Ухвала суду № 36299923, 19.12.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року справа №2а/0570/16578/2012

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Гімона М.М., суддів Василенко Л.А., Карпушової О.В.,

при секретарі судового засідання Білоцерковець Д.О., за участю представників позивача Амбарцумян К.М., Ротко О.В., представників відповідача Андросової О.М., Середи Т.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 грудня 2013 року у справі № 2а/0570/16578/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аракс» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій незаконними, визнання податкових повідомлень-рішень нечинними,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2013 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аракс» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій незаконними, визнання податкових повідомлень-рішень нечинними задоволені. Визнано неправомірними дії з прийняття податкових повідомлень - рішень 21.11.2012р. № 0000861504, від 08.07.2013р. № 0009911501, від 08.07.2013р. № 0009921501. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 21.11.12 р. № 0000861504 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 25441017 грн. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 08.07.13 р. № 0009911501 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 25441017 грн. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 08.07.13 р. № 0009921501 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 25441017 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки рядок 24 декларації з податку на додану вартість є залишком від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду, у разі декларування платником податку рядка 22 та подальшим декларуванням рядка 24, ним здійснюється фактичне отримання бюджетного відшкодування. Тобто, зменшуючи свої податкові зобов'язання за рахунок наявного від'ємного значення рядка 24, платник податку отримує бюджетне відшкодування, а тому з урахуванням строків давності, визначених пунктом 102.5 статті 102 ПК України та загального терміну позовної давності три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України), позивач втратив право на бюджетне відшкодування, та як наслідок втратив право на зарахування суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ, що виникли або виникнуть протягом наступних звітних (податкових) періодів.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тому, що позивач включив до складу від'ємного значення ПДВ вересня 2012 року суму, віднесення якої до від'ємного значення податковим органом було визнано незаконним у попередньому податковому періоді на підставі акту перевірки від 18.04.2007 року через порушення вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Вказані висновки ґрунтувались на доводах про нікчемність та безтоварність господарської операції позивача з ТОВ «Укрспецторг».

Представники позивача в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні просили апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, є платником податку на додану вартість і перебуває на податковому обліку у відповідача.

19.10.2012 року позивачем до відповідача подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2012 року, в якій у рядку 21 задекларував залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 25441938 грн. Також позивач відобразив вказану суму у рядку 22 "Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду" та 24 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" податкової декларації (т.1 а.с. 20-22).

У додатку 2 до податкової декларації позивач навів дані про залишки від'ємного значення попередніх податкових періодів, з якого вбачається, що вона виникла в період з серпня 2006 року по серпень 2012 року (том 1 а.с. 24-25).

В період з 19.10.2012 року по 02.11.2012 року відповідачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість, за наслідками якої складено акт від 02.11.2012 № 3237/15-4/30232150 (далі Акт перевірки) (т.1 а.с. 12,18).

Зазначеним актом встановлено порушення позивачем пункту 200.4 статті 200, статті 102 Податкового кодексу України, що полягають у завищенні підприємством залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації за вересень 2012 року на суму 25441017 гривень. Вказані висновки обґрунтовані тим, що платник податків вважається таким, що втратив право на бюджетне відшкодування сум, якщо не скористався ним протягом 1095 днів з дати виникнення права такого права. Позивачем задекларовано у вересні 2012 року від'ємне значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, яке виникло за деклараціями за серпень 2006 року на суму ПДВ 25 254 824 грн., за грудень 2006 року на суму ПДВ 58 731 грн., за лютий 2007 року на суму ПДВ 62 638 грн., за квітень 2007 року на суму ПДВ 44 531 грн., за серпень 2007 року на суму ПДВ 10 966 грн., за січень 2008 року на суму ПДВ 7 796 грн., за травень 2008 року на суму ПДВ 250 грн., за червень 2008 року на суму ПДВ 250 грн., за липень 2008 року на суму ПДВ 201 грн., за серпень 2008 року на суму ПДВ 37 грн., за січень 2009 року на суму ПДВ 263 грн., за лютий 2009 року на суму ПДВ 263 грн., за березень 2009 року на суму ПДВ 250 грн., за червень 2009 року на суму ПДВ 17 грн., а всього на загальну суму ПДВ 25441017 грн. Інших обґрунтувань для викладених висновків не наведено.

21.11.2012 року на підставі вказаного Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000861504 форми "В4", яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість по декларації № 9064647970 від 19.10.2012 р. за вересень 2012 року на 25441017 гривень у зв'язку з порушенням позивачем пункту 200.4 статті 200, статті 102 Податкового кодексу України (том 1 а.с. 8).

08.04.2013 року позивачем до відповідача подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2013 року, в якій у рядку 21 задекларував залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 25442096 грн. Також позивач відобразив вказану суму у рядку 22 "Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" та 24 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" податкової декларації (том 5 а.с. 38-39).

20.05.2013 р. відповідачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2013 року, за наслідками якої було складено акт перевірки від 20.05.13 р. № 1910/15-4/30232150 (том 5 а.с.115). За висновками акту позивачем порушено абз.Б п.200.4 ст.200 ПКУ та п.п. 4.6.6, 4.6.7 п.4.6 ст.4 Порядку заповнення ы подання податкової звітності з ПДВ, що полягає у завищенні підприємством залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 25441017 гривень по декларації за березень 2013 року. Підставою для цього висновку відповідачем зазначено акт про результати камеральної перевірки від 02.11.12 р. №3237/15-4/30232150, постанова Донецького окружного адміністративного суду від 27.02.13, яка була залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.03.13 по справі №2а/0570/16578/2012.

На підставі вказаного акту перевірки від 20.05.13 р. № 1910/15-4/30232150 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 08.07.2013 року №0009911501, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість по декларації № 9018744614 від 08.04.13 р. за березень 2013 року на 25441017 гривень (т.5 а.с.111).

За тих же підстав за актом камеральної перевірки від 19.06.2013 №2240/15-4/30238150 при перевірці декларації позивача з ПДВ за квітень 2013 року було зроблено висновок про завищення позивачем розміру від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 25441017 грн. (том 5 а.с. 118).

На підставі вказаного акту перевірки від 19.06.2013 №2240/15-4/30238150 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 08.07.2013 року №0009921501, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість по декларації за квітень 2013 р. від 08.05.2013 р. на 25441017 гривень (т.5 а.с.113).

Згідно з поданою позивачем декларацією з ПДВ за вересень 2012р., залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду з податку на додану вартість складає 25 441 938,00 грн. В березні 2013 року позивачем було задекларовано від'ємне значення в сумі 25 442 096,00 грн., в квітні 2013 року 25 442 278,00 грн. Ця сума склалась з залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, зазначених у додатку 2 до відповідних податкових декларацій.

Досліджуючи обставини виникнення спірних сум залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду з податку на додану вартість, судом на підставі податкових декларацій з ПДВ за відповідні податкові періоди встановлено, що в серпні 2006 року податкові зобов'язання позивача склали 86 682,00 грн., податковий кредит 25677753, 00, від'ємне значення 25591071,00 грн.; у грудні 2006 року податкові зобов'язання задекларовано в сумі 135791,00 грн., податковий кредит сумі 194522,00, від'ємне значення в сумі 58731,00 грн.; в лютому 2007 року податкові зобов'язання 40873,00 грн., податковий кредит 103511,00 грн., від'ємне значення 62638,00 грн.; в квітні 2007 року податкові зобов'язання 25651,00 грн., податковий кредит 70182,00 грн., від'ємне значення 44531,00 грн.; в серпні 2007 року податкові зобов'язання 35650,00 грн., податковий кредит 46616,00 грн., від'ємне значення 10966,00 грн.; в січні 2008 року податкові зобов'язання 11344,00 грн., податковий кредит 19140,00 грн., від'ємне значення 7796,00 грн.; в травні 2008 року податкові зобов'язання не задекларовані, податковий кредит 250 грн., від'ємне значення 250 грн.; в червні 2008 року податковий кредит в сумі 250,00 грн., від'ємне значення 250 грн.; в липні 2008 року податкові зобов'язання 62,00 грн., податковий кредит 263,00 грн., від'ємне значення 201 грн.; у серпні 2008 року податкові зобов'язання не декларувались, податковий кредит 250,00 грн., від'ємне значення 250,00 грн.; в січні 2009 року податкові зобов'язання відсутні, податковий кредит 263,00 грн., від'ємне значення 263,00 грн.; в лютому 2009 року податкові зобов'язання не декларувались, податковий кредит 263 грн., від'ємне значення 263,00 грн.; в березні 2009 року податковий кредит 250,00 грн., від'ємне значення 250 грн.

Також судом встановлено, що попередньою перевіркою позивача (акт від 18.04.07 р. №900-23-2/30232150) було встановлено, що позивачем було допущено порушення ст.1, п.п. 5.1, 5.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за 3 кв. 2006 р. на 31969850 грн., та порушення п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" у вигляді завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість у вересні 2006 року на 25539416 грн. (т.2 а.с. 138-148). З акту перевірки вбачається, що вказане від'ємне значення ПДВ було сформовано за угодою товарного кредиту між позивачем та ТОВ "Укрспецторг" при придбанні стабілізаторів режимів агрегатів, працюючих в умовах середовищ із змінними параметрами "Октава", яка на думку відповідача, є збитковою, а тому має ознаки нереальності і незаконності такої операції. На підставі цих же обставин було зроблено і висновок про порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 26.04.07 р. №0000962340/0 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 41560805,00 грн. З приводу податку на додану вартість відповідач податкових повідомлень - рішень не приймав. Сума ПДВ в розмірі 25254824,00 грн. по цій угоді також увійшла до складу від'ємного значення, задекларованого позивачем у вересні 2012 року, березні, квітні 2013 року.

Позивачем податкове повідомлення - рішення від 26.04.07 №0000962340/0 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 41560805,00 грн. було оскаржено в судовому порядку і постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.07.09 р. у справі №2а-27454/08/0570 за позовом ТОВ "Аракс" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька позов було задоволено. Вказана постанова була скасована постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.11.09 р. якою у задоволенні позовних вимог було відмовлено, яка в свою чергу була скасована ухвалою Віщого адміністративного суду від 19.04.2011 р., а постанова суду першої інстанції залишена без змін.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення рішення є незаконними, оскільки положення п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України не регулюють питання формування від'ємного значення ПДВ, а тому не застосуються до спірних правовідносин, оскільки позивач з заявою про повернення суми бюджетного відшкодування до податкового органу не звертався, а лише включав суми податкового кредиту в рахунок майбутніх податкових зобов'язань. Платники податку, які не мали права на бюджетне відшкодування у зв'язку з встановленими КАС обмеженнями, мають право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку, до повного його погашення або шляхом нарахування податкових зобов'язань, або шляхом отримання права на бюджетне відшкодування.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана правильна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Відповідно до п. 200.4 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пункту 200.1 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.5 Податкового кодексу України передбачено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Підпункт 14.1.18 ст. 14 ПК України надає визначення поняття "бюджетне відшкодування" - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Приписами пунктів 200.6 та 200.7 ПК України встановлено, що платник ПДВ має право самостійно, на власний розсуд обирати один із двох способів отримання відшкодування: зарахування у зменшення податкових зобов'язань наступних періодів або повернення. Про обране рішення платник податку зазначає в декларації, до якої додає розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій (для підтвердження вивезення), а обравши повернення на рахунок, додає до декларації заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно із підпунктом 4.6.6 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 р. N 41, залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Системний аналіз наведених норм свідчить, що платники податку, які не мали права на бюджетне відшкодування у зв'язку з встановленими Кодексом обмеженнями, мають право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду до повного його погашення без обмеження строком в 1095 днів.

Вказана позиція міститься і в листі Державної податкової служби України № 808/7/15-3417-16 від 12.01.2012 р.

На підставі аналізу та співставлення податкових декларацій позивача з ПДВ за період з серпня 2006 року та наданого позивачем розрахунку даних щодо формування сум від'ємного значення за цими деклараціями (том 5 а.с. 76-91), та враховуючи, що платником ПДВ позивач був зареєстрований 20.07.2006 р. (т.1 а.с. 33), суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що у позивача з моменту виникнення від'ємного значення з ПДВ було відсутнє право для заявлення цієї суми до відшкодування. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що на протязі з серпня 2006 року по квітень 2013 року включно позивачем поступово використовувалось від'ємне значення з ПДВ для погашення сум податкового зобов'язання з ПДВ у тих податкових періодах, в яких виникало його позитивне значення, а оподатковуваних операцій у крупних сумах за цей період у позивача не було.

За таких обставин позивачем суми від'ємного значення за період з серпня 2006 не заявлялись позивачем до бюджетного відшкодування, а обґрунтовано були зараховані до податкових зобов'язань наступних податкових періодів.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що норма п.102.5 ст. 102 ПКУ регулює термін подання заяв про повернення надміру сплачених грошових коштів або про їх відшкодування, а не порядок розрахунку залишку сум від'ємного значення попередніх податкових періодів. Залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів та сума бюджетного відшкодування ПДВ - це різні показники декларації з податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі ВАСУ у справі № К/9991/61821/12 від 17.07.2013 року.

Щодо доводів апелянта про порушення позивачем податкового законодавства при формування від'ємного значення ПДВ в 2006 році, які були встановлені податковим органом під час проведення перевірки позивача в 2007 році, колегія суддів зазначає, що за результатами вказаної перевірки відповідачем жодних податкових повідомлень-рішень щодо податку на додану вартість не приймалось, а самі по собі висновки, викладені в акті перевірки, не створюють для платника податків юридичних наслідків.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що законність господарської операції позивача з ТОВ «Укрспецторг» з придбання в 2006 р. стабілізаторів режимів агрегатів, за наслідками якої відповідач зробив висновок в акті перевірки від 18.04.2007 року про завищення позивачем від'ємного значення ПДВ та заниження податку на прибуток підприємств, перевірялась судом при розгляді справи № 2а-27454/08/0570, судовим рішенням в якій встановлено відсутність з боку позивача порушень вимог податкового законодавства при обчисленні податку з прибутку.

Колегія суддів зазначає, що в акті перевірки від 18.04.2007 року податковий орган дійшов висновку, що позивач безпідставно включив до складу валових витрат 3-го кварталу 2006 року вартість сплачених ним процентів за користування товарним кредитом при купівлі стабілізаторів режимів агрегатів у ТОВ «Укрспецторг» (153455280 грн., в т.ч. ПДВ 25575880 грн.), оскільки ці витрати не пов'язані із здійсненням господарської діяльності позивача. Тому відповідач зменшив позивачу розмір валових витрат на 127879400 грн. та розмір від'ємного значення ПДВ на 25575880 грн.

Оскільки у справі № 2а-27454/08/0570 рішенням суду, що набрало законної сили, встановлено, що вищевказані висновки відповідача в акті перевірки від 18.04.2007 року є необґрунтованими, а сплата позивачем процентів за користування товарним кредитом пов'язано із його господарською діяльністю, то можливо зробити висновок, що відповідач протиправно зменшив позивачу за актом від 18.04.2007 року розмір від'ємного значення з ПДВ за вересень 2006 року на 25539416 грн., а тому позивач обґрунтовано включав його до декларацій з ПДВ за вересень 2012 р., березень 2013 р. та квітень 2013 р.

Апелянт обґрунтовано зазначає, що встановлені постановою суду у справі № 2а-27454/08/0570 обставини не мають абсолютного характеру, але відповідач не надав суду жодних доказів на їх спростування. В той же час дослідженими судом доказами у даній справі встановлено помилковість висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 18.04.2007 року щодо порушень з боку позивача при формування податкового кредиту за вересень 2006 р.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що перевіряючи в судовому порядку правомірність рішення суб'єкта владних повноважень, суд повинен виходити з тих обставин і правових норм, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Як вбачається зі спірних податкових повідомлень-рішень, підставою для їх прийняття зазначено порушення позивачем пункту 200.4 ст.200 та п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України. В актах перевірки, які стали підставою для їх прийняття, наявність виявлених порушень також ґрунтується саме на цих нормах права. Жодних посилань на порушення позивачем п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", на наявність яких посилається апелянт, спірні рішення відповідача не містять. Не було підставою для прийняття спірних рішень і порушення позивачем порядку формування податкового кредиту в 2006 році.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання нечинними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та вважає, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 грудня 2013 року у справі № 2а/0570/16578/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аракс» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій незаконними, визнання податкових повідомлень-рішень нечинними залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 24 грудня 2013 року.

Колегія суддів М.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова