Ухвала суду № 36300322, 27.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 р.Справа № 820/5619/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2013р. по справі № 820/5619/13-а

за позовом Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

09.07.2013 року позивач - Спільне українсько - американське підприємство "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю - звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просило скасувати податкові повідомлення рішення від 03 липня 2013 року № 0000174800, № 0000164800 Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2013 року адміністративний позов Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000164800 та №0000174800 від 03.07.2013 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач - Спільне українсько-американське підприємство "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю ( код 30751167) зареєстроване як юридична особа 25.01.2000 р. та 09.02.2000 р. взято на облік до державної податкової служби, знаходиться на податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові з обслуговування ВПП у м. Харкові ГУ Міндоходів, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.06.2013 р. випискою з ЄДРЮОФОП від 27.05.2013 р., статутом (нова редакція) від 27.02.2013 р. та свідоцтвом № 100159763; НБ № 086408 про реєстрацію платника податку на додану вартість. (Т.1 а.с. 170, 171, 205-206, 207-209, 212)

Спеціалізованою податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові з обслуговування ВПП у м. Харкові ГУ Міндоходів в період з 10.06.2013 року по 16.06.2013 року проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками, за результатами якої складено акт перевірки від 17.06.2013 р. № 345/48.0-11/30751167. Згідно висновків акту № 345/48.0-11/30751167 податковим органом встановлені порушення позивачем п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. (зі змінами та доповненнями), п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 152.1 ст. 152 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), чим занижено податок на прибуток у розмірі 30924,00 грн., у тому числі: за ІV квартал 2010 року - на 25064,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року - 4564,00 грн., за ІV квартал 2011 року 0 4,00 грн., за І квартал 2012 року - на 843,00 грн., за ІІ квартал 2012 року - на 113,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року - на 168,00 грн., за ІV квартал 2012 року - на 168,00 грн.; п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р.

На підставі акту перевірки від 17.06.2013 № 345/48.0-11/30751167 податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 03 липня 2013 р. № 0000174800, яким збільшено суму податкових зобов'язань за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 37836,00 грн. ( де: 30924,00 - сума основного платежу; 6912,00 грн. - сума штрафних санкцій) (Т.1 а.с. 11) та податкове повідомлення - рішення від 03 липня 2013 р. № 0000164800, яким збільшено суму податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість на 70 055,50 грн. ( де: 50105,0 грн. - сума основного платежу; 19950,50 грн. - сума штрафних санкцій) (Т. 1 а.с. 9).

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями відповідача №0000164800 та №0000174800 від 03.07.2013 року, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності та обґрунтованості висновків, викладених в Акті перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства України. Враховуючи, що неправомірні висновки, викладені відповідачем в Акті перевірки, стали підставою для складання позивачем податкових повідомлень-рішень від 03.07.2013 року №0000174800 та №0000164800, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані податкові повідомлення рішення є неправомірними і підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996 визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.1995 року № 168/704 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, відповідно до яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку. Вказане кореспондується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України ( далі- ПК), яким визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, визначальною ознакою валових витрат в податковому обліку є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Порядок формування податкового кредиту встановлено нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими первинними документами, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

При цьому, при дослідженні факту здійснення господарської операції мають оцінюватись правовідносини саме між тими учасниками та саме за тією операцією, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Підставою для донарахування податкових зобов'язань позивачеві відповідачем визначено відсутність об'єктів оподаткування, відсутність ТОВ "Видавництво "Ярмарок" за місцем реєстрації, що свідчить, на думку податкового органу, про відсутність реального характеру відносин між позивачем та його контрагентом.

Як убачається із матеріалів справи 20 вересня 2011 року між СУАП "Європоль" у формі ТОВ та ТОВ "Видавництво "Ярмарок" (виконавець) укладено договір № ЯВ-003621, за яким виконавець зобов'язався надати послуги з розміщення наданого позивачем матеріалу в офіційному каталозі Торгово-промислової палати України - "Торгово-промислова Україна".

20.09.2011 року позивач здійснив оплату послуг за договором у розмірі 23 800,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14907. (Т.2 а.с. 87)

Згідно з п. 1.3. вказаного договору ТОВ "Видавництво "Ярмарок" прийняло на себе зобов'язання в рамках проекту "Національний бізнес-рейтинг" надати позивачеві наступні послуги та почесні відзнаки: реєстрація та розміщення інформації позивача в офіційному каталозі "Торгово-промислова Україна" та на компакт-диску і в мережі інтернет, національний сертифікат "Лідер галузі", медаль міжнародного зразка "Лідер галузі", Орден "Бізнес Слава", доставка відзнак поштою.

30 вересня 2011 року між СУАП "Європоль" у формі ТОВ та ТОВ "Видавництво "Ярмарок" складено акт здачі-прийняття послуг на суму 23 800,00 грн., ( де : 19833,33 - вартість послу; 3 966,67 грн. - сума ПДВ) , яким сторони засвідчили виконання умов договору у повному обсязі.

20.09.2011 року позивач здійснив оплату послуг за договором у розмірі 23 800,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 14907.

Згідно з п. 1.3. вказаного договору ТОВ "Видавництво "Ярмарок" прийняло на себе зобов'язання в рамках проекту "Національний бізнес-рейтинг" надати позивачеві наступні послуги та почесні відзнаки: реєстрація та розміщення інформації позивача в офіційному каталозі "Торгово-промислова Україна" та на компакт-диску і в мережі інтернет, національний сертифікат "Лідер галузі", медаль міжнародного зразка "Лідер галузі", Орден "Бізнес Слава", доставка відзнак поштою.

30 вересня 2011 року між СУАП "Європоль" у формі ТОВ та ТОВ "Видавництво "Ярмарок" складено акт здачі-прийняття послуг на суму 23 800,00 грн., ( де : 19833,33 - вартість послу; 3 966,67 грн. - сума ПДВ) , яким сторони засвідчили виконання умов договору у повному обсязі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рекламу" реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Згідно абзацу "г" п.п. 138.10.3. п. 138.10. ст. 138 Податкового кодексу України ( далі - ПК) витратами на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг є витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Згідно з п.п. 140.1.5. п. 140.1. ст. 140 Податкового кодексу України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення як витрати платника податку на проведення реклами.

З матеріалів справи убачається, що позивач є власником магазину з універсальним асортиментом товарів - "РОСТ" та метою укладення вищевказаного договору і отримання послуг з реклами і було саме підтримання обізнаності та інтересу споживача до товару позивача.

В підтвердження зазначених обставин позивачем надано копії дисконтних карток супермаркету "РОСТ" з розміщеними на них Національним сертифікатом та медаллю міжнародного зразка "Лідер галузі".

Як правомірно враховано судом першої інстанції, усі вищевказані документи, а також додатково надані позивачем копії Національного сертифікату "Лідер галузі", медалі міжнародного зразка "Лідер галузі", Орден "Бізнес Слава" свідчать про те, що ТОВ "Видавництво Ярмарок" у повному обсязі надало послуги за договором, які у подальшому використано позивачем у господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не наведено жодної правової підстави, яка б підтверджувала його висновки відносно фіктивності проведених позивачем господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять будь-яких доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що видана ТОВ "Видавництво "Ярмарок" податкова накладна є підставою для віднесення позивачем суми ПДВ у розмірі 3 966,67 грн. - до складу податкового кредиту, а суми 19 833,33 грн. - до витрат та відображення в декларації з податку на прибуток підприємства, тому висновки відповідача стосовно нарахування до сплати у бюджет суми ПДВ у розмірі 3966,67 грн. та про заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 4562,00 грн. за результатами перевірки правовідносин позивача з ТОВ "Видавництво Ярмарок" є необґрунтованими та недоведеними матеріалами справи.

Підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства, що призвели до заниження суми ПДВ , яка підлягає нарахуванню до сплати у бюджет у розмірі 24928,54 грн., а також про заниження податку на прибуток у розмірі 438,00 грн. податковим органом зазначено про безпідставне формування позивачем податкового кредиту та витрат по взаємовідносинах з ТОВ "Спецтрубомонтаж", оскільки останнє мало взаємовідносини з сумнівним контрагентом - ТОВ "Кубера Плюс", яке, у свою чергу, мало відносини з контрагентами, які, на думку податкового органу, не здатні здійснювати господарську діяльність, у зв'язку з чим відповідачем зазначено, що операції купівлі-продажу між ТОВ "Спецтрубомонтаж" та ТОВ "Кубера Плюс" не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже - є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

01 червня 2011 року між позивачем та ТОВ "Спецтрубомонтаж" укладено договір підряду № 265 на виконання робіт по укладанню гранітної бруківки, бордюрів, облицювання ступенів гранітною плиткою.

14 червня 2011 року та 28 грудня 2011 року сторонами підписані акти приймання-передачі виконаних будівельних робіт на суму 56 331,25 грн. та 93240,00 грн., відповідно.

Позивачем сплачено на користь ТОВ "Спецтрубомонтаж" грошові кошти у повному обсязі у сумі 149 571,25 грн.

Виконання вищевказаних будівельних робіт підтверджено позивачем наступними документами: підсумковою відомістю ресурсів, відомістю ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 на обладнання покриття; локальним кошторисом № 2-1-1 на обладнання покриття, розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1 на обладнання покриття, довідкою про вартість виконаних робіт і витрат за червень 2011 року, Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за грудень 2011 року; розрахунком загальновиробничих витрат. Вказані документи містять детальний перелік використаних підрядником матеріалів.

Наявні у матеріалах справи документи, а саме: свідоцтво про право власності на нерухоме майно, договір оренди землі, витяг з проекту виконання робіт свідчать про те, що комплекс літнього відпочинку, де проводилися роботи, обумовлені договором підряду від 01 червня 2011 року, належить позивачеві на праві власності.

Згідно умов договору підряду від 01 червня 2011 року, ТОВ "Спецтрубомонтаж" проводило роботи з матеріалів замовника, тобто СУАП "Європоль" ТОВ.

Як свідчать безоплатні акти від 08.06.2011р. та від 08.12.2011р. матеріали для виконання робіт надані позивачем.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що операції з купівлі-продажу, здійснені між ТОВ "Спецтрубомонтаж" та ТОВ "Кубера Плюс", не мають жодного відношення до робіт, що виконувались ТОВ "Спецтрубомонтаж" на замовлення позивача, оскільки товари, придбані у ТОВ "Кубера Плюс" при проведенні робіт за договором підряду від 01 червня 2011 року позивачем не використовувались.

Копії ліцензії та додатку до неї, що містяться у матеріалах справи, свідчать про наявність у ТОВ "Спецтрубомонтаж" права на проведення будівельних робіт, а, отже, відповідність ліцензійним умовам щодо кількості кваліфікованого персоналу, наявності обладнання, тощо.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, що за вказаних обставин висновки відповідача про відсутність реального характеру операцій між позивачем та ТОВ "Спецтрубомонтаж" з посиланням на нереальність операцій між ТОВ "Спецтрубомонтаж" та ТОВ "Кубера Плюс" не є правовою підставою для визнання вказаних операцій фіктивними, а, відповідно, не є підставою для збільшення податкових зобов'язань позивачеві.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок відповідача , викладений в акті перевірки, щодо збільшення податкових зобов'язань позивача з ПДВ у розмірі 24 928,54 грн. та податку на прибуток у розмірі 438,00 грн. за результатами перевірки господарської операції, поведеної позивачем з ТОВ "Спецтрубомонтаж", є неправомірним.

Щодо висновку відповідача про порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягає у заниженні позивачем ПДВ на суму 20050,93 грн. та заниження податку на прибуток у розмірі 25063,66 грн. по взаємовідносинам з ПП "Прем'єрпродукт-Харків", колегія суддів зазначає наступне.

01 листопада 2009 року між СУАП "Європоль" у формі ТОВ та ПП "Прем'єрпродукт-Харків" укладено договір поставки продуктів харчування партіями у відповідності з письмовими заявками.

На підставі цього договору позивач отримував масло, сир, спред, сир плавлений, продукт сирний, печінку тріски, скумбрію, хлібний квас, що підтверджено податковими накладними (а.с. 56-72).

Про отримання та перевезення вказаного товару свідчать товарно-транспортні накладні (Т.1 а.с, 22,24,26,28,30,32,34,36,38,40,42,45,47,49,51,53,55), а також видаткові накладні (Т.1 а.с.20,21,23,25,27, 29,31,33,35,37,39,41,43,44,46,48,50,52,54).

Як зазначено податковим органом у Акті перевірки заборгованість за розрахунками між позивачем та ПП "Прем'єрпродукт-Харків" відсутня.

Висновки податкового органу про неможливість реального здійснення господарської операції між позивачем та ПП "Прем'єрпродукт-Харків" з купівлі-продажу товарів харчування обґрунтовується відповідачем лише з посиланням на нікчемність операцій, здійснених ПП "СТК- Молоко", одним з контрагентів якого є ПП "Прем'єрпродукт-Харків".

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок відповідача про нарахування позивачеві до сплати у бюджет суми ПДВ у розмірі 20050,93 грн., та висновок про заниження позивачем податку на прибуток у сумі 25063,66 грн. є неправомірним.

Щодо висновку відповідача відносно безпідставності донарахування податкових зобов'язань по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Завжди чисто плюс" , колегія суддів зазначає наступне.

У акті перевірки (арк. 20-23) зазначено про незаконність формування позивачем податкового кредиту та витрат по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Завжди чисто", оскільки іншою ДПІ встановлено неможливість здійснення господарських операцій між ТОВ "Завжди чисто плюс" та його контрагентами (ТОВ "Дельта-принт", ТОВ ТД "Східна Україна", ТОВ "Фірма Аква Транс").

06 грудня 2011 року між позивачем та ТОВ "Завжди чисто плюс" укладено договір № 430 про надання послуг із захисту входу до приміщень від води, пилу та бруду шляхом обміну змінних килимків.

29 лютого 2011 року між сторонами підписано акт виконаних робіт на суму 4800,00 грн., яку сплачено позивачем платіжним дорученням № 4229.

Виписану ТОВ "Завжди чисто плюс" податкову накладну № 320 від 29.02.2012 р. (а.с.99) використано позивачем при формуванні податкового кредиту, а суму 4000,00 грн. віднесено до складу витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано жодного правового доказу фіктивності вказаних операцій, не наведено жодних обставин, які б могли ставити під сумнів надання ТОВ "Завжди чисто плюс" позивачеві послуг за договором від 06.12.2011р., а, відтак, не доведено правомірність висновку про нарахування позивачеві для сплати у бюджет суми у розмірі 800,00 грн та висновку про заниження податку на прибуток у розмірі 840,00 грн.

Щодо висновку відповідача про не підтвердження виконання робіт ТОВ "БК-Олімп" на замовлення позивача та нарахування позивачеві для сплати у бюджет суми ПДВ у розмірі 356,52 грн., а також висновку про заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 18,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Підставою для встановленні податковим органом зазначеного порушення позивачем в акті перевірки (стор 23-27) зазначено, що ТОВ "БК-Олімп", мало правовідносини з ТОВ "Спецтрубомонтаж", яке у свою чергу мало операції з контрагентами, які, на думку позивача, є сумнівними. Як зазначає відповідач в Акті перевірки, вказане є підставою для донарахування податкових зобов'язань позивача у розмірі 356,52 грн. з ПДВ та з податку на прибуток у розмірі 18,00 грн.

25 серпня 2009 року між позивачем та ТОВ "БК-Олімп" укладено договір підряду № 25/08 та (додаткові угоди № 1 від 16.09.2009 р.; та № 2 від 18.09.2009 р. до нього) на виконання робіт по виготовленню та монтажу облицювання стелі, балконів, виконаної з композитних матеріалів за адресою: Харківська область, Зміївський район, сел. Гайдари, вул. Піонерська. (Т.1 а.с. 115-116, 118, 120)

17 червня 2010 року між позивачем та ТОВ "БК-Олімп" підписано акт приймання-передачі робіт на суму 47 126,88 грн. із зазначенням вихідних даних ( одиниці виміру, кількості, ціни за одиницю виміру) для розрахунку вартості виконаних робіт.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, висновок відповідача про збільшення податкового зобов'язання позивача за ПДВ на суму 356,52 грн. та з податку на прибуток - у розмірі 18,00 грн. здійснено на підставі того, що ТОВ "БК-Олімп" здійснювало операції з ТОВ "Спецбудмонтаж", яке у свою чергу здійснювало операції з контрагентами, які, на думку позивача, є сумнівними.

Відповідачем не наведено жодного правового доводу на підтвердження висновку про те, що фактично господарські операції між позивачем та ТОВ "БК-Олімп" не проводились.

За таких обставин, висновки відповідача про збільшення податкових зобов'язань позивача за результатами аналізу господарських операцій між позивачем та в ТОВ "БК-Олімп" з ПДВ у розмірі 356,52 грн. та з податку на прибуток у розмірі 18,00 грн. є незаконними.

Щодо висновку відповідача про порушення позивачем податкового законодавства при проведенні господарських операцій з ПП "Іон-Сервіс", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Розрахунків податкових зобов'язань та штрафних санкцій, які є додатками до податкових повідомлень-рішень від 03.07.2013 № 0000174800 та № 0000164800 вбачається, що податкові зобов'язання по взаємовідносинах позивача з ПП "Іон-Сервіс" відповідачем не визначались.

Таким чином, як правомірно враховано судом першої інстанції, що усі висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Спецтрубомонтаж, ПП "Прем'єрпродукт-Харків", ТОВ "Завжди чисто плюс", ТОВ "БК-Олімп" ґрунтуються на тому, що контрагенти позивача мали відносини з суб'єктами господарювання, які мають ознаки сумнівності.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, що відносно спірних правочинів, а також первинних документів, яким оформлено правовідносини позивача з контрагентами за вказаними правочинами, відповідачем не зазначено будь-які недоліки щодо невідповідності їх вимогам законодавства за формою або за змістом. Відповідачем не спростовано достовірність відомостей, що містяться у первинних документах, наданих позивачем. У Акті перевірки не вказано, на підставі яких саме недоліків у яких саме первинних документах здійснено висновки про нереальність вищенаведених господарських операцій , здійсненних позивачем з контрагентами з ТОВ "Спецтрубомонтаж, ПП "Прем'єрпродукт-Харків", ТОВ "Завжди чисто плюс" ,ТОВ "БК-Олімп" .

Податковим органом не надано пояснень з приводу того, яким чином сумнівні операції, здійснені контрагентами контрагентів позивача впливають на реальність господарських операцій, здійснених безпосередньо між позивачем та вищевказаними контрагентами.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. Відповідно до ст.61 Конституції України відповідальність має індивідуальний характер, відповідно, притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є протиправним.

Відповідач не зазначив будь-яких претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та вказаними вище суб'єктами господарювання, до правового статусу сторін за цими договорами як платників ПДВ; відповідності правочинів вимогам закону; належності складання первинних документів, відсутності у сторін перелічених правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду СДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операцій не мали.

Зважаючи на те, що відсутні підстави для донарахування суми податкового зобов'язання за основним платежем, тому відсутні підстави для застосування відносно позивача штрафних санкцій.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 03.07.2013 року №0000174800 та №0000164800, вказані податкові повідомлення рішення є неправомірними і підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2013 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2013р. по справі № 820/5619/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В.Судді(підпис) (підпис) Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.