично належить металопрокат, який знаходиться на складі він не знає.

Актом встановлено, що основним постачальником металопрокату на ТОВ «ПФФ «Індустрія» є ТОВ «Альтернатива-Д». В свою чергу ТОВ «Альтернатива-Д» придбало металопродукцію у підприємства ТОВ «ПІГ «Ферро», а ТОВ «ПІГ «Ферро» - у заводів-виробників: ВАТ «Макєєвський металургійний комбінат», ЗАТ «Ілліч-Сталь», ВАТ «Харцизький трубний завод», ТОВ «Леман-Україна». За результатами зустрічних перевірок виробників металопродукції - ВАТ «Макєєвський металургійний комбінат», ЗАТ «Ілліч-Сталь», ВАТ «Харцизький трубний завод», ТОВ «Леман-Україна» встановлено, що ці підприємства взаємовідносин з ТОВ «ПІГ «Ферро» не мали.

Також, в акті зазначено, що відносно директора позивача ОСОБА_3порушено кримінальну справу за фактом замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах (ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України). В ході розслідування зазначеної кримінальної справи встановлено, що металопродукція на території складів ПП ОСОБА_1 відсутня, а металопрокат, який зберігається на складі, фактично належить не позивачу, а іншим підприємствам.

У зв'язку з вищевикладеними обставинами в акті правомірно зроблено висновок про те, що встановити фактичну наявність придбаної позивачем металопродукції неможливо, а проведена операція є безтоварною, оформлена тільки документально з метою одержання незаконного відшкодування ПДВ.

Зазначений висновок, зроблений в акті перевірки, є підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 20.11.2006 року № 0005932306/6-66733.

Крім цього, колегія суддів бере до уваги наданий у судовому засіданні 24.02.2009 представником відповідачаОСОБА_4 висновок № 2371/2372 судово-економічної експертизи за кримінальною справою № 70-00359 (том 3, а.с. 30-35). Так, при проведенні судово-економічної експертизи використовувались матеріали кримінальної справи у 5-ти томах, договори купівлі-продажу товарів (робіт, послуг), виписки банку, платіжні доручення, податкові декларації з ПДВ, уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ.

Із висновку зазначеної судово-економічної експертизи вбачається, що за операціями багаторазового перерахування одних і тих же безготівкових коштів у квітні 730000 грн., 950000 грн., 1130000 грн., 100000 грн. та травні 2006 року 4100000 грн., 3303962 грн., створено видимість здійснення оплати TOB «Піроксен» на адресу TOB «ПФФ Індустрія» за металопродукцію відповідно 184626000 грн. та 204203963 грн., а тому суми ПДВ до податкового кредиту TOB «Піроксен» у квітні 2006 року - 31021941грн. та у травні 2006 року - 34033994грн. включені необгрунтовано.

Крім цього, колегією суддів була врахована долучена до матеріалів справи копія обвинувального висновку по кримінальній справі № 70-00359 по обвинуваченню головного бухгалтера позивача ТОВ «Піроксел» ОСОБА_5, обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 15 ч. 2; 191 ч. 5; 358 ч. 1, 3; 366 ч. 1.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пп. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку (п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на який посилається суд першої інстанції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому, згідно пп. 4.2.2. п. 4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, а також якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Таким чином, колегія суддів вважає, що право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону не виникло по факту отримання податкових накладних від постачальника, а тому формування позивачем податкового кредиту по факту отримання податкових накладних від постачальника не відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Вимога пункту 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість, як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Надані позивачем розрахункові документи не підтверджують факт сплати сум податку в ціні придбання продукції та спростовуються висновками вищенаведеної судово-економічної експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували правомірність податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 20.11.2006 року № 0005932306/6-66733, позивач суду не надав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо оскаржуване рішення не відповідає обставинам справи, а судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 22.06.2007 року - задовольнити.

Постанову господарського суду м. Києва від 22.06.2007 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді: