Ухвала суду № 36320016, 18.12.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/4779/13 18.12.2013 18.12.2013 18.12.2013

Провадження №22-ц/784/3761/13

Головуюча першої інстанції: Агєєва Л.І.

Категорія - 27 Доповідач апеляційної інстанції: Галущенко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

18 грудня 2013 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Коломієць В.В.

Довжук Т.С.

із секретарем: Богатирьовою В.А.

з участю:

представників:

позивача - ОСОБА_3.

апелянта - ОСОБА_4

відповідача - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_6 на заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28.02.2012 р., у справі за

позовом

публічного акціонерного товариства «Державний ощадний бак України» ( далі - ПАТ «Держощадбанк») до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

встановила:

08.09. 2011 р. ПАТ ««Держощадбанк» звернувся з позовом до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач зазначав, що 12.03.2009 р. з ОСОБА_7 було укладено договір кредиту, за умовами якого він отримав 900.000 грн. 00 коп. кредиту, зобов'язавшись повернути отримані кошти не пізніше 11.03.2019 р.

За умовами цього договору він мав щомісячними платежами погашати заборгованість перед Банком, у тому числі, здійснювати сплату частки кредиту, процентів за його користування у розмірі 23 % річних, комісії та інших, передбачених договором винагород.

Крім того, відповідно до вимог п.1.4.3 договору він зобов'язаний здійснювати щорічне страхування предмету іпотеки.

Внаслідок невиконання позичальником цих зобов'язань утворилась заборгованість, розмір якої, станом на 01. 09. 2011 р., у складає 1.322.092 грн. 35 коп.

Посилаючись на те, що позичальник допустив як порушення кредитної угоди, в частині своєчасного погашення чергових платежів, так і договору іпотеки, в частині щорічного страхування предмету іпотеки, позивач просив про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким відповідно до договору іпотеки від 12.03.2009 р., укладеного з ОСОБА_7 є належний йому на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 28.02.2012 р. постановлено про задоволення позовних вимог.

Зокрема цим рішенням визначено розмір кредитної заборгованості у розмірі 1.404.710 грн. 31 коп. та постановлено про звернення стягнення на будинок шляхом продажу з прилюдних торгів.

У апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення, і відмову у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків суду та порушення норм процесуального і матеріального права.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення в межах оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 не підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.

Так, відповідно до приписів статей 627, 631 ЦК України, сторони є вільними при укладенні договору щодо визначення його умов з урахуванням вимог цього кодексу.

Відповідно до положень ст.526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.

Порушення зобов'язань, які виникають з договорів, тягне за собою правові наслідки передбачені ст. 611 ЦК, або такий різновид цивільно-правових санкцій, які передбачені, зокрема ст. 33 Закону України «Про іпотеку» ( далі - Закон № 898-IV від 05.06. 2003 р.)

Частиною першою цієї норми передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо в момент настання права вимоги боржником не буде виконане зобов'язання, забезпечене іпотекою.

Пункти 6.1, 6.2 іпотечного договору також надають Банку право вимагати звернення стягнення на заставлене нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, в разі порушення боржником умов кредитного договору, частині своєчасної сплати частки кредиту та процентів за його користування, або іпотечного договору в частині обов'язку щодо страхування предмету іпотеки

При цьому, право на звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває, якщо порушення основного зобов'язання позичальником завдає збитків іпотекодержателю та змінює обсяг його прав, оскільки в іншому випадку суд, на підставі приписів ч. 3 ст. 39 Закону № 898-IV, вправі відмовити у задоволенні позову.

При задоволенні позову про звернення стягнення суд має зазначити в рішенні зокрема, загальний розмір вимог кредитора та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки (ч. 1 ст. 39 Закону №898-IV).

Відповідно до приписів ст. 60 ЦПК України, обов'язок щодо доведення достовірними доказами розміру кредитної заборгованості позичальника та її складових, покладається на позивача.

З матеріалів справи та змісту кредитного і іпотечного договорів вбачається, що ОСОБА_7, який є власником житлового будинку АДРЕСА_1, в забезпечення виконання власних кредитних зобов'язань перед Банком передав його в іпотеку, отримавши на це нотаріально посвідчену згоду своєї дружини ОСОБА_6 ( а. с. -15)

За умовами кредитного договору він мав щомісячними платежами погашати заборгованість перед Банком, у тому числі, здійснювати сплату частки кредиту, процентів за його користування у розмірі 23 % річних, комісії та інших, передбачених договором винагород.

Крім того, відповідно до вимог п.1.4.3 договору він зобов'язаний здійснювати щорічне страхування предмету іпотеки.

Внаслідок невиконання позичальником цих зобов'язань утворилась заборгованість, розмір якої, станом на 01. 09. 2011 р., у гривневому еквіваленті складав 1.322.092 грн. 35 коп., а на час вирішення спору 1.404.710 грн. 31 коп.

Суд повно та всебічно дослідив встановлені обставини справи, дав належну юридичну оцінку наявним доказам, і з врахуванням зазначених вимог закону, положень п.6.1. 6.2 іпотечного договору, прийшов обгрунтованого висновку про доведенність факту порушення позичальником грошових зобов'язань, яке завдає значних збитків кредитору та наявність у Банку права вимоги про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки.

З врахуванням цього висновку судом постановлено правильне та обґрунтоване рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно.

Доводи апелянтки про розгляд справи за її відсутності та звернення стягнення на спільне сумісне майно подружжя без її попередження, не заслуговують на увагу, оскільки належними доказами у справі встановлено, що отримання ОСОБА_7 кредиту та передача спільного сумісного майна в іпотеку здійснена за її згодою.

При цьому Банком, з дотриманням вимог закону та договору, надіслана боржнику досудова вимога про порушення зобов'язання та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Апеллянт не є ні поручителем, ні заставодавцем, а закон не містить припису про надіслання такої вимоги іншому співласнику, переданного за його згодою майна в іпотеку.

Інші доводи апеляційної скарги також не можуть бути враховані, оскільки не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити, а заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28.02.2012 р. - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: В.В. Коломієць

Т.С. Довжук