Ухвала суду № 3630387, 10.03.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-5272/08 Головуючий у І інстанції - Кошик А.Ю.

Суддя-доповідач - Василенко Я.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2009 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ситникова О.Ф., Бистрик Г.М.,

при секретарі Литвині О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Київської області від 20.07.2007 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Васильківський шкірзавод» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

10.04.2007 року ВАТ «Васильківський шкірзавод» звернулося до суду з позовом, в якому з урахуванням подальших уточнень просила визнати недійсним податкове рішення № 000532340/0 від 26.05.2006 року.

Постановою господарського суду Київської області від 20.07.2007 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач Васильківська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Васильківською ОДПІ в Київській області було проведено виїзну планову перевірку ВАТ «Васильківський шкірзавод» з питань дотримання валютного та іншого законодавств, про що складено акт № 1126-23-1-12/00307862 від 16.05.2006 року.

За наслідками проведеної перевірки було видано податкове рішення № 000532340/0 від 26.05.2006 року.

З акту перевірки вбачається, що відповідач встановив порушення позивачем вимог п. 1. ст. 3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 року «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки підприємство здійснювало реалізацію товарів (товари не власного виробництва) на суму 19371,98 грн., оплата за які проводилась в готівковій формі через касу підприємства без застосування РРО, а саме:

- від ОСОБА_1 було отримано готівкові кошти в сумі 10672,06 грн. 03.11.2004 року згідно прибуткового касового ордеру № 76 за хромовий дубник, препарат для зоління, сульфат амонія та сіль;

- від ОСОБА_2 було отримано готівкові кошти в сумі 2899,92 грн. 09.02.2005 року згідно прибуткового касового ордеру № 8 за задвижки чугунні;

- відОСОБА_3 було отримано готівкові кошти в сумі 5800,00 грн.

25.10.2005 року згідно прибуткового касового ордеру № 182 за препарат для

зоління.

В зв'язку зі встановленими порушеннями відповідачем були застосовані фінансові санкції в сумі 96859,90 грн., оскільки п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» СПД, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

В свою чергу позивач посилається на протиправність висновків перевірки та безпідставність нарахування штрафних санкцій, оскільки зазначені в акті перевірки порушення стосуються торгівельної діяльності, а не реалізації товарів, придбаних для власних потреб, а також наголошує на пропуску відповідачем строків для застосування господарсько-адміністративної відповідальності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем спірні розрахункові операції проведені з дотриманням вимог чинного законодавства, а господарсько-адміністративні санкції за наслідками встановлених порушень в ході перевірки, проведеної 16.05.2006 року застосовані до відповідача з порушенням ст. 250 ГК України, оскільки з моменту вчинення порушення до застосування санкцій минуло більше року, зокрема, з 03.11.2004 року та 09.02.2005 року до 26.05.2006 року.

Колегія суддів цілком погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно пропуску строку застосування адміністративно-господарських санкцій, виходячи з наступного.

Статтею 239 ГК України передбачено, що однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.

Згідно п. 1 ст. 250 зазначеного Кодексу, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Крім цього, колегія суддів також погоджується і з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем спірні розрахункові операції проведені з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов'язує застосовувати РРО лише у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

При цьому, позивачем вказані хімічні матеріали та чугунні задвижки були придбані для використання у власному виробництві, які в силу різних причин виробничого характеру перестали бути необхідні під час здійснення виробничої діяльності, а реалізація зазначених товарів, які придбавались для використання у виробничій діяльності без мети їх подальшого продажу виключає наявність мети отримання прибутку, яка є обов'язковою кваліфікуючою ознакою торгівельної діяльності.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 року за № 288/4509, визначено, що основні засоби, це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (списуються з балансу) у разі його вибуття.

Крім того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про Порядок заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення» від 08.02.1995 № 108 та Указу Президента «Про місцеві податки і збори» від 25.05.1999 року № 565/99, торговельна діяльність - це ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і громадян щодо здійснення купівлі та продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку.

Згідно із Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 року за № 396/3689, поняття основних засобів та товару є різними і вони не тільки відносяться до різних статей балансу, а й відображаються у абсолютно протилежних розділах - основні засоби віднесено до розділу необоротні активи, а товари, в свою чергу віднесено до розділу оборотні активи.

Законодавець окремо надає поняття основних засобів та товару тим самим відокремлюючи ці два поняття один від одного.

Крім цього, пп. 3.3. п. 3 Постанови Правління Національного Банку України № 637 від 15.12.2004 року «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті» передбачено, що приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Абзац 1 п.п. 3.11. п. 3 визначає, що касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових документів.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем були реалізовані основні засоби (згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»), які перестали бути необхідні під час здійснення виробничої діяльності, а законодавчо встановлені вимоги щодо наявності відповідних касових ордерів позивачем були виконані (а.с. 69-71).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відповідача Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову господарського суду Київської області від 20.07.2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді: