Рішення № 36307467, 16.12.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

______________

Справа №: 122/20766/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Злотніков В.Я. Головуючий суду апеляційної інстанції:Горбань В. В.

РІШЕННЯ

"16" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіГорбань В.В. СуддівМакарчук Л.В., Павловської І.Г. При секретаріУсеїновій І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 за довіреністю ОСОБА_7 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 28 жовтня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

24 вересня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості. Вимоги мотивовані тим, що 24 липня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» /правонаступник - ПАТ «Універсал Банк», далі - Банк/ та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, за умовами якого Банк встановив позичальнику ОСОБА_6 ліміт кредитної лінії в межах суми 110 000 грн. зі сплатою процентів у розмірі 31,95 % річних у валюті кредиту. Ліміт кредитної лінії встановлено на строк 12 місяців, починаючи з місяця встановлення такого ліміту, при цьому ОСОБА_6 повинна повернути всю суму кредиту, наданого в межах ліміту кредитної лінії, не пізніше 30 червня 2009 року. Банк зі свого боку усі вимоги договору виконав, ОСОБА_6 24.07.2008 року отримала кредит у сумі визначеній договором, що підтверджується випискою з рахунку. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_6 умов договору у неї виникла заборгованість за договором у сумі 451626,04 грн., яка складається з боргу по кредиту в сумі 104 449,07 грн., боргу по процентах у сумі 143147,64 грн., підвещених відсотків в сумі 204029,33 грн.

Просить стягнути з ОСОБА_6 суму боргу в сумі 451626,04 грн. та судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 3441 грн.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 28 жовтня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Сімферополя, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, рах. № 29098000202458, МФО № 322001, заборгованість за кредитним договором № BL7371 від 24.07.2008 року у розмірі 451626 грн. 04 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 441 грн., а всього в сумі 455 067 грн. 04 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 за довіреністю ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи. Зокрема, посилається на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що кредитодавець просить повернути споживчий кредит, строк давності якого сплив, а тому позовна давність за цим позовом застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

У запереченнях на апеляційну скаргу представник ПАТ «Універсал Банк» за довіреністю Навроцький Д.В. просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважає його законним, апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, вислухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ПАТ «Універсал Банк», суд першої інстанції виходив із того, що обов'язки перед кредитором, встановлені кредитним договором, боржник ОСОБА_6 не виконувала належним чином, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає погашенню боржником. При цьому визнав встановленим, що позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права в межах погодженого сторонами строку позовної давності.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону рішення суду не відповідає.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 24.07.2008 року між сторонами був укладений кредитний договір № BL7371, за умовами якого ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», відкрило ОСОБА_6 відновлювальну кредитну лінію й у її межах надало кредит у сумі 110 000 гривень, а позичальник зобов'язався повернути всю суму кредиту не пізніше 30 червня 2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 отримала кредит у розмірі 110000 грн., що підтверджується випискою з рахунку № НОМЕР_2 від 24.07.2008 року.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором виникла заборгованість у розмірі 451626,04 грн., яка складається з боргу по кредиту в сумі 104 449,07 грн., боргу по процентах у сумі 143147,64 грн., підвищених відсотків в сумі 204029,33 грн.

Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (сатті 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче настає, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Пунктом 1.2.2. кредитного договору передбачено, що банк встановлює позичальнику ліміт кредитної лінії на строк 12 місяців, починаючи з місяця встановлення такого ліміту, при цьому позичальник повинен повернути всю суму кредиту, наданого в межах ліміту кредитної лінії, не пізніше 30 червня 2009 року.

Згідно з пунктом 1.2.3 договору погашення грошових зобов'язань позичальником за цим договором повинно здійснюватися наступним чином: другого робочого дня кожного поточного місяця (починаючи з місяця, що слідує за місяцем встановлення ліміту кредитної лінії) позичальником має бути сплачена сума мінімального платежу відповідно до умов цього договору; не пізніше 30 червня 2009 року позичальник зобов'язаний повернути всю суму кредиту, наданого в межах ліміту кредитної лінії, та інших грошових зобов'язань, встановлених цим договором.

Пунктом 7.7 договору передбачено, що строк дії даного договору встановлюється з дня укладення цього договору (підписання обома сторонами) до повного погашення суми грошових зобов'язань позичальником за цим договором.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що сторони встановили як строк дії договору - до моменту виконання позичальником в повному обсязі взятих на себе грошових зобов'язань за цим договором (п. 7.7), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячними погашеннями платежів, зазначивши, що не пізніше 30 червня 2009 року останній позичальник зобов'язаний повернути всю суму кредиту, наданого в межах ліміту кредитної лінії, та інших грошових зобов'язань, встановлених цим договором.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_6 належним чином не виконувала свої зобов'язння за кредитним договором, згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданим позивачем, убачається, що ОСОБА_6 останній платіж було здійснено у червні 2009 року /а.с. 10/ і з цього часу відповідачка фактично припинила виконання зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За таких обставин, оскільки умовами кредитного договору було встановлено строк (термін) виконання позичальником грошових зобов'язань за договором - не пізніше 30.06.2009 року, а ОСОБА_6 не виконала свої зобов'язання щодо погашення кредиту, то колегія суддів вважає, що позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повинна обчислюватися з 30.06.2009 року.

Між тим, із матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом 24.09.2013 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Представник відповідача у суді першої інстанції заявив клопотання про застосування строку позовної давності, що відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Що стосується висновку суду першої інстанції про те, що відповідно до пункту 1.3.2 договору сторони домовилися про можливість автоматичного продовження строку дії ліміту кредитної лінії та те, що строк дії договору встановлений до повного погашення боржником суми грошових зобов'язань, тому відсутні підстави для застосування позовної давності до заявлених вимог, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими.

Згідно з пунктом 1.3.2 договору кожні 12 місяців від дати встановлення ліміту кредитної лінії Банк має право переглядати такий ліміт та відповідно зменшити його та/або призупинити надання кредитних коштів або збільшити ліміт кредитної лінії в односторонньому порядку. У випадку, якщо плата за кредит здійснювалася позичальником з дотриманням вимог цього договору та фінансовий стан позичальника не погіршився, дію ліміту кредитної лінії може автоматично продовжено на наступні 12 місяців.

З аналізу зазначеного пункту договору слідує, що дію ліміту кредитної лінії може бути продовжено автоматично лише у випадку, якщо плата за кредит здійснювалася позичальником з дотриманням вимог цього договору та його фінансовий стан не погіршився.

Між тим, як убачається з матеріалів справи, позичальник ОСОБА_6 не здійснювала плату за кредитом у встановлені пунктом 1.2. 3 строки, що свідчить про неналежне виконання нею своїх зобов'язань за договором.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у Банку були відсутні підстави для автоматичного продовження дії ліміту кредитної лінії на наступні 12 місяців, тому не можна вважати, що відповідно до умов договору мала місце його пролонгація.

За таких обставин, з висновком суду про необґрунтованість заяви представника відповідачки про застосування позовної давності не можна погодитись, оскільки він ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Таким чином, оскільки ПАТ «Універсал Банк» пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права, а представник відповідача у суді першої інстанції наполягав на застосуванні наслідків пропущення такого строку в порядку ч. 3 ст. 267 ЦК України, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України це є підставою для відмови у задоволенні позову.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції вищезазначеного не врахував та вирішив спір з порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 за довіреністю ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 28 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: Горбань В.В. Макарчук Л.В. Павловська І.Г.