Ухвала суду № 36308422, 19.12.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: № 22-ц-/790/7397/13 Головуючий: 1 інстанції -

Справа: № 641/3658/13-ц Боговський Д.Є.

Категорія: договірні Доповідач: Даниленко В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Малінської С.М., Тичкової О.Ю.,

при секретарі: Каменській Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Комінтернівський ВДВС Харківського міського управління юстиції про визнання договору дійсним, визнання права власності на нерухоме майно та звільнення майна з під арешту, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказував на те, що 03 липня 2012 року між ним та відповідачем по справі ОСОБА_3 в простій письмовій формі було укладено договір купівлі-продажу належного останньому на праві власності нерухомого майна, а саме нежитлових приміщень №№ 33-:-35, загальною площею 60,80 кв.м., що знаходяться в будинку, розташованому по АДРЕСА_1.

Нежитлові приміщення, які є предметом укладеного між сторонами договору купівлі-продажу, складаються з приміщення кафе - № 33, площею 50,30 кв.м., приміщення коридору № 34, площею 6,80 кв.м., та приміщення санвузла № 35, площею 3,70 кв.м.

За придбані у власність за договором купівлі-продажу нежитлові приміщення позивач, як покупець, розрахувався з відповідачем ОСОБА_3, як продавцем у повному обсязі, сплативши останньому 690 000,00 грн.

При цьому сторони угоди передбачили в подальшому посвідчити її у нотаріальному порядку, однак відповідач ОСОБА_3 ухиляється від її нотаріального посвідчення, чим порушує право власності позивача на придбане ним нерухоме майно.

Крім того, як стало відомо позивачу, на належне йому за вказаним договором купівлі-продажу нерухоме майно державним виконавцем Комінтернівського ВДВС ХМУЮ в процесі здійснення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-347/2011, виданого Комінтернівським районним судом м. Харкова 11.05.2012 року, про стягнення з відповідача - ОСОБА_3 на користь ТОВ «Факторинг Україна» грошового боргу, накладено арешт, що також порушує права позивача, як власника нерухомого майна, оскільки будь-якого відношення до боргів продавця ОСОБА_3 він не має.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що сторони договору купівлі-продажу нерухомого майна домовилися щодо усіх його істотних умов, відбулася передача придбаного нерухомого майна новому власнику та здійснено повну його оплату, однак продавець - відповідач по справі ОСОБА_3 ухиляється від нотаріального посвідчення укладеної між ними угоди з огляду на його зайнятість, позивач ОСОБА_2 просив суд на підставі ст.ст. 220, 316, 317, 321, 334, 392, 392, 638, 657 ЦК України, ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження»:

- визнати дійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №№ 33-:-35, загальною площею 60,80 кв.м., у будинку АДРЕСА_1, укладений між сторонами по справі 03 липня 2012 року;

- визнати за ним, позивачем право власності на нежитлові приміщення №№ 33-:-35, загальною площею 60,80 кв.м., що розташовані в будинку АДРЕСА_1;

- зняти арешт з нежитлових приміщень №№ 33-:-35, загальною площею 60,80 кв.м., що розташовані в будинку АДРЕСА_1, накладений постановою державного виконавця Комінтернівського ВДВС ХМУЮ від 19.07.2012 року ВП № 35101667.

При цьому позивач ОСОБА_2 подав до суду й письмову заяву, в якій посилаючись на зазначені вище обставини, а також на те, що примусова реалізація державним виконавцем придбаного позивачем за спірним договором купівлі-продажу нерухомого майна може призвести до неможливості виконання майбутнього рішення суду за його позовними вимогами, просив суд вжити заходи забезпечення заявленого ним позову, а саме:

- зупинити виконавче провадження № 35101667 з примусового виконання виконавчого листа Комінтернівського районного суду м. Харкова № 2-347/2011 від 11.05.2012 року про стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь ТОВ «Факторинг Україна» грошового боргу;

- зупинити реалізацію арештованого майна, а саме: нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, по виконавчому провадженню № 35101667.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2013 року заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення заявленого ним позову задоволено.

Зупинено виконання виконавчого провадження № 35101667 з примусового виконання виконавчого листа Комінтернівського районного суду м. Харкова № 2-347/2011 від 11.05.2012 року про стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь ТОВ «Факторинг Україна» грошового боргу.

Зупинено реалізацію арештованого майна, а саме: нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, по виконавчому провадженню № 35101667.

В апеляційній скарзі ТОВ «Факторинг Україна» ставиться питання про скасування зазначеної ухвали районного суду та постановлення нової ухвали з розглянутого питання про відмову у задоволенні заяви позивача ОСОБА_2 про вжиття судом заходів забезпечення заявленого ним позову за її безпідставністю.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які регулюють питання забезпечення позову.

Зокрема, апелянт вказує на те, що заочним рішенням Комінтернівського районного суду від 14.06.2011 року стягнуто з боржника ОСОБА_3 на користь ТОВ «Факторинг Україна» заборгованість за двома кредитними договорами в розмірі 473 891,59 грн. та 528 771,59 грн., відповідно.

Зазначене судове рішення набрало законної сили та підлягає примусовому виконанню державною виконавчою службою на підставі виконавчих листів, виданих Комінтернівським районним судом м. Харкова, позаяк у добровільному порядку виконувати це судове рішення та повертати кредитору існуючий борг боржник ОСОБА_3 не бажає, а єдиним можливим способом захисту порушених прав ТОВ «Факторинг Україна» та виконання рішення Комінтернівського районного суду від 14.06.2011 року є задоволення вимог стягувача за рахунок примусової реалізації належного боржнику предмета іпотеки, а саме: нежитлових приміщень загальною площею 368,30 кв.м., розташованих у нежитловій будівлі літ. «А-1» по АДРЕСА_1, яка є окремою будівлею.

Крім того, апелянт вказує й на те, що застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову ОСОБА_2 шляхом зупинення виконання виконавчого провадження № 35101667 з примусового виконання виконавчого листа Комінтернівського районного суду м. Харкова № 2-347/2011 від 11.05.2012 року про стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь ТОВ «Факторинг Україна» грошового боргу, та зупинення примусової реалізації арештованого нерухомого майна є явно неадекватними та неспівмірними із заявленими позивачем вимогами, позаяк згідно з проведеною незалежною оцінкою арештованого державним виконавцем нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень нежитлової будівлі літ. «А-1» по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, його вартість становить 1 392 000,00 грн., що значно перевищує ціну нежитлових приміщень, придбаних позивачем ОСОБА_2 за спірним договором купівлі-продажу.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали районного суду відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 307, п. 2 ст. 312 ЦПК України,| розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу і постановляє нову ухвалу з розглянутого питання, якщо це питання вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Згідно ст. 151 ЦПК України за заявою осіб, які беруть участь у справі, суд може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі в разі задоволення заявленого позову.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Однак, у даному випадку, приймаючи оскаржуване процесуальне рішення про забезпечення заявленого ОСОБА_2 позову, суд першої інстанції на зазначені вище норми процесуального права та роз'яснення Верховного Суду України відповідної уваги не звернув, із суттю заявлених позивачем вимог та виниклих між сторонами спірних правовідносин належним чином не визначився, як залишив поза увагою й головне істотне питання, а чи можливе взагалі визнання дійсним на підставі ст. 220 ЦК України укладеного в простій письмовій формі договору купівлі-продажу нерухомого майна, який згідно зі ст. 657 того ж Кодексу підлягає не тільки нотаріальному посвідченню, а й державній реєстрації, у зв'язку з чим безпідставно задовольнив заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення заявленого ним позову, чим фактично зупинив примусове виконання рішення Комінтернівського районного суду від 14.06.2011 року про стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь кредитора - ТОВ «Факторинг Україна» кредитного боргу, яке відповідно до ст. 14 ЦПК України є обов'язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, а також те, що вжиття судом заходів забезпечення позову за відсутності для цього передбачених законом підстав є неприпустимим, тим більше, якщо забезпеченням позову порушуються законні права інших осіб, ухвала Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2013 року не може бути визнана законною, обґрунтованою й такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому судова колегія вважає за необхідне скасувати цю ухвалу районного суду та постановити нову ухвалу з розглянутого питання, якою відмовити в задоволенні заяви позивача ОСОБА_2 про вжиття судом заходів забезпечення заявленого ним позову за її безпідставністю.

Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст.ст. 151, 152, 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - задовольнити.

Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2013 року - скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення заявленого ним позову - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно з моменту її проголошення, є остаточною й згідно п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: