Постанова № 36322370, 20.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 грудня 2013 року № 826/19033/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Космед" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.11.2013 №0004372204 та №0001362204

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Космед» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.11.2013 №0004372204, №0001362204.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що викладені в акті від 21.10.2013 №1669/26-56-22-04-04/31841350 «Про результати планової виїзної перевірки ПрАТ «Космед» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012» про порушення ПрАТ «Космед» пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п. 102.5 ст. 102, п. 103.9 ст. 103, п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.5.5, п. 138.6 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.3 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 192.1.1, пп. 192.1.2 п. 192.1, п. 192.2, п. 192.3 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України є помилковими та ґрунтуються виключно на припущеннях, що суперечить вимогам Податкового кодексу України. Акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення позивачем порушень при справлянні податку на додану вартість та податку на прибуток. Вказане на думку позивача є підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових поясненнях, які долучено до матеріалів справи.

16.12.2013 в судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено провадження вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ПрАТ «Космед» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, валютного ат іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 за результатом якої складено акт від 21.10.2013 №1669/26-56-22-04-04/31841350 (далі - акт перевірки).

Як вбачається, з акту перевірки відповідач дійшов висновку, зокрема, про порушення вимог: пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.5.1 п. 138.5, п. 138.6 ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 527 862 грн.; п. 102.5 ст. 102, пп. 192.1.1, пп. 192.1.2 ст. п. 192.1 п. 192.2, п. 192.3 ст. 192, пп. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 094 511 грн.

З результатом розгляду заперечень позивача на акт перевірки, рішенням Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 01.11.2013 висновок акту перевірки викладено у наступній редакції: пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.5.1 п. 138.5, п. 138.6 ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 507 521 грн.; п. 102.5 ст. 102, пп. 192.1.1, пп. 192.1.2 ст. п. 192.1 п. 192.2, п. 192.3 ст. 192, пп. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 077 011 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.11.2013:

- №0004372204 у зв'язку з чим позивачу з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів на загальну суму 1 615 517 грн. (за основним платежем 1 077 011 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 538 506 грн.),

- №0004362204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 615 503 грн. (за основним платежем 507 521 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 107 982 грн.).

Допитана на в судовому засіданні свідок ОСОБА_1 пояснила, що працює на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу камеральних перевірок управління податкового аудиту Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві. Свідок повідомила, що позивача за 10 днів до початку проведення перевірки повідомлено про проведення такої перевірки направленням та наказом. В ході проведення перевірки встановлювались можливі порушення та ставились запитання бухгалтеру, проте бухгалтером не було надано пояснення та відповідні документи. В подальшому, свідком складено вимогу про надання інформації, проте позивачем витребувану інформацію та документи надано не було. Позивачем надано до перевірки договори, акти, накладні, інших документів до перевірки надано не було. Документи, що були надані позивачем разом з запереченнями на акт перевірки були враховані при розгляді заперечень.

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган вказує, що перевіркою відображених показників у рядку 03 ІД Декларації «Інші доходи» з 01.10.2011 по 31.12.2012у загальній сумі 4 334 146 грн. встановлено, що на формування таких показників мали вплив операції з переоцінки валюти, отримані відсотки по депозитах, перерахунок доходів у зв'язку зі зміною компенсації вартості товарів, вартість товарів, оприбуткованих за результатами інвентаризації (надлишки), інші операційні доходи.

Податковий орган в акті перевірки вказує, що проведеною перевіркою первинних і облікових документів: банківських виписок, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 71 «Інший операційний дохід», а саме: 714 «Дохід від операційної курсової різниці», 719 «Інші доходи від операційної діяльності», 732 «Відсотки одержані» встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рідку 03 ІД Декларації «Інші доходи» на загальну суму 647 714 грн.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Порядок визначення доходів та їх склад регламентується статтею 135 ПК України. Зокрема у п. 135.1. ст. 135 ПК України визначено, що доходи, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.2. ст. 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 137.1. ст. 137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Пунктом 137.4 ст. 137 встановлено, що датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.

Як зазначено вище, розбіжності встановлено податковим органом на підставі рах. 714, рах. 719, рах. 732. Проте відповідачем не зазначено, в чому саме полягають встановлені ним розбіжності, по яких показниках та у якому податковому періоді були виявлені відповідні розбіжності, яких саме господарських операцій стосувались, на підставі яких конкретно документів встановлено розбіжності.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки наведені дані щодо показників ряд 03 декларації, отримані Відповідачем за результатами перевірки, однак, суд звертає увагу, що такі дані становлять зведений розрахунок, який не дозволяє прослідкувати механізм цього розрахунку та, як наслідок, правомірність визначення встановлених розходжень. Податковим органом в акті перевірки не зазначено суть порушення.

Причин, що, на думку відповідача, обумовлюють встановлене заниження доходів - це відсутність необхідних первинних документів, їх неналежне оформлення, помилки у веденні бухгалтерського обліку, невірне визначення дати відповідних доходів

Проте, наявність помилок у веденні бухгалтерського обліку, на думку суду, не свідчить про безпідставність відображення даних у податкових деклараціях, якщо такі відомості підтверджуються належним чином оформленими первинними документами

Відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року N 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, акт перевірки в порушення вимог п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства ну вказаній частині не містить посилання на первинні та інші документи, що унеможливлює підтвердження наявності факту заниження задекларованих позивачем показників у рідку 03 ІД Декларації «Інші доходи» на загальну суму 647 714 грн.

Відповідачем в порушення вимог ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не надано суду належних доказів в обґрунтування висновку про заниження задекларованих позивачем показників у рідку 03 ІД Декларації «Інші доходи» на загальну суму 647 714 грн., а відтак зазначений висновок відповідача є безпідставним.

Крім того, з акту перевірки вбачається, що податковий органі дійшов висновку про безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат суму вартості товарів (робіт, послуг) за договорами укладеними з ТОВ «ІЛЛІС», ТОВ «Торсистем Бутсах», ТОВ «ТД «Оса», ТОВ «Центр ІТ», по яким на думку податкового органу відсутня реальність вчинення господарських операцій.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: актом ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 12.06.2013 №413/22-509/37395596 «про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Тор систем Бутсах» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства і правильності визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 21.12.2012» встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій товариством:

Також, в акті перевірки вказано, що актом про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: актом ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.06.2013 №1018/22.2.09»Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ілліс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2012 по 31.12.2012» встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій товариством.

Також, відповідач в акті перевірки вказує, що позивачем не було надано до перевірки належним чином завірені копії документів, які містять інформацію щодо наданих ТОВ «Центр ІТ» послуг.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та фактичні обставини даної справи, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності господарських операцій за договорами поставки, укладеними між Позивачем та ТОВ «ІЛЛІС», ТОВ «Торсистем Бутсах», ТОВ «ТД «Оса», ТОВ «Центр ІТ».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «ТД «Оса» укладено наступні договори: від 11.01.2012 №51-01-2012, від 11.01.2012 №52-01-2012, від 01.02.2012 №54-02-2012 про надання послуг з проведення рекламних акцій.

Судом встановлено, що на підставі вказаних вище договорів виписано акти виконаних робіт від 31.01.2012 №00017, №00018, №00013, від 24.02.2012 №00034, звіти про проведені акції, податкові накладні, рахунки на оплату, копії яких долучено до матеріалів справи.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ «ТОРСИСТЕМ БУТСБАХ» надавались позивачу транспортні послуги та послуги вантажників на підставі рахунків-фактури від 09.11.2011 СФ-0000037, від 10.11.2011 СФ-000038, від 14.11.2011 СФ-000037.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Центр ІТ» укладено наступні договори: №121219/КОР. Про надання послуг кур'єрської доставки і обробки кореспонденції №1200201 від 01.02.2012 про надання інформаційних послуг, №091101 від 01.11.2009 про виконання робіт з сервісного обслуговування технічних засобів, №091101 К від 01.11.2009про надання послуг у сфері підбору персоналу.

Відповідно до вказаних вище договорів виписано акти, рахунки фактури, податкові накладні, звіти, копії яких долучено до матеріалів справи.

Матеріалами справи підтверджується оплата виконаних робіт на підставі платіжних доручень, а також підтверджується випискою банку по особовому рахунку.

За нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІУ (далі -Закон України № 996-ХІУ), бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Згідно визначення, яке наведено у статті 1 Закону України № 996-ХІУ, із змінами і доповненнями, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В статті 9 даного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що вищевказані акти рахунки та накладні в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ та "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704, є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій, факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Щодо посилання відповідача на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 18.05.2013 у кримінальній справі №1-кп/761/416/2013, яким посадову особу ТОВ «ТД «Оса» визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст 205 КК України, суд зазначає, наступне.

Однак порушення порядку реєстрації юридичної особи не є імперативною ознакою протиправності її діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.

Обставини щодо виконання спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТД «Оса» не досліджувались при вирішенні кримінальної справи №1-кп/761/416/2013. А відтак саме по собі здійснення посадовою особою ТОВ «ТД «Оса» реєстрації названих товариств без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність його керівництва цими товариствами, установлена у названій кримінальній справі, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, були безпідставно визнані податковим органом як доказ безтоварності спірних господарських операцій.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

З огляду на встановлені факти в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що зобов'язання за договором між позивачем та ТОВ «ІЛЛІС», ТОВ «Торсистем Бутсах», ТОВ «ТД «Оса», ТОВ «Центр ІТ» виконувались сторонами у повному обсязі.

Також, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Віталюкс» було укладено договір від 01.02.2006 №К-71 про поставку позивачем косметики певної торгової марки.

Відповідно до умов вказаного договору датою поставки товарів вважається дата отримання товару на складі покупця.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Віталюкс» було укладено договір від 18.02.2011 №К-00471/48/02/11 про надання послуг: марчейдайзингу товару, надання консультацій щодо якісних характеристик товару, передпродажна підготовка товару.

Отже, позивачем проведено оплату за отримані послуги, надання послуг підтверджується належним чином оформлено перинною документацією, копії яких долучено до матеріалів справи, позивач використовуючи надані зазначеними вище товариствами послуги реалізував товар кінцевим покупцям, внаслідок чого позивачем отримано дохід, що на думку суду свідчить про використання таких послуг у власній господарській діяльності.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у Товариства права на формування витрат виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат які є передумовою його формування.

Оскільки судом встановлено, що надання послуг з вказаними вище контрагентами підтверджується належним чином оформленою перинною документацією, позивач використовуючи надані зазначеними вище товариствами послуги реалізував товар кінцевим покупцям, внаслідок чого позивачем отримано дохід, тобто отримані відповідно до умов спірних договорів послуги позивач використав у власній господарській діяльності, отже висновок відповідача викладений в акті перевірки про порушення позивачем вимог: пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.5.1 п. 138.5, п. 138.6 ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток по господарським відносинам з вказаними контрагентами є необґрунтованим та спростовується наявними матеріалами справи.

За таких обставин, недоведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток по господарським операціям позивача з ТОВ «ІЛЛІС», ТОВ «Торсистем Бутсах», ТОВ «ТД «Оса», ТОВ «Центр ІТ», ТОВ «Віта люкс» прямо впливає та вказує на невірність висновку відповідача про порушення позивачем пп. 14.1.181, п. 14.1 ст 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.11 ст 201 ПК України та про заниження позивачем податку на додану вартість і визначення податковим органом податкового зобов'язання та штрафних санкцій позивачу по цьому податку по господарським операціям позивача з ТОВ «ІЛЛІС», ТОВ «Торсистем Бутсах», ТОВ «ТД «Оса», ТОВ «Центр ІТ», ТОВ «Віта люкс».

Як вбачається з акту перевірки податковий орган вказує, що позивачем в порушення вимог п. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» завищено валові витрати на суму 19 151 у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат, витрат за проживання в готелі працівників позивача, оскільки до перевірки не надано документів, що підтверджують мету відрядження, яка повинна бути пов'язана з діяльністю позивача.

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган зазначає, що працівники позивача неодноразово проживали у готелях різних міст, що підтверджується актами виконаних робіт, актами надання послуг, рахунками.

В силу п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, обов'язковою умовою для віднесення витрат до валових витрат є необхідність використання товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності платника податків, який формує відповідні витрати та податковий кредит.

Наявність у позивача необхідних основних фондів та трудових ресурсів для здійснення спірних господарських операцій підтверджується договором оренди приміщення, а також штатним розкладом позивача за перевірений період .

Також, суд звертає увагу, що податковий орган не заперечує, що зазначені в акті особи є співробітниками позивача, надані готелями документи оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», факт оплати послуг за проживання в готелях, також не заперечується відповідачем.

З урахуванням аналізу вказаних правових норм та обставин, необхідними та достатніми підставами для включення Товариством до складу валових витрат сум податку на прибуток є: придбання послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення п.п.14.1.27, п.п.14.1.36, п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.п.138.5.1 п.138.5, п.138.6 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення безпідставним та неправомірним.

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган вказує про заниження задекларованих позивачем показників на загальну суму (-)730 019 грн., на формування яких мало вплив повернення покупцями товару, попередніх оплат та зміни номенклатури товару, в тому числі після спливу 1095 днів з періоду, в якому були визначені податкові зобов'язання з ПДВ, що призвело до порушення п.102.5 ст.102, п.192.1 ст.192 ПК України.

Пунктом 192.1. ст 192 ПК України встановлено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до пп. 192.1.1. п. 192.1 ст. 192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Згідно з п. 192.3. ст 192 ПК України результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби.

Аналіз вказаної норми Податкового кодексу не передбачає обмежень у часі з огляду на час проведення попередньої оплати, а саме не обмежує позивача провести відповідне коригування сум податкових зобов'язань за результатами податкового періоду та надіслання отримувачу розрахунку коригування податку, а також відображення у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби результатів перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту.

Враховуючи викладене, висновок податкового органу про порушення позивачем п.102.5 ст.102, п.192.1 ст.192 ПК України та про заниження задекларованих позивачем показників на загальну суму (-)730 019 грн. є необґрунтованим.

Крім того, в акті перевірки податковий орган вказує на порушення позивачем п.103.9 ст.103 ПК України, яке полягає в неподанні до ДГП «Розрахунок (звіт) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України» (Додаток 17ПН) за 2011 рік, 1 кв.2012 рік, півріччя 2012 р., 9 місяців 2012 та 2012 рік, що не призвело до заниження або завищення податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 103.9 ст. 103 ПК України особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Згідно з підпункту «г» п. 160.1 ст. 160 ПК України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Відповідно до п. 165.5 ст. 160 ПК України зазначено, що сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, є він платником цього податку чи ні, а також є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Пунктом 3.2 ст. 3 ПК України передбачено, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до вимог п. 103.4 ст. 103 ПК України, передбачено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Згідно з п. 103.5 ст. 103 ПК України, довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Як вбачається з акту перевірки позивачем до перевірки надано сертифікат підтвердження податкового резиденства за 2011 рік виданий 04.02.2011 року Головним управлінням державних фінансів, апостильований належним чином 24.02.2012, в якому засвідчено, що компанія «Daher International» є резидентом Франції та сертифікат підтвердження податкового резиденства за 2012 рік виданий 19.01.2012 (апостиль 21.02.2012).

На думку суду вказаний вище сертифікат згідно положень Податкового кодексу України та міжнародної Конвенції від 30.01.1997 між Урядом України і Урядом Французької Республіки підтверджує, що фрахт, отриманий компанією «Daher International» від ПрАТ «Космед», не підлягає оподаткуванню в Україні, отже висновок податкового органу щодо обов'язку позивача подати «Розрахунок (звіт) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України» (Додаток 17ПН) є безпідставним.

Встановлені в ході вирішення справи обставини щодо необґрунтованості висновків податкового органу про порушення позивачем пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.5.1 п. 138.5, п. 138.6 ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України; п. 102.5 ст. 102, пп. 192.1.1, пп. 192.1.2 ст. п. 192.1 п. 192.2, п. 192.3 ст. 192, пп. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, свідчить про необґрунтованість та протиправність прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень та є підставою для їх скасування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, Державною податковою інспекцію у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Космед» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення 05.11.2013 №0004372204, №0001362204 прийняті Державною податковою інспекцію у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда