Рішення № 36319947, 21.11.2013, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/5921/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Гуденко О.А.

при секретарі Гусак М.І.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

04 червня 2013 року позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до відповідача про стягнення з неї заборгованості у розмірі 1582 грн. 40 коп.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не зявився, у минулі судові засідання позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що не укладав ніяких договорів ні з позивачем, ні з КС «Українська кредитна спілка», і взагалі ніколи не виїжджав до м.Донецьк, де були укладені ці договори.

Ухвалою суду справу розглянуто у відсутність сторін, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін.

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

12 серпня 2011 року між КС «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № ПН 6, відповідно до якого КС «Українська кредитна спілка» надала відповідачу, а відповідач прийняв у тимчасове користування грошові кошти (споживчий кредит) у безготівковій формі на умовах, встановлених цим кредитним договором, з дотриманням вимоги повернення коштів та сплати процентів у визначені договором строки, у розмірі 2355,37 грн. строком на 24 місяця з 12.08.2011 року по 12.08.2013 року включно зі сплатою 25 % річних.

У забезпечення вищевказаного договору, 12 серпня 2011 року між позивачем та відповідачем був укладений договір добровільного страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту №010344 (далі Договір), предметом якого є майнові інтереси ОСОБА_1, що не суперечать законодавству України, повязані з невиконанням чи неналежним виконанням зобовязань за кредитним договором № ПН 6 від 12.08.2011 року.

Відповідно до п.1.4 умов Договору, по договору страхування страхувальником призначається Вигодонабувач (кредитор) для отримання страхових виплат: КС «Українська кредитна спілка».

Відповідно до п.2.1 Договору, страховим випадком за цим договором є факт збитків кредитора внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобовязань перед кредитором по поверненню кредиту в строки та в порядку, передбачених укладеним між ними кредитним договором, внаслідок будь-яких подій.

П.5.1 та п.5.2 Договору передбачено, що страхова виплата проводиться страховиком згідно з Договором страхування на підставі заяви про виплату від особи, що одержує виплату та доданих до неї документів та страхового акту, що складається страховиком.

Відповідно до п.5.4 Договору, негайно після сплати страхового відшкодування до страховика переходять у межах сплаченої суми право вимоги, які кредитор має по відношенню до осіб, які несуть відповідальність за заподіяння збитків. Вигодонабувач зобовязаний упродовж 10 днів передати страховику усі документи та виконати усі формальності, що необхідні для здійснення страховиком права вимоги до винних осіб. У тому числі надати страховику довідку про погашення страховиком заборгованості по кредитному договору. А також повідомити позичальника в письмовому виді про перехід права вимоги від кредитора до страховика в межах виплаченої суми страхового відшкодування.

В обґрунтування позовних вимог, позивач надав лише довідку КС «Українська кредитна спілка» від 13 травня 2013 року, відповідно до якої, у звязку з настанням страхового випадку ПрАТ «Українська страхова компанія» здійснила КС «Українська кредитна спілка» страхову виплату за ОСОБА_1 за кредитним договором № 6 пн від 12 серпня 2011 року в сумі 1582 грн. 40 коп., але жодних доказів на виконання вимог п.5.4 Договору позивачем не надано.

За такого, позивачем не доведено право вимоги ПрАТ «Українська страхова компанія» щодо стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості.

Також, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку.

Крім того, в своїй позовній заяві позивач, як на підставу позовних вимог, посилається на ст.27 ЗУ «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, відповідно до яких, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проте таке присилання позивача суд не може прийняти до уваги, оскільки регрес регулюється загальними нормами цивільного права, а для суброгації відповідно до ст. 993 ЦК встановлений особливий правовий режим.

Так, перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобовязання із відшкодування збитків не виникає відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

Як вбачається з судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування Верховного суду України, за суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобовязанні (зміна активного субєкта) зі збереженням самого зобовязання. Це означає, що одна особа набуває прав і обовязків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При регресі одне зобовязання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

Відповідно до цивільного законодавства шкода, завдана майну та особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відшкодування шкоди потерпілому можливе у двох випадках: 1) внаслідок невиконання контрагентом потерпілого своїх договірних зобовязань; 2) внаслідок дій особи, що не повязана з потерпілим будь-якими договірними відносинами (деліктна відповідальність).

Якщо дії третьої особи, якими страхувальнику спричинені збитки, є страховим випадком, то у такого потерпілого (страхувальника за договором страхування) є дві можливості відшкодування шкоди: за рахунок безпосереднього заподіювача шкоди; за рахунок страховика шляхом отримання страхового відшкодування. Право вибору належить самому потерпілому.

Крім того, оскільки договір укладений між позивачем як страховиком, та відповідачем ( страхувальником), як безпосередньо заподіювачем збитків, то зазначені підстави позовних вимог не можуть бути застосовані в дійсних правовідносин сторін. За такого, відносини, що виникають між сторонами є регрессні правовідносини.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530 611, 612, 1049, 1050, 1051, 1054, 1191 ЦК України, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити за недоведеністю та обранням неналежного способу захисту.

Керуючись ст.ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м.Миколаєва протягом 10 днів після проголошення рішення.

СУДДЯ О.А.ГУДЕНКО